копія
Справа №2 - 1709/2007 рік.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" червня 2007 року м. Одеса.
Суворовський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді - Позняка B.C.
при секретарі - Сідоченко В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні (зала судових засідань № 12) у м. Одесі цивільну справу за позовом ДВЖГШ до ОСОБА_1 про визнання втративши право користування житловим приміщенням та за позовом ДВЖПП до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивач просить суд визнати відповідача ОСОБА_1 втративши право на житлову площу в сімейному гуртожитку, а саме по кімнаті АДРЕСА_1, посилаючись на те, що зазначений гуртожиток є відомчим і знаходиться на балансі ДВЖПП. Відповідач є основним квартиронаймачем зазначеної вище кімнати. З 2003 року відповідач не проживає на вказані житлові площі, місцезнаходження його не відомо, особистих речей відповідача у кімнаті немає, комунальні послуги не оплачує. Також представник позивача просить суд виселитиОСОБА_2, ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1, посилаючись нате, що відповідачі проживають в цьому житловому приміщені без дозволу адміністрації ДВЖПП та право установчих документів. Відповідачі неодноразово попереджались про необхідність звільнити займану кімнату, але вони на цей часина попередження не реагують, житло не звільняють.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позивні вимоги. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3. позовні вимоги позивача про виселення визнали в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги позивача про визнання втративши право користування житловим приміщенням не визнав та пояснив, що вказану кімнату він займає на законних підставах. На проживання у цієї кімнаті «Державним виробничим житлово - побутовим підприємством» мені виданий ордер № 20 від 3 червня 2003 року. Також між мною та ДВЖПП укладений договір № 29 згідно якого він має право на проживання у ці кімнаті.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує ст. 71 ЖК України тим, що він більше 6 місяців не проживаю у ці кімнаті і тому втратив право на користування кімнатою.
Але це ствердження не відповідає дійсності. Ця кімната у нього єдине місце проживання. Іншого житла у нього не має.
Він підприємець. Його робота підприємця пов'язана з закупівлею товарів у різних регіонах України. Тому він виїжджає на декілька днів (тиждень) за межі міста Одеси, а потім знов проживаю у гуртожитку. Більш того, він за фахом музикант, тому не можу проводити репетиції у гуртожитку, так як це буде заважати іншим мешканцям гуртожитку.
Крім того, Позивач - «Державне виробниче житлово - побутове підприємство» не надало жодних доказів про те, що воно має право звернутися до мене з цим позовом, тому він вважає, що ДВЖПП не є належним позивачем.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд уважає, що позов підлягає задоволенню.
Як установлено в судовому засіданні, що позивач є основним квартиронаймачем кімнати АДРЕСА_1 згідно ордера.
2
Однак відповідач з 2003 року у вищевказаній кімнаті не проживає, місцезнаходження його не відомо, особистих речей відповідача у кімнаті немає, комунальні послуги не оплачує, що підтверджується: актом про не проживання від 05.12.2005р., завірений начальником будинко-управління Державного виробничого житлово-побутового підприємства; довідкою про заборгованість за комунальні послуги; поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5., ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8 які в судовому засіданні підтвердили факт не проживання ОСОБА_1 в сімейному гуртожитку, а саме в кімнаті АДРЕСА_1.
Таким чином, відповідно до ст. 71 ЖК України у суду є всі підстави для задоволення вимог позивних вимог позивача, тому що відповідач на спірній житлові площі не проживає більше шести місяців без поважних на те причин.
В кімнаті АДРЕСА_1 проживають відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3без дозволу адміністрації ДВЖПГЇ та право установчих документів. Відповідачі неодноразово попереджались про необхідність звільнити займану кімнату, але вони на цей час на попередження не реагують, житло не звільняють.
Відповідно до ст. 116 ЖК України особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання їм іншого житлового приміщення.
Доводи відповідача про те, що він підприємець і його робота підприємця пов'язана з закупівлею товарів у різних регіонах України, в зв'язку з чим він виїжджає на декілька днів (тиждень) за межі міста Одеси, а потім знов проживаю у гуртожитку не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, т.я. відповідач не представив суду жодного доказу того зайняття підприємницькою діяльністю, а також документів які б підтвердили його виїзди в різні регіони України для закупівлі товарів.
Суд критично відноситься до пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які в судовому засіданні підтвердили факт постійного проживання відповідача по спірні житлові площі, т.я. в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач з 2003 року по спірні житлові площі не проживає, а вищевказані свідки не проживають за спірною адресою є друзями відповідача та не можуть достовірно стверджувати проте, що відповідач ОСОБА_1 постійно проживає в кімнаті АДРЕСА_1.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 71, 72, 132 ЖК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ДВЖПП до ОСОБА_1 про визнання втративши право користування житловим приміщенням та за позовом ДВЖПП до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення - задовольнити.
ОСОБА_1 визнати втративши право користування житловим приміщенням у кімнатіАДРЕСА_1
ВиселитиОСОБА_2, ОСОБА_3 з кімнатіАДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.