Справа №  2-388/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 травня 2011 року

Свердловській міський суд Луганської області  у складі:

одноособово судді:                             Александриної І.О.,

при секретарі судового засідання:     Радченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста  Свердловська Луганської області цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення із житлового приміщення та зняття з реєстрації, –

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що у зв'язку з невиконанням зобов'язань по кредитному договору № 495 від 06 лютого 2008 року, заочним рішенням Свердловського міського суду для погашення заборгованості за кредитом на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» було звернено стягнення на предмет іпотеки: двох кімнатну квартиру НОМЕР_1 загальною площею 47,4 м2, житловою площею - 27,5 м2 зі всіма невід'ємними її належностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2.

Як вказує позивач, на час укладення іпотечного договору, посвідченого 06 лютого 2008 року приватним нотаріусом Свердловського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрованого в реєстрі № 533, згідно з довідкою № 288 від 30 січня 2008 року, виданою КП РЕЖ №2, в квартирі була зареєстрована тільки власник квартири – відповідач по справі ОСОБА_2, але згідно з довідкою № 2077 від 22 жовтня 2010 року, виданою ТОВ «УК» «КомЕнерго-Свердловськ» в квартирі АДРЕСА_1, зареєстровані відповідач по справі – ОСОБА_2, а також відповідач по справі – ОСОБА_3, 1977 року народження, зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_5, 1996 року народження.

На думку позивача відповідач ОСОБА_2 порушила свої зобов'язання по іпотечному договору, а саме: без згоди банку - іпотекодержателя зареєструвала в квартирі відповідача ОСОБА_3 із неповнолітньою дитиною. Із довідок про склад сім’ї наданих балансоутримувачем квартири убачається, що договорів найму (оренди) на моменту укладення іпотечного договору укладено не було.

Також позивач вказує, що відповідно до вимог діючого законодавства, звернувся з вимогою про добровільне виселення із житлового приміщення до відповідачів по справі. Вимога була вручена 07 грудня 2010 року особисто відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Але відповідачі добровільно у встановлений строк не звільнили приміщення.

У зв’язку з викладеним позивач просить суд постановити рішення, яким  виселити відповідачей ОСОБА_2, ОСОБА_3 з її дітьми з приміщення: двох кімнатної квартири НОМЕР_1 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстрації за вказаною адресою, а також стягнути з відповідачей витрати пов’язані із розглядом цієї справи судом.

В судовому засіданні представник позивача Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Аннікова Н.А. наполягала на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з’явилася з невідомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що в квартирі, яка є предметом іпотеки проживає лише вона із своїми неповнолітніми дітьми – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4. Вона дійсно була знята з реєстрації у спірній квартирі з 29 січня 2008 року по 12 лютого 2008 року, оскільки в цей період мала плани поїхати на заробітки в Росію, але про те, що її брат ОСОБА_10 уклав 06 лютого 2008 року кредитний договір з Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» не знала. Відповідач ОСОБА_2 – її мати, в даній квартирі не проживає, а мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

Представник третьої особи – відділу у справах дітей Свердловської міської ради Бабяк Т.В. проти задоволення позову заперечила, вважає, що виселення відповідача з неповнолітніми дочками з квартири, в якій вони проживають порушує права неповнолітніх дітей передбачені Законом України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей".

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню з наступних підстав.  

           Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

            Згідно положень ст.ст. 3, 11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_10 було укладено кредитний договір № 495 від 06 лютого 2008 року. У забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором 06 лютого 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем ОСОБА_2, яка виступила майновим поручителем ОСОБА_10, укладено іпотечний договір, предметом якого стала двох кімнатна квартира НОМЕР_1 загальною площею 47,4 м2, житловою площею - 27,5 м2 зі всіма невід'ємними її належностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (а.с.7-9). Однак, ОСОБА_10 не виконав взяті на себе зобов’язання за вказаним кредитним договором, у зв'язку з чим згідно заочного рішення Свердловського міського суду від 11 січня 2010 року (а.с.10-11) було розірвано цей договір та звернено стягнення на предмет іпотеки.

Згідно довідки № 288 від 30 січня 2008 року виданої Комунальним підприємством РЕЖ № 2, на час укладення іпотечного договору, тобто на 06 лютого 2008 року, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована тільки власник квартири – відповідач ОСОБА_2 (а.с.16). Відповідно довідки № 2077 від 22 жовтня 2010 року, виданою ТОВ «УК» «КомЕнерго-Свердловськ» (а.с.16) в квартирі АДРЕСА_1, зареєстрована не тільки відповідач ОСОБА_2, а також відповідач ОСОБА_3 та її неповнолітня дочка ОСОБА_5, 1996 року народження. Крім того, з вказаної довідки вбачається, що відповідач ОСОБА_3 була знята з реєстрації у вказаній квартирі з 29 січня 2008 року по 12 лютого 2008 року, тобто саме на момент укладання кредитного договору № 495 між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_10 та іпотечного договору між ВАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем ОСОБА_2.

Відповідно  до п. 3.3.1 іпотечного договору іпотекодавець зобов’язаний без попередньої письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати, не міняти, не передавати предмет іпотеки в найм (в оренду), не встановлювати інші обтяження щодо предмета іпотеки», відповідно до п. 3.3.10. – іпотекодавець зобов’язаний у тридцятиденний строк повідомити Банк про зміну реєстрації свого постійного місця проживання, про зміну місця проживання осіб, що зареєстровані за адресою знаходження предмета іпотеки, реєстрацію інших осіб за адресою місцезнаходження предмету іпотеки, їх прізвищ, імен, по батькові, та інші обставини, що можуть вплинути на виконання зобов'язань за цим договором. Іпотекодавець не має право без попередньої згоди іпотекодержателя реєструвати, прописувати будь яких осіб».

Тобто відповідач ОСОБА_2 порушила свої зобов'язання по іпотечному договору, а саме: без згоди банку – іпотекодержателя зареєструвала в квартирі відповідача ОСОБА_3 з її неповнолітньою дитиною ОСОБА_5, 1996 року народження. Із довідок про склад сім’ї  наданих балансоутримувачем квартири убачається, що договорів найму (оренди) на моменту укладення іпотечного договору укладено не було.

Крім того, судом встановлено, що існує нотаріально завірена заява відповідача ОСОБА_2, яка ніким не скасована, що членів сім’ї – дітей, які б мали право на проживання у належній їй квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, немає, правом проживання та користування малолітніх чи неповнолітніх дітей будинок, який передається в іпотеку, не обтяжений (а.с.20).    

З вимог статті 109 Житлового Кодексу Української РСР вбачається, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Позивач звернувся до відповідачей з вимогою про добровільне виселення з житлового приміщення, яка 07 грудня 2010 року вручена під особистий підпис відповідачу ОСОБА_2, та відповідачу ОСОБА_3, яка від підпису відмовилась, що підтверджується актом державного виконавця (а.с.17-19).

Відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок   чи   житлове   приміщення   всі   мешканці   зобов'язані на письмову   вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Тому суд вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з її дітьми: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, підлягають виселенню із спірної квартири.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений при подачі позовної заяви до суду судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 212, 214-215  ЦПК України, ст. ст. 526 ЦК України, ст. 109 ЖК УРСР, ст. 40 Закону України "Про іпотеку" України, суд

ВИРИШИВ

Позов Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації – задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, з її дітьми: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, з приміщення: двох кімнатної квартири АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстрації.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судовий збір на користь держави в сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень 00 копійок.

Рішення суду виготовлено в повному обсязі 27 травня 2011 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ