Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22а-4537/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Сарапа М.Б.

                               Доповідач Письменний  О. А.   

УХВАЛА

Іменем України

13.05.2011 колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                     Головуючого –Полежая В.Д.

                     Суддів  - Письменного О.А., Чельник О.І.

розглянула в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного Фонду України в Бобринецькому районі на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в Бобринецькому районі  про визнання неправомірними дій та зобов'язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.

Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не нараховувалося та не виплачувалося, просила визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії за 2009 рік.

Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2010 року позовні вимоги задоволено. Суд зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, п.І.ч.1 ст.205, ст. 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Залишити апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі без задоволення, а постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2010року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку  до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді