№ 2- 2902

2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 року                                                                                           Жовтневий районний суд

                                                                                                   м. Дніпропетровська

                                                                             в складі: головуючого

                                                                                             судді Антонюка О.А.

                                                                                 при секретарі Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів (кредитного, іпотечного), визнання договору поруки припинивши свою дію, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів і судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «УкрСиббанк»27 липня 2009 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, до нього заявлено зустрічні позовні вимоги про визнання недійсними правочинів (кредитного, іпотечного), визнання договору поруки припинивши свою дію, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів і судових витрат. Позивач в своєму позові, а його представник в ході судового засідання посилається на те, що 05 березня 2008 року між ними та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір і встановлено відсотки за користуванням цим кредитом, кредитні кошти відповідачу було надано, договір почав виконуватися. Інший відповідач є поручителем і зобов’язався погашати борг кредитонабувача. Але в порушення умов цього договору і закону відповідачі перестали виплачувати проценти по договору, утворилася заборгованість, в добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося. Вважають вказане незаконним і просили стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по кредитному договору з урахуванням штрафних санкцій, а також судовий збір і інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, задовольнивши позов у повному обсязі. Зустрічний позов не визнали, вважають його не обґрунтованим і просили в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги банку не визнав, вказавши на невідповідність кредитного, інвестиційного і поруки договорів не відповідаючи ми закону, кредит брався саме під придбання земельних ділянок в с. Новоолександрівка, ділянки придбані, але при укладанні вказаних договорів були допущені численні порушенні – невідповідність його суми місячного доходу сумі місячного платежу банку, не надано було при їх укладанні всієї інформації про виконання договорів і наслідки цього не виконання, порушені його права як споживача, в порушення національного законодавства кредит видано в іноземній валюті та інш., тому вказані договори повинні бути розірвані і визнаними не відповідаючи ми закону, з відповідачів за зустрічним позовом повинні бути стягнуті збитки і витрати. Просив задовольнити зустрічні вимоги, в задоволенні вимог банку до нього відмовити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності цього відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.

          Вислухавши пояснення представника позивача і представника відповідача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги банку обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа  має  право в порядку,  встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

          В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного між позивачем ПАТ «УкрСиббанк»та відповідачем ОСОБА_1 договору № 11310352000 від 05 березня 2008 року цьому відповідачу позивачем надано кредит у розмірі 150000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом 12.40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 06 березня 2023 року. На забезпечення вказаного кредитного договору було укладено договір поруки з відповідачем ОСОБА_2, яка погодилася з його умовами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок , а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов’язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

Відповідно до умов договору відповідач зобов’язаний повернути кредит позивачу у відповідності до графіку, що наведений у додатку до цього договору, який є його невід’ємною частиною. В разі порушення позичальником обов'язку повернути кредитодавцеві кредиту відповідності до умов цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити кредитодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення сплати, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. У випадку прострочення повернення сум наданого кредиту (в тому числі часткового повернення), та прострочення сплати процентів за користування кредитом відповідно до цього договору, позичальник сплачує кредитодавцю штраф незалежно від строку прострочення. Штраф сплачується в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день сплати/стягнення.

Позивач, кредитодавець, відповідно до умов договору відправив на ім’я відповідача, позичальника, претензію про дострокове припинення своїх обов’язків через невиконання відповідачем умов договору. Претензія відповідачем була отримана.

          В порушення зазначених норм закону та умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов’язання за вказаними договорами належним чином не виконав, перестав своєчасно сплачувати відсотки по кредиту, утворилася заборгованість.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України і ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту.

У зв’язку з зазначеними порушеннями відповідачем своїх зобов’язань по кредитному договору мається заборгованість. На вимогу позивача погасити вказану заборгованість в добровільному порядку, відповідачі відповіли відмовою.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 повиннi довести, що їх дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачами до суду не надано.

Вiдповiдно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi (крім договірних) домовленості i зобов’язання стосовно вiдповiдачiв відносно кредиту, предмета спору, а вiдповiдачi не довели незаконність дій позивача. Твердження можливе вiдповiдачiв про наявнiсть будь-яких iнших зобов'язань стосовно позовних вимог - є припущенням.

Щодо валюти виконання зобов'язання та ціни позову, то це обґрунтовується наступним. У відповідності до ч. 1 ст. 533 ЦК України - «Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях». Але з цього правила є винятки і випадок із стягнення сум до них і відноситься. В підтвердження вищевикладеного слід зазначити, що винятки допускає сам Цивільний кодекс України. Так ч. З ст. 533 Цивільного кодексу України визначено, що «використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом». Згідно з п. 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з фізичними та юридичними особами, затвердженого постановою № 516 Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року —«Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) в нараховує за ним проценти: у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті». В даному випадку грошові кошти надані в доларах США, що підтверджується умовами договору та відповідними квитанціями про сплату. Відповідно позивач вимагає стягнути заборгованість у тій валюті, в якій відповідач повинен був виконати зобов'язання, а саме у доларах США, з перерахунком на національну валюту.

          Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що позивач всі передбачені договором сторін умови виконав в повному обсязі, відповідач укладав договір та приймав кошти і зобов’язувався його виконати у відповідності до норм чинного законодавства, тому відповідач мав можливість виконати умови договору і повернути кредит позивачу, але без поважних причин цього не зробив.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

         Таким чином неправомірними діями відповідачів, пов’язаними з невиконанням умов договорів, позивачу було завдано майнової шкоди, які знаходяться в безпосередньому причинному зв’язку зі вказаними діями відповідачів.

Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідачів проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним та  ні чим об’єктивно не підтверджується. Зустрічні позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, вирішення даного позову та прийняття відповідного обґрунтованого по ньому запропонованого позивачем рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові можуть бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 137 ЦПК, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

          Суду не надано доказів того, що неправомірними, злочинними діями відповідача за зустрічним позовом   позивачу за цим позовом було завдано ушкодження здоров’я, майнової шкоди та прямих  збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв’язку зі вказаними діями відповідача і підлягають відновленню чи повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що зустрічний позов не підлягає задоволенню, а ні повністю, а ні частково.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

При таких обставинах суд вважає можливим стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк»загальний борг за кредитним договором від 05 березня 2008 року в сумі 1559907 грн. 86 коп. та витрати на судовий збір 1700 грн. і інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 252 грн., а всього 1561859 грн. 86 коп., ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову до ПАТ «УкрСиббанк»про визнання недійсними правочинів (кредитного, іпотечного), визнання договору поруки припинивши свою дію, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів і судових витрат слід відмовити.

Таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 95, 509, 510, 526, 527, 530, 532, 533, 534, 536, 545, 546, 549, 550, 551, 610, 611, 612, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позовну заяву задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»загальний борг за кредитним договором від 05 березня 2008 року в сумі 1559907 грн. 86 коп. та витрати на судовий збір 1700 грн. і інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 252 грн., а всього 1561859 грн. 86 коп.

ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання недійсними правочинів (кредитного, іпотечного), визнання договору поруки припинивши свою дію, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів і судових витрат відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя -