Справа № 10-74/11Головуючий у 1-й інстанції Свачій І.М.
Категорія - постановаДоповідач - Римар Т.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Римар Т.М.
Суддів –Лекан І.Є., Максимовича Ю.А.
за участю прокурора –Стадника В.О.
адвоката –ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 4 травня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Даною постановою залишено без задоволення скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на постанову заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ прокуратури Тернопільської області від 17 травня 2005 року про порушення стосовно ОСОБА_2 кримінальної справи за ч.1 ст.164 КК України.
В апеляції захисник обвинуваченого ОСОБА_2 –адвокат ОСОБА_1, вважаючи постанову суду незаконною, просить її скасувати та винести постанову, якою задовольнити його скаргу на вищевказану постанову про порушення стосовно ОСОБА_2 кримінальної справи.
Зазначає, що наявність приводів для порушення кримінальної справи не оспорюється, оскільки були заяви ОСОБА_3 про ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів на утримання доньки, в той же час достатні підстави для порушення справи стосовно ОСОБА_2 відсутні, оскільки довідка Державної виконавчої служби про наявність у ОСОБА_2 заборгованості по аліментах в сумі 3509 грн. 06 коп. не відповідає дійсності і є неналежним доказом, крім того, ОСОБА_2 виїхав за кордон задовго до винесення рішення про стягнення з нього аліментів і про вказане рішення не знав. Стверджує, що дід (батько ОСОБА_2 –ОСОБА_4.) сплачував аліменти замість сина з 2002 року, а тому жодної заборгованості по аліментах не було. Вказує на те, що судом не дано правової оцінки наведеним у скарзі доводам про сплив строку давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника обвинуваченого ОСОБА_2 –адвоката ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, міркування прокурора про залишення постанови суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 30 січня 2003 року щодо оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи “При розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи суддя з’ясовує лише питання стосовно того, чи були наявними на час порушення справи передбачені ч.1 ст.94 КПК України приводи до порушення кримінальної справи, чи були в розпорядженні особи, яка порушила справу, достатні дані, які вказували на наявність ознак злочину (ч.2 ст.94 КПК), чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було дотримано нею порядку порушення кримінальної справи (ст.98 КПК).”
У відповідності до п.1 ч.1 ст.94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є заява або повідомлення підприємств, установ, організації, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.
Згідно ч.2 ст.94 КПК України справу може бути порушено тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Суд правильно зазначив в своїй постанові про те, що при порушенні кримінальної справи були дотримані вимоги ст.ст. 94, 97, 98 КПК України.
Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду від 11 червня 2002 року з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 вирішено стягувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 22 квітня 2002 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 5 листопада 2003 року та 22 березня 2004 року ОСОБА_3 зверталась в Тернопільський МВ УМВСУ в Тернопільській області з заявами про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за фактами його злісного ухилення від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що приводом до порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.164 КК України стала заява ОСОБА_3 про ухилення її чоловіком ОСОБА_2 від сплати аліментів на утримання доньки, а підставою - матеріали Держаної виконавчої служби про злісне ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів впродовж 2002-2003 років та січня-травня 2004 року та наявність у нього заборгованості по сплаті аліментів.
Щодо тверджень апелянта про те, що ОСОБА_2 виїхав за кордон задовго до винесення рішення про стягнення з нього аліментів та про вказане рішення не знав, то вони є безпідставні і нічим не підтверджені, офіційних даних про перетин ним кордону України і виїзд в Італію в 2002 році немає. Навпаки, з даних, які містяться в поясненнях його батька - ОСОБА_4 та брата ОСОБА_6, які наявні в матеріалах справи вбачається, що останній в 2002 році перебував в України та спілкувався з ними по телефону (т.2 а.с.141, 154).
Крім того, з наявного у справі повідомлення консульської служби Міністерства закордонних справ України від 12 квітня 2005 року вбачається, що ОСОБА_2 17 лютого 2005 року в приміщенні консульського відділу посольства України в Італійській Республіці було вручено лист від 17 грудня 2004 року з інформацією про покладення на нього рішенням Тернопільського міськрайонного суду обов’язку виплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, також при зустрічі з консулом Посольства України в Італії ОСОБА_2 зобов’язувався погасити наявну в нього заборгованість по сплаті аліментів (т.1 а.с.234).
В той же час, згідно довідки ДВС заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на час порушення кримінальної справи (17 травня 2005 року) погашена не була.
Більше того, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 5 вересня 2008 року визначено, що на момент ухвалення вказаного рішення розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 по аліментах на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 за період з 22.04.2002 року по 21.05.2004 року, з урахуванням часткового погашення боргу в сумі 1854 грн. 26 коп., становить 775 грн. 91 коп.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято правильне рішення та підставно відмовлено в задоволені скарги адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про скасування постанови про порушення стосовно ОСОБА_2 кримінальної справи за ч.1 ст.164 КК України.
Постанова суду є законною та обґрунтованою, відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, а тому підстав для її скасування немає.
Більше того, постанова про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.164 КК України від 17 травня 2005 року оскаржувалась адвокатом ОСОБА_1 в листопаді 2005 року і постановою Тернопільського міськрайонного суду від 29 грудня 2005 року його скарга залишена без задоволення. Дана постанова суду ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 15 лютого 2006 року залишена без зміни.
Щодо доводів апелянта про те, що на даний час спливли строки давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, то вони є безпідставними, оскільки умовами звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України є:
1) закінчення зазначених у законі строків;
2) не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості;
3) не ухилення особи від слідства або суду.
Як вбачається з матеріалів справи на ОСОБА_2 двічі 7.02. та 18.09.2003 року оголошувався розшук, останній згідно наявних у справі актів виконавчої служби продовжує ухилятись від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 4 травня 2011 року, якою залишено без задоволення скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на постанову заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ прокуратури Тернопільської області від 17 травня 2005 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.164 КК України –без зміни.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Т.М. Римар