У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
01.06.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Симаченко Л. І.,
суддів–Дорчинець С..Г., Дацківа В. В.,
з участю прокурора– Машкаринця І. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією помічника прокурора Тячівського району на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 квітня 2011 року.
Цією постановою відмовлено у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Буштина Тячівського району Закарпатської області, несудимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В поданні до суду зазначено, що ОСОБА_3 20 квітня 2011 року о 12 – й годині на вул. Травневій в смт. Буштино Тячівського району за попередньою змовою з ОСОБА_4 збули громадянину ОСОБА_5 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс вагою 0, 7296 грам за 180 гривень та з метою збуту зберігали при собі два паперові згортки з канабісом вагою відповідно 7, 4930 та 7, 4313 грам. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, перебуваючи на волі, може продовжувати злочинну діяльність та перешкоджати встановленню істини у справі, слідчий просив обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відмовляючи у задоволенні подання, суд в постанові зазначив, що по справі проведені всі необхідні слідчі дії, крім пред’явлення обвинувачення, що свідчить про те, що ОСОБА_3 не може перешкоджати встановленню істини у справі. Крім того, він має постійне місце проживання, позитивно характеризується, утримує хвору матір.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, прокурор просить постанову суду скасувати, матеріали направити на новий судовий розгляд. Вказує, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин за попередньою змовою з неповнолітньою, може впливати на свідка шляхом погроз та залякування, що стане перешкодою для встановлення істини у справі.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який просив задовольнити апеляцію із зазначених в ній підстав, перевіривши матеріали за поданням, матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 155 КПК України взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, котрий застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі, запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків і належної поведінки.
Слідчий таких підстав в поданні не навів, зазначивши, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі, може продовжувати злочинну діяльність та перешкоджати встановленню істини у справі. Однак, дані обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Перевіривши матеріали кримінальної справи, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про їх відсутність, вказавши в постанові, що по справі допитані всі свідки і проведені всі слідчі дії, направлені на збирання та закріплення доказів. З матеріалів кримінальної справи вбачається, що обвинувачений повністю визнав свою винуватість і щиро розкаявся у вчиненому, що свідчить про те, що доводи слідчого та прокурора в цій частині є припущенням.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 вчинив злочин за попередньою змовою з неповнолітньою особою також не є підставою для взяття обвинуваченого під варту, оскільки дана обставина не свідчить про його намагання ухилитися від слідства й суду та перешкоджати встановленню істини у справі. Крім того, ОСОБА_3 не було пред’явлено обвинувачення щодо втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність.
Що стосується доводів прокурора про те, що обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту необхідно для викриття можливих інших злочинних діянь обвинуваченого, то слід зауважити, що вони суперечать вимогам кримінально – процесуального закону, ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якими обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, з предметом дослідження тільки тих обставин, з якими закон пов’язує можливість обрання такого запобіжного заходу.
Отже, враховуючи відповідно до вимог ст. ст. 148, 150, 155 КПК України сукупність даних про особу обвинуваченого, в тому числі й тяжкість злочину, його вік, наявність постійного місця проживання, позитивну характеристику, відсутність судимостей, сімейний і матеріальний стан, наявність на утриманні престарілої, хворої матері, колегія суддів приходить до висновку про законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції. Постанова суду відповідає вимогам 148, 150, 165 – 1, 165 – 2 КПК України. Підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
У Х В А Л И В :
Постанову Тячівського районного суду від 29 квітня 2011 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, апеляцію прокурора – без задоволення.
Судді: