ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                    Справа за №2-443/11р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

19          травня 2011 року                                                        м.Тернопіль                     

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області  у  складі:      

              головуючого   судді                  Черніцької І.М.

              при секретарі                             Бурячинській Д.Д.

    за участю                                    позивача-відповідача ОСОБА_1,

                                                        відповідача ОСОБА_2,

                                                        адвоката ОСОБА_3

розглянувши   у  відкритому  судовому  засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третьої особи –ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи –товариства з обмеженою відповідальністю «СОВР-1»про вселення та усунення перешкод у користування житлом,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третьої особи –ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом задовольнити

Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою за АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи –товариства з обмеженою відповідальністю «СОВР-1»про вселення та усунення перешкод у користування житлом відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Головуюча

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                   Справа № 2-443/11р.     

                                              Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 травня 2011 року                                           м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

         головуючого-судді         Черніцької І.М.

         при секретарі                   Бурячинській Д.Д.

         з участю                           позивача-відповідача ОСОБА_1,

                                                   відповідача ОСОБА_2,

                                                   адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третьої особи - ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратили право на користування житлом та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «СОВР-1»про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив  право на користування однокімнатною квартирою за АДРЕСА_1.

В обґрунтування вимог вказує, що з 1988 року по 2008 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 У зв’язку з постійними сварками та непорозуміннями в сім’ї  у 2001 році ОСОБА_4 залишив сім’ю  та виїхав за кордон. З того часу вони припинили підтримувати будь-які стосунки. Відповідач не приймав участі в утриманні житла.

Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку залишив вказане житлове приміщення, з 2001 року  відсутній за вказаною адресою без поважних причин просить визнати втратившим право на користування квартирою.   

Із зустрічним позовом звернувся ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні спірним житлом.

Вказує, що не проживає у квартирі за АДРЕСА_1 з поважних причин, оскільки  у 2001 році виїхав за кордон на заробітки у зв’язку з важким матеріальний становищем сім’ї. Посилаючись на наведене, просив відмовити позивачу у позові, а зустрічний позов задовольнити. Крім того, вважає, що він є членом ЖБК-60 та спірна квартира була надала йому як члену  кооператив  у зв’язку з отриманою травмою на виробництві, а тому не може бути визнаний таким, що втратив право на користування житлом.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3 первісний позов підтримали у повному обсязі, зіславшись на доводи викладені у позові. Зустрічний позов не визнали, просили відмовити у задоволенні.

Відповідач ОСОБА_4, його адвокат ОСОБА_5, представник ТОВ »СОВР-1» в судове засідання після оголошеної перерви не з”явилися, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

У попередніх судових засіданнях відповідач ОСОБА_4 та його адвокат ОСОБА_5 пояснили, що первісний позов не визнають, а зустрічний позов підтримують,  з мотивів наведених у ньому.

Представник ТОВ »СОВР-1»пояснив, що  ОСОБА_4 працював у ЖЕК-15 та у зв’язку з отриманням виробничої травми йому було надано однокімнатну квартиру за АДРЕСА_1, яка була закріплена за ЖБК -60 як службова. Рішенням зборів кооперативу від 10.05.2000 року , яке було затверджено рішенням виконкому Тернопільської міської ради від 14.03.2001 року, відповідача було прийнято у члени кооперативу та скасовано статус службової квартиру. Пайових внесків ОСОБА_4 не сплачував та у списках пайовиків відсутній. ЖБК -60 на даний час не діє та правонаступників його не має . ТОВ «СОВР-1»є обслуговуючою організацією на балансі якого перебуває будинок  по АДРЕСА_1 та не є правонаступником ЖБК-60.

По наявних у товариства документах така квартир рахувалась як комунальна. Однак, після пред’явлення ОСОБА_4 рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів за №427 від 14.05.1995 року та за №293 від 14.03.2001 року, товариство видало ОСОБА_4 довідку форми №3 за №109 від 16.03.2011 року, де вказана квартира є кооперативною.

Судом встановлено, що  ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1988 року, який було розірвано у 2008 році, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 18.02.2009 року.

ОСОБА_4 у період з 17 травня 1990 року по 10 липня 1995 року працював в житлово-експлуатаційній конторі за №15 житлово-будівельного кооперативу-60 за спеціальністю сантехнік, що визнається сторонами по справі.

Згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів за №427 від 14.05.1995 року, слюсару-сантехніку ЖЕК-15 ОСОБА_6 надано однокімнатну квартиру за АДРЕСА_1, яка була закріплена за ЖБК як службова .

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради за №293 від 14.03.2001 року затверджено рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу №60 від 10.05.2000 року, яким  скасовано статус службової квартири за НОМЕР_2 та прийнято в члени кооперативу ОСОБА_4, який проживає у даній квартирі з сім’єю.

На підставі вказаного рішення 15 березня 2001 року ОСОБА_4 на склад сім’ї з трьох чоловік видано ордер на житлове приміщення в будинку ЖБК за №113 серії МК .

Пайових внесків за вказану квартиру ніхто не сплачував, що визнається сторонами по справі та підтверджується оглянутими в судовому засідання відомостями пайовиків ЖБК-60 про внесені паї, в яких ОСОБА_4 як член кооперативу відсутній.

Згідно довідки форми №3  за № 377 від 17.09.2009 року,виданої товариством з обмеженою відповідальністю «СОВР-1», на даний час однокімнатна квартира за НОМЕР_2  по АДРЕСА_1 є комунальною та перебуває на балансі ТОВ»СОВР-1».

За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що стверджується довідкою форми №3 за №377 від 17.09.2009 року, виданою ТОВ»СОВР-1».

У 2001 році ОСОБА_4 виїхав на заробітки за кордон та повернувся вперше в Україну 12 вересня 2009 року, що визнається сторонами по справі, підтверджується записами у закордонному паспорті відповідача та показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8

Будучи зареєстрованими в спірній квартирі відповідач ОСОБА_4 не проживає у ній більше восьми років, що підтверджується актами ТОВ «СОВР-1»від 30.10.2008 року, від 14.11.2008 року та визнається відповідачем ОСОБА_4

Факт непроживання та відсутності відповідача  в спірному житловому приміщенні без поважних причин підтверджено також в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_2, які є відповідно подругами позивача та дочкою сторін по справі та  даний факт їм достовірно відомий.

Відповідач ОСОБА_4 у добровільному порядку залишив спірну квартиру, жодних перешкод у період з 2001 по 2009 роки в користуванні квартирою йому не чинилось та із скаргами до відповідних органів щодо усунення перешкод у користуванні житлом ОСОБА_4 не звертався.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, у тому числі, покази свідків, вважає, що первісний позов підлягає до задоволення, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст.ст. 71,72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача та членів його сім’ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.

Вимогами ст. 71 ЖК УРСР встановлено перелік випадків коли жиле приміщення  зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли  в практиці застосування судами Житлового кодексу України»за № 2 від 12.04.1985 року у справах про  визнання  наймача  або  члена  його  сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно  з'ясовувати  причини  відсутності   відповідача   понад встановлені   строки.   В   разі   їх  поважності  (перебування  у відрядженні,   у   осіб,   які   потребують   догляду,   внаслідок неправомірної   поведінки   інших  членів  сім'ї  тощо)  суд  може продовжити пропущений строк. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Судом встановлено, що в 2001 році ОСОБА_4  у зв’язку  з постійними сварками та непорозуміннями у сім’ї залишив сімю та виїхав за кордон, припинив підтримувати будь-які стосунки з дружиною та дочкою.

Будь-яких перешкод у користуванні спірним житлом зі сторони позивачки та дочки ОСОБА_11 відповідачу у період з 2001 по 2009 роки не чинилось.

До вересня 2009 року відповідач не ставив питання  про порушення його житлових прав або чинення йому перешкод у користуванні житлом чи вселення його до спірної квартири, що визнається відповідачем по справі та стверджується матеріалами справи.

Відповідач після 2004 року по даний час не приймає участі в утриманні житла, що визнається відповідачем та підтверджується показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8

Позивачка ОСОБА_1 за власні кошти провела ремонт квартири, у тому числі, встановила пластикові вікна, придбала у кредит необхідну побутову техніку, що стверджується показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_2, долученими касовими накладними на придбані товари та не заперечується відповідачем ОСОБА_4

Допитана у якості свідка відповідачка ОСОБА_2, яка є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 показала, що батько у 2001 році  у зв’язку з постійними непорозуміннями та сварками у сім’ї залишив сім’ю та виїхав за кордон. З 2001 року по даний час батько не підтримував з ними будь-яких стосунків, не брав участі  в її утриманні та в утриманні житла. Лише один раз  за вісім років мати батька передала їй 50 доларів США. Всі витрати по утриманню житла несла ОСОБА_1 за власні кошти.

Згідно з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.    

Відповідачем суду не представлено, а судом не здобуто жодних доказів наявності у ОСОБА_4 поважних причин відсутності в спірній квартирі понад установлений законом строк .

Відповідачем також не представлено суду будь-яких доказів на підтвердження факту виїзду за кордон на заробітки для задоволення потреб сім’ї.

Крім того, твердження ОСОБА_4 про те, що він змушений був виїхати на заробітки за кордон для задоволення потреб сім’ї спростовуються його пояснення  та показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, які показали, що ОСОБА_4 передав кошти лише у період з 2002 до 2004 року своїй матері ОСОБА_12, яка частково погашала заборгованість по квартплаті за спірну квартиру, після 2004 року відповідач будь-яких коштів не передавав та стосунків із сім’єю не підтримував.

Не заслуговують на увагу суду твердження відповідача ОСОБА_4, та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 про те, що відповідач перебуваючи за кордоном передавав кошти дочці  у період з 2002 по 2004 роки через свою матір’ю як безпідставні та такі, які не мають значення для вирішення даного спору, оскільки батько зобов’язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, а у разі продовження навчання –до закінчення навчання, але не пізніше двадцятитрьохрічного віку.

Вказані твердження не підтверджують той факт, що ОСОБА_4 виїхав за кордон на заробітки  для потреб сім’ї та був відсутній у спірній квартирі з поважних причин.

Крім того, після 2004 року ОСОБА_4 будь-якої участі  в утриманні дочки не приймав, що підтверджується пояснення відповідача та свідків. Вказані обставини в черговий раз підтверджують той факт, що ОСОБА_4 виїхав за кордон не для потреб сім’ї.

Доводи відповідача про те, що у нього не має іншого житла самі по собі не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про визнання його таким, що втратив право на користування житлом у разі відсутності у вказані квартирі понад шість місяців без поважних причин.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_4 не проживає у квартирі за АДРЕСА_1 без поважних причин понад шість місяців, він втратив право на користування нею.

          Відповідачем також не було представлено належних та допустимих доказів про те, що спірна квартира є кооперативною,  що він був членом ЖБК-60 та сплачував пайові внески. Дані факти у матеріалах справи відсутні.

Суд не приймає до уваги довідку форми №3 за №109 від 16.03.2011 року, видану ТОВ «СОВР-1»де зазначено статус спірної квартири - кооперативна, як не конкретну і непереконливу щодо встановлення факту членства та внесення пайових внесків, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_4  у списках пайовиків ЖБК-60 відсутній та пайових внесків не сплачував, що є обов’язковою умовою членства у кооперативі.

Так, відповідно до вимог ст.ст. 10,11 Закону України «Про кооперацію»членами кооперативу можуть бути громадяни  України,  іноземці та  особи  без  громадянства,  юридичні особи України та іноземних держав,  що діють через своїх представників,  які внесли  вступний внесок   та  пай  у  розмірах,  визначених  статутом  кооперативу, додержуються  вимог  статуту  і  користуються  правом ухвального голосу. Вступ до кооперативу здійснюється  на  підставі   письмової заяви.  Особа,  яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай  у  порядку  та  розмірах,  визначених  його статутом.

Згідно з вимогами ст.15 Закону України «Про власність»(чинного на час виникнення відносин) член ЖБК,  який  повністю  вніс свій  пайовий  внесок  за  квартиру,  надану  йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати,  заповідати,  обмінювати, в тому числі на інше  жиле  приміщення  у  будинку  державного  або   громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно  неї інші  угоди,  що не заборонені законом.

Таким чином, ОСОБА_4 не є членом ЖБК-60, оскільки пайових внесків за спірну квартиру не сплачував, а тому не набув права власності на неї.

Крім того, як пояснив представник ТОВ «СОВР-1»товариство видало вказану довідку форми №3 за №109 від 16.03.2011 року лише на підставі рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів за №427 від 14.05.1995 року та за №293 від 14.03.2001 року.

Разом з тим, згідно довідки ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації»за № 4038/07-2 від 17.05.2011 року в обліку технічної інвентаризації станом на 16.05.2011 року квартира за АДРЕСА_1 не зареєстрована.          

Не заслуговують на увагу суду покази свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, оскільки вони носять загальний характер.

В судовому засідання відповідач не спростував вищезазначені  обставини, а судом не встановлено доказів, які б підтверджували факт відсутності відповідача у спірній квартирі понад шість місяців з поважних причин.

Оскільки відповідач ОСОБА_4 втратив право на користування спірним помешканням, то він не може бути вселений у нього, а отже суд не вбачає підстав до задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «СОВР-1»про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом слід відмовити

Враховуючи  вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - однокімнатною квартирою за АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «СОВР-1»про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом слід відмовити .

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві —пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесенні нею та документально підтвердженні судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст.  4, 10, 11, 60, 213, 215, 218, 294 ЦПК України, ст.ст. 70,71 ЖК УРСР  суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третьої особи - ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратили право на користування житлом задовольнити.

Визнати  ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - однокімнатною квартирою за АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «СОВР-1»про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 судовий збір  у сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Головуюча                                                                        І.М.Черніцька

Копія вірна

Суддя                                                                        І.М.Черніцька