Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2011 року Справа № 2а-3967/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

при секретарі – Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом прокурора Новопсковського району Луганської області в інтересах держави в особі Новопсковського відділення Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_1» про стягнення податкової заборгованості з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 2246,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов прокурора Новопсковського району Луганської області в інтересах держави в особі Новопсковського відділення Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_1» про стягнення податкової заборгованості з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 2246,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що СФГ «ОСОБА_1» є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в Новопсковському відділенні Старобільської МДПІ Луганської області, як платника податків, зборів та обов'язкових платежів. За період з 07.10.2009 по 20.04.2011 СФГ «ОСОБА_1» допустило податкову заборгованість у сумі 2246,40 грн., із них основний борг – 1604,03 грн., штрафні санкції 432,12 грн., пеня – 210,25 грн.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

У судовому засіданні представник позивача також підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні позовним вимогам та просив стягнути з відповідача податкову заборгованість з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 2246,40 грн.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України).

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб’єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про систему оподаткування» втратили чинність.

У зв’язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податку виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України та продовжуються після 01.01.2011, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про систему оподаткування», які були чинні на момент виникнення даних правовідносин, та Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011.

Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 (далі - ЗУ № 2181) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.1.12  ст.1 ЗУ № 2181 контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Підпункт 2.1.4 пункту 2.1. ст. 2 ЗУ № 2181 визначає, що податкові органи є контролюючим органом стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509 –ХІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2011, органи державної податкової служби наділені функціями з контролю за додержанням законодавства про податки та правильністю їх обчислення і сплати до бюджету.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» № 2535 від 03.07.92 (далі ЗУ № 2535) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платників податків і зборів зобов’язані сплачувати відповідну суму податків та зборів у встановленому законом строки.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закон 2181 податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону 2181 платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону 2181 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку (плата за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відповідно до п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг – це сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

          Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Судом установлено, що Селянське (фермерське) господарство «ОСОБА_1» зареєстровано Новопсковською районною державною адміністрацією Луганської області 12.07.1993 про що в ЄДР зроблено запис за № 13701200000000321 (а.с. 7).

31 січня 2008 року відповідач подав до Новопсковського відділення Старобільської МДПІ податковий розрахунок земельного податку на 2008 рік, яким самостійно визначив суму податкового зобов’язання на поточний рік у сумі 425,86 грн. (а.с.17).

02 лютого 2009 року відповідач подав до Новопсковського відділення Старобільської МДПІ податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, яким самостійно визначив суму податкового зобов’язання на поточний рік у сумі 490,64 грн. (а.с. 18).

01 лютого 2010 року відповідач подав до Новопсковського відділення Старобільської МДПІ податковий розрахунок земельного податку на 2010 рік, яким самостійно визначив суму податкового зобов’язання на поточний рік у сумі 519,54 грн. (а.с. 19).

31 січня 2011 року відповідач подав до Новопсковського відділення Старобільської МДПІ податковий розрахунок земельного податку на 2011 рік, яким самостійно визначив суму податкового зобов’язання на поточний рік у сумі 519,54 грн., по строкам сплати на 20.01.2011 - 45,30; на 20.02.2011 - 45,30 грн.; 20.03.2011 -45,30 грн.; 20.04.2011 - 45,30 грн.. (а.с.20).

Згідно з довідкою про заборгованість відповідача перед бюджетом станом на 20.04.2011 складає 2246,40 грн., яка складається з основного боргу – 1604,03 грн., штрафної санкції 432,12 грн. та пені, нарахованої за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання у сумі 210,25 грн. (а.с. 15).

Позивачем на адресу відповідача згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було надіслано першу податкову вимогу від 11.12.2001 № 1/125, яку було отримано відповідачем 17.12.2001 (а.с. 11). Другу податкову вимогу № 2/29 від 05.02.2002 було отримано відповідачем 19.02.2002 (а.с. 12).

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Матеріалами справи підтверджено наявність податкового боргу, суд вважає позовні вимоги податкового органу законними та обґрунтованими.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

           Позовні вимоги прокурора Новопсковського району Луганської області в інтересах держави в особі Новопсковського відділення Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_1»про стягнення податкової заборгованості з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 2246,40 грн. задовольнити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_1»(92346, Луганська обл. Новопсковський район, с. Макартетино, вул. Димитрова 48,  і/к 20167038) на користь місцевого бюджету (р/р 33213811700235, одержувач УДК у Новопсковському районі, код 24046685, банк одержувача - ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013) податковий борг зі сплати земельного податку з юридичних осіб у розмірі 2246,40 грн. (дві тисячі двісті сорок шість грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову в повному обсязі складено 15 червня 2011 року.

           СуддяІ.О. Свергун