Справа № 2-214/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             08 червня    2011 року                 Олександрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

                   головуючого   судді          КОМЛАЧ   О.Ф.,

                   при  секретарі                    КРИВОШЕЇ О.Ю.,

розглянувши в  відкритому  судовому засіданні в залі суду сел. Олександрівка цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ДП «Сільськогосподарське  підприємство  «Промінь», Олександрівської райдержадміністрації та Красносілківської  сільської ради   про   визнання  права  власності  на спадкове  майно

                                                                 в с т а н о в и в :

           Позивач звернувся до суду з позовом , в якому просить визнати за  його матір’ю –ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на змельну частку (пай)  в розмірі 5,94 га. на території Красносілківської  сільської ради та визнати   за ним право власності  на  земельну ділянку  площею 5,94 га. на території  Красносілківської  сільської ради   Олександрівського  району  Кіровоградської  області    в порядку  спадкування  за  заповітом .

          В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, суду пояснив, що його мати працювала в  радгоспі «Шляхом Леніна» до 1974 року  і вийшла на пенсію в 1974 році.  В 2000 році пройшла реорганізація радгоспу «Шляхом Леніна»та було створено  ДП «Сільськогосподарське  підприємство  «Промінь». В 2006 році  проходила рзпайовка земель, які  належали підприємству. В травні 2006 року  на зборах  були  затверджені списки осіб, які  бажали приватизувати землю і його мати  також була включена в цей список.  ІНФОРМАЦІЯ_1 року мати  померла.  Заяви  на одержання земельної частки (паю) вона не подавала. Її було виключено зі списків, так як вона померла. Він вважає, що  її виключили зі списків безпідставно, а тому просить  визнати за нею право власності на земельну частку (пай) в розмірі 5,94 га.  на території Красносілківської сільської ради. Так як він є спадкоємцем за заповітом, тому просить  визнати за ним право власності на земельну ділянку розміром 5,94 га.  Крім того позивач суду пояснив, що його мати не подавала заяву   до  органів  влади  з проханням  про  виділ їй  земельної  ділянки у власність.  Він   був членом комісії по організації приватизації землі  і  дізнався  , що його матір виключили зі списків ще  в 2006 році. Раніше  не звертався до суду, так як  йому  тоді роз’яснили, що мати не мала право на  приватизацію із-за  смерті і на той час він  з цим погодився.

           Заслухавши пояснення позивача та вивчивши матеріали справи   суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

             Згідно ч.1,2,3 ст. 78 ЗК України: «1. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

2. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності...»

              Згідно ст. 79 ЗК України : «1. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

2. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

3. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.»

       Згідно ч.1 ст.81 ЗК України : «1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).»

        Згідно ст. 116 ЗК України: «1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

     Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

5. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.»

           Згідно ч.3 ст. 118 ЗК України : «3. Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або Ради міністрів Автономної Республіки Крим, районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.»

         Таким  чином  для того, щоб  особа  могла набути права на земельну частку (пай) із земель які  знаходились в постійному користуванні  державного підприємства необхідно, щоб:  особа  була працівником  даного підприємства або пенсіонером з числа  працівників даного підприємства;   було рішення  органів виконавчої влади відносно приватизації землі, яка   знаходиться в постійному користуванні підприємства;   необхідна заяви (клопотання) особи   до відповідних органів  влади  про  виділ їй  земельної  ділянки у власність.

              Під час  судового розгляду було встановлено, що  дійсно  ДП «Сільськогосподарське  підприємство  «Промінь»було включено до списку  підприємств , які підлягають продажу в 2006 році (а.с.15).

                24 травня 2006 року  було проведено збори працівників підприємства  та пенсіонерів з їх числа по питанню приватизації  земель підприємства , де було  затверджено список осіб та зобов’язано їх   подати заяви до Олександрівської РДА про безоплатне одержання у приватну власність земельних ділянок із земель постійного користування  підприємства (а.с. 9-11).

                17 липня 2006 року    було винесено  розпорядження голови Олександрівської РДА  №354-р  про  надання дозволу  на розробку  проекту   приватизації земель ДП «Сільськогосподарське  підприємство  «Промінь»(а.с.16).

                 03 жовтня  2006 року  Комісія  по огранізації  вирішення  питань, що виникають у процесі приватизації  земель ДП «Сільськогосподарське  підприємство  «Промінь»  розглядала питання повязані з приватизацією землі,  втому числі і  про список  працівників і пенсіонерів з їх числа, які подали заяви  на одержання  земельної частки (паю)  та схвалили уточнений список осіб (а.с.12-13-14).

                 Згідно копії свідоцтва про смерть  - ОСОБА_2  померла  ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.20).

                Оскільки   ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року , тобто до  прийняття розпорядження  голови Олександрівської РДА  №354-р   від 17 липня 2006 року та до затвердження списків  осіб  Комісією   03 жовтня 2006 року, крім того  нею при житті не було подано заяву (клопотання)  про  виділ їй земельної частки (паю), тому  вона правомірно   не була  включена в список  працівників  та пенсіонерів з числа працівників на безоплатне одержання  у власність земельної  частки (паю).  Отже ОСОБА_2  на день смерті  не набула  права  власності на земельну частку(пай).

                 Таким чином    вимога позивача в частині  визнання права власності   за ОСОБА_2 на земельну частку (пай) в розмірі 5,94 га.  на території Красносілківської сільської ради задоволенню не підлягає.

               Згідно  ст.1216  ЦК України: «1. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).»

               Згідно ст. 1217 ЦК України: «1. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.»

               Згідно ст. 1218 ЦК України: «До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.»

                Згідно  ст. 1222 ЦК України: «1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).»

               Згідно   ст. 1223 ЦК України: «1. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

2. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

3.Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.»

              Згідно  ч.1 ст. 1225 ЦК України : «1. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.»

               В судовому засіданні  дійсно  було встановлено, що позивач  є спадкоємцем   за заповітом (а.с.17,23)  та має право на майно, яке належало    спадкодавцю  ОСОБА_2 на день її смерті. Але , оскільки   на момент відкриття спадщини  спадкодавець –ОСОБА_2 не мала права на земельну частку (пай),  а отже земельна частка (пай) не входить до складу  спадщини, і тому     позовні  вимоги позивача  щодо визнання за ним  права власності    на земельну ділянку розміром 5,94 га. також задоволенню не підлягають.

              Згідно ст. 257 ЦК України : «Загальна позовна давність  встановлюється  у три роки.»

            Під час  розгляду справи було встановлено, що   позивач  дізнався про те, що  його матір ОСОБА_2  не було включено до  списка   працівників і пенсіонерів з їх числа, які подали заяви  на одержання  земельної частки (паю)   ще в 2006 році, це видно як  з показів  самого позивача так  і матеріалів справи –він входив  в склад Комісії  по  організації  вирішення  питань, що виникають у процесі приватизації земель  та був присутній  під час засідання комісії  03 жовтня 2006 року (а.с.12). Звернувся   позивач до суду через 4 роки-  лише  04 квітня 2011 року, доказів  про поважність  причин пропуску строків давності суду  не надав, а тому  клопотання   про поновлення  йому строків   задоволенню не підлягає. Керуюча санацією  ДП СГП «Промінь»заявила   клопотання про відмову  позивачу  в задоволенні позовних вимог в звязку  з пропуском   строків (а.с.42-43).

              Згідно ч.2,ч.3,ч.4 ст . 267 ЦК України: «...2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.»

          А тому суд вважає за необхідним відмовити позивачу  в задоволенні його позовних вимог в зв’язку зі спливом  позовної давності.

          Оскільки  позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому в силу вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати повинен нести  позивач. При подачі  позовної заяви до суду позивачем  було сплачено  судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. (а.с.1), тоді як  він повинен був сплатити 661 грн. 76 коп. - 1% від вартості  земельної ділянки (вартість земельної ділянки –66176 грн.35 коп. –а.с.378). Оскільки  це майновий спір, тому при подачі  позовної заяви він повинен був сплатити   120 грн. за інформаційно технічний розгляд справи, ним же сплачено лише  37 грн.(а.с.2).  Таким чином з позивача необхідно   стягнути  судовий збір в сумі 653 грн.26 коп. та  83 гривні за інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в суді.

               Керуючись  ст. 214,  ст.215 ЦПК  України,  ст. 78,  ст.79, ст.81, ст. 116, ст.117, ст.118 ЗК України ,  ст. 267 , ст.1217, ст. 1222 ,  ч.1 ст.. 1223,  ст.. 1225 ЦК  України  суд ,-

                                                                 в и р і ш и в  :

                Відмовити  ОСОБА_1 в задоволенні  позову   до Державного підприємства  «Сільськогосподарське  підприємство  «Промінь», Олександрівської райдержадміністрації та Красносілківської  сільської ради   про   визнання  права  власності  на спадкове  майно.

                Стягнути з  ОСОБА_1   на користь держави  судовий збір в сумі 653 гривні  26 копійок   та  83 гривні  за інформаційно технічний розгляд справи в суді.

                На  рішення  суду  може  бути  подана  через Олександрівський районний суд  в Кіровоградський апеляційний суд апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення.  Особи які брали участь у справі , але не були присутні  під час проголошення судового рішення  можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання  копії рішення.

         Суддя   (підпис)

Копія вірна:

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської  області                                                                                      О.Ф. КОМЛАЧ

Рішення суду   набрало законної сили ____________________________________.

Оригінал рішення знаходиться в цивільній справі № 2-214/11.

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської  області                                                                                     О.Ф. КОМЛАЧ