копія

Справа 11-419/11, 2011 року                                                              Головуючий в 1-й інстанції  Боднарчук

Категорія:   ч.4 ст.187; п.6 ч.2 ст.115 КК України                      Доповідач                         Ващенко С.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 червня 2011 року            Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді      Ващенка С.Є.,

суддів                               Зарєчної І.В., Кулеші Л.М.,

з участю секретаря       Ямчук З.І.,

прокурора                       Войтюка М.П.,

засудженого                    ОСОБА_1,

захисника                        ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Старокостянтинівського районного суду від 05 квітня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Старокостянтинівського районного суду від 05 квітня 2011 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Старий Остропіль, жителя                   АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, який працюав у фермерському господарстві в с. Сербинівка, судимого Старокостянтинівським районним судом:

- 19.08.1992 року - за ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960р.) на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 27.03.1997 року - за ч.3 ст. 81, ч.3 ст.142, ст.42 КК України (в редакції 1960р.) на 8 років позбавлення волі;

- 22.12.2004 року - за ч.3 ст.185, ст.304, ст.297, ст.70, ст.71 на 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 06.11.2009 року на підставі постанови Хмельницького міськрайонного суду із заміною не відбутих 3 місяців 9 днів на 240 годин громадських робіт;

-          01.10.2010 року - за ч.2 ст.185, ч.1 ст.263, ст.70 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

визнано винним за ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України і призначено йому покарання:

- за ч.4 ст.187 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла;

- за п.6 ч.2 ст.115 КК України - 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду від 01.10.2010 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній –тримання під вартою.

Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 05.04.2011 року, зараховано в цей строк час утримання під вартою з 02.11.2010 року по 04.04.2011 року включно.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь управління Державного казначейства в Хмельницькій області 2063 грн. 60 коп. судових витрат.

Речові докази: мобільний телефон «Samsung SGН-Х300», кришку та коробку від нього, радіоприймач «Mason R1021», дерев'яну віконну раму вирішено повернути потерпілому ОСОБА_3; куртку червоного кольору - повернути ОСОБА_1; три відбитки слідів пальців рук, недопалок сигарети, 15 сірників, зрізи нігтьових пластин, дві пари шкарпеток, сорочку, спідницю, плавки, бюстгальтер, рейтузи - знищити.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 30 жовтня 2010 року біля 23 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, через вікно проник в будинок пенсіонерки ОСОБА_4, що по АДРЕСА_2, де напав на потерпілу і почав вимагати у неї гроші. При цьому, стискаючи шию ОСОБА_4 руками, ОСОБА_1 заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді непрямих переломів під'язикової кістки в ділянці кута зліва та справа, крововиливів у м'які тканини над верхніми полюсами щитовидної залози, саден в ділянці підборіддя посередині, в нижній частині лівої щоки, в ділянці кута рота справа, по боковій поверхні шиї справа, по передній поверхні шиї посередині зліва, крововиливів у м'які тканини в проекції саден шиї. В результаті такого стискання органів шиї настала смерть потерпілої.

Вчинивши таким чином умисне вбивство ОСОБА_4,     ОСОБА_1 заволодів її мобільним телефоном «Samsung SGН-Х300», вартістю 140 грн., в якому знаходився стартовий пакет «КиївСтар»вартістю 25 грн., та радіоприймачем «Mason R1021», який матеріальної цінності не представляє.

Не оспорюючи встановлених судом обставин справи, доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та кваліфікації його дій за ч.4 ст.187,         п.6. ч.2 ст. 115 КК України, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого, прокурор в апеляції, просить вирок суду першої інстанції скасувати і постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187 та п.6. ч.2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання:

-          за ч.4 ст.187 КК України - 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

-          за п.6. ч.2 ст.115 КК України - 14 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. В силу ч.2 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань визначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією майна. А відповідно до ст.71, ч.3 ст.78 КК України повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду від 01.10.2010. і за сукупністю вироків призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 17 років з конфіскацією майна.

На думку прокурора, судом в порушення вимог ст.65 КК України не повною мірою враховано:

тяжкість злочинів, обставини їх вчинення та корисливі мотиви;

особу винного, який починаючи з 1992 року 4 рази засуджувався судом за вчинення умисних, переважно тяжких, злочинів до покарань у вигляді позбавлення волі загальною кількістю 18 років 6 місяців, проте, не дивлячись навіть на реальне відбування ним покарань, на шлях виправлення не ставав, а повторно скоював злочини, що свідчить про його стійку спрямованість до вчинення злочинів, нездатність контролювати свої дії, схильність до вчинення повторних умисних злочинів і характеризує його як особу вкрай негативно;

обставини, що обтяжують покарання, зокрема: вчинення злочину щодо особи похилого віку, вчинення злочину особою, що перебуває в стані сп’яніння, рецидив злочинів та вчинення злочинів повторно;

відсутність обставин, що пом’якшують покарання.

Крім того, прокурор вважає, що судом не повною мірою враховано, що особливо тяжкі злочини підсудний вчинив під час іспитового строку, менш, ніж через місяць після його засудження 01.10.2010 року.

За змістом апеляції засудженого він також, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації його дій, просить в ній вирок змінити, призначивши йому більш м’яке покарання. При цьому просить врахувати, що на досудовому слідстві та в суді він давав показання про обставини вчинення злочинів, активно сприяв їх розкриттю і щиро кається у скоєному; що йшов до потерпілої за грішми без наміру позбавляти її життя, а вбив її внаслідок рефлексу і страху щодо виявлення його сусідами, оскільки вона кричала; що достовірних даних про скоєння злочинів у стані сп’яніння у справі немає; що він займався суспільно-корисною працею, а також, що страждає розладом психіки. Стверджує, що його характеристика, видана дільничним інспектором, є недостовірною, оскільки він працював і за місцем проживання він характеризується позитивно.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи, і заперечив обґрунтованість апеляції засудженого, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляцію засудженого з посиланням на зазначені у ній доводи, а захисник, крім того, просив перекваліфікувати дії засудженого з п.6 ч.2 ст.115  на ст.119 КК України, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, у тому числі шляхом проведення судового слідства в частині допиту засудженого та дослідження даних про його особу, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за вказаних у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.4 ст.187 п.6 ч.2 ст.115 КК України ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених судом доказах і апелянтами не оспорюються.

Як видно з показань самого ОСОБА_1 на досудовому слідстві і в судових засіданнях, він, знаючи, що ОСОБА_4 вдома, проник до неї в будинок саме з метою заволодіння її майном. Там душив її за шию, оскільки вона не хотіла давати гроші, чинила опір і кричала, що могло його викрити. А після того, як потерпіла перестала подавати ознаки життя, пішов шукати гроші. Не знайшовши грошей, він заволодів її мобільним телефоном і радіоприймачем.

Заподіяння ОСОБА_4 зазначених тілесних ушкоджень та їх причинний зв’язок з настанням смерті підтверджується даними висновку судово-медичної експертизи №113 від 21.12.2010 року. Відповідно до цього висновку смерть потерпілої настала від механічної асфіксії шляхом стиснення органів шиї пальцями рук сторонньої особи або їм подібними предметами безпосередньо перед настанням смерті.

Такі показання засудженого та дані висновку судово-медичної експертизи в сукупності вказують на те, що дії засудженого вірно кваліфіковані за               п.6 ч.2 ст.115 КК України як умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів.

У зв’язку з цим доводи захисника про необхідність перекваліфікації цих дій засудженого на ст.119 КК України є необґрунтованими і безпідставними.

Кваліфікацію дій засудженого за ч.4 ст.187 КК України захисник, як і апелянти, не оспорює.

Покарання ОСОБА_1 призначене у відповідності до вимог ст.65 КК України.

При цьому суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу та обставини, що обтяжують покарання.

Зокрема, при оцінці особи підсудного судом враховано, що він негативно характеризується, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та вчинив новий злочин під час іспитового строку.

Як обставини, що обтяжують покарання, судом враховано те, що ОСОБА_1 вчинив злочини у стані сп’яніння, щодо особи похилого віку, повторно та рецидив злочинів.

У вироку також зазначено, що обставин, що пом’якшують покарання, не встановлено.

Таким чином при призначенні покарання підсудному суд врахував й ті обставини і дані про його особу, на які прокурор посилається в обґрунтування апеляції. Відсутність же у вироку детальної розшифровки цих обставин та даних про особу засудженого, як це зробив прокурор в апеляції, не дає підстав вважати, що суд врахував їх неповною мірою.

Доводи апеляції засудженого з посиланням на його позитивну характеристику за місцем проживання спростовуються даними наявної у справі характеристики Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району, з якої видно, що він характеризується посередньо, в с. Старий Остропіль проживає періодично, оскільки неодноразово перебував в місцях позбавлення волі.

Саме по собі зазначення у цій характеристиці, що заяв і скарг на нього від жителів села не надходило, не дає підстав вважати його таким, що характеризується позитивно.

Негативна характеристика ОСОБА_1, видана дільничним інспектором, не викликає сумнівів у її обґрунтованості і достовірності, оскільки зазначені у ній відомості узгоджуються з даними досліджених судом вироків, з яких видно, що усі злочини, за які ОСОБА_1 раніше неодноразово засуджувався, він вчиняв у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, апеляційним судом досліджена надана прокурором постанова Старокостянтинівського районного суду від 5 травня 2010 року, з якої видно, що ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні ним 28 квітня 2010 року адміністративних правопорушень, передбачених ст.173 та ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в стані алкогольного сп’яніння.

Відомостей про зайняття ОСОБА_1 суспільно-корисною працею у справі немає. Як на досудовому слідстві, так і в суді він говорив, що не працює.

Будь-які інші дані, які характеризували б ОСОБА_1 з позитивної сторони, у справі відсутні, апеляційному суду він та його захисник таких даних не надали.

Посилання ОСОБА_1 в апеляції на відсутність у справі даних, які підтверджують, що він вчинив злочин у стані сп’яніння, спростовуються його ж показаннями як на досудовому слідстві, так і в засіданнях місцевого та апеляційного судів про кількість випитих ним горілки та пива напередодні злочину та про те, що вранці після вчинення злочину він був ще у стані сп’яніння.

Як видно з матеріалів справи, зокрема з показань засудженого, на досудовому слідстві та в суді, він визнавав свою вину лише частково, стверджуючи, що не мав наміру вбивати потерпілу, але при цьому говорив, що стискав потерпілій горло, оскільки боявся, що вона вибіжить з хати та своїми криками приверне увагу сусідів і він буде викритий; то вказував, що припинив душити потерпілу і пішов шукати гроші після того, як вона перестала подавати ознаки життя, то стверджував, що коли він шукав гроші, потерпіла була ще жива.

Суперечливими є його показання і щодо викраденого радіоприймача. То він давав показання, що викрав його з будинку потерпілої, то, що знайшов його на смітнику, то, що цей радіоприймач викрала у потерпілої інша особа, то знову –в апеляційному суді визнав, що викрав його з її будинку.

З показань ОСОБА_1 на досудовому слідстві та в суді першої інстанції також видно, що його в сільську раду викликали (хоча в апеляційному суді він стверджував, що пішов в сільську раду сам); що про вчинення ним вбивства працівникам міліції було відомо ще до виклику його в сільську раду; що по дорозі в сільську раду він заховав викрадений мобільний телефон і показав місце схованки лише після його допиту працівниками міліції.

Зазначена непослідовність та суперечливість показань засудженого і часткове визнання ним вини, викликає сумніви у щирості його каяття та спростовує його доводи про активне сприяння у розкритті злочинів.

Розлади ж психіки, на що є посилання в апеляції засудженого, висновком судово-психіатричної експертизи не підтверджені.

Що стосується легкої розумової відсталості ОСОБА_1, то вона в сукупності з частковим визнанням своєї вини засудженим, навіть за наявності наведених негативних даних про його особу та обтяжуючих обставин, дає підстави для висновку, що призначене йому судом першої інстанції покарання за кожний із злочинів, за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає апеляції прокурора та засудженого необґрунтованими і підстав для зміни чи скасування вироку в межах апеляцій не убачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Вирок Старокостянтинівського районного суду від 05 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції прокурора та засудженого - без задоволення.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

          Суддя апеляційного суду

          Хмельницької області                                                                  С.Є.Ващенко