Справа № 2-82/11

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2011 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої судді Бондарьової Г.  М.

при секретарі Кобкі Т.В.

за участю представника позивача та  відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,представника відповідача та позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»- Кадникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору удаваним правочином та таким,що укладений в національній валюті-гривні;зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_1,ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»/на даний час Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль»/ про визнання кредитного договору № 014/3105/147939/73 від 24 квітня 2008 року ,укладеного між ним та відповідачем, удаваним право чином та таким,що укладений в національній валюті України - гривні,посилаючись  на те,що 22 квітня 2008 року він уклав  договір купівлі-продажу транспортного засобу з ТОВ «Фаетон-Авто»та вніс передплату в розмірі 12877,50грн.Для сплати решти вартості  ,яка становила 115897,50грн він звернувся до відповідача з метою отримання даних коштів в кредит.

24 квітня 2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/31-5/147939/73 на споживчі цілі кредитування,а саме для придбання транспортного засобу у сумі 22 950 доларів США,що в еквіваленті дорівнює 115897,50грн на строк до 23 квітня 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 12,95% річних.

Зазначені кредитні кошти в іноземній валюті відповідач надав йому для їх цільового використання ,а саме  на купівлю автомобіля.

Такий спосіб отримання кредиту в доларах США для розрахунку із автосалоном йому було рекомендовано працівниками відповідача через те,що за їх словами кредитні ресурси в доларах США коштують дешевше,аніж кредитні ресурси в українській гривні. При цьому працівниками відповідача усвідомлювався той факт,що розрахунки по договору купівлі-продажу будуть проводитись в українській гривні.

Зазначений  ним вище кредитний договір передбачає,що кредит наданий йому у доларах США та розрахунки між  позивачем та відповідачем мають здійснюватися в тій самій валюті. Але насправді кредитний договір є удаваним право чином,так як його було вчинено з метою приховання іншого правочину,який сторони вчинили в дійсності,а саме:

-          було здійснено надання кредиту в національній валюті України - гривні,що підтверджується тим,що  кредит носить цільовий  характер та був  виданий для часткової оплати автомобіля згідно договору купівлі-продажу;

-          згідно п..11.Договору застави транспортного засобу від 24 квітня 2008 року  заставодавець зобов»язується повернути заставодержателю кредит в еквіваленті по курсу НБУ на момент укладення договору;

-          згідно чинного законодавства єдиним законним засобом платежу на території України є гривня,саме тому договір купівлі-продажу було укладено і виконано в українській гривні,про що було відомо як позивачу так і відповідачу

Проведення розрахунків між позивачем та автосалоном,як резидентами України по договору купівлі-продажу в доларах США без індивідуальної ліцензії НБУ,якої не мали ні позивач ні  ТОВ «Фаетон –Авто»-було би порушенням підпункту «г»пункту 4 статті 5 Декрету України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»,оскільки  індивідуальної ліцензії потребують/в тому числі /операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави.

Таким чином,відповідач як агент валютного контролю просто не мав права за законом надавати позивачу кредит в іноземній валюті для його використання з метою проведення розрахунків іноземною валютою між резидентами України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ.

Вказане на думку позивача свідчить про те,що між ним  та відповідачем насправді було укладено кредитний договір в національній валюті України-гривні,що не суперечить законодавству України.але кредитний договір було замасковано під договір кредитування в доларах США,що суперечить  положенням вищезазначеного Декрету.

Позивач просить суд  визнати  вказаний кредитний договір між ним та відповідачем   удаваним правочином,застосувати наслідки удаваного правочину та визнати вказаний кредитний договір укладений між ним та відповідачем таким,що укладений в національній валюті України-гривні,а  саме вважати що кредит був наданий в сумі 115897,50 гривень на умовах визначених в договорі.

Позовні вимоги  позивача в судовому засіданні підтримала його представник за довіреністю ОСОБА_2

Публічне  акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»надало суду заперечення на позов,вважають           його необґрунтованим  ,оскільки  24  квітня 2008 року   між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/3105/147939/73  за яким він згідно заяви на видачу готівки № 0S2Н41864 від 24 квітня 2008 року отримав грошові кошти в сумі 22950,00доларів США,що не суперечить діючому законодавству ,оскільки Банк має банківську ліцензію № 10 та дозвіл № 10-4 від 11 жовтня 2006 року які давали йому право здійснювати банківські операції ,визначені частиною 1,пунктами 1-11 частини 2,частини 4 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»,зокрема Банк має право здійснювати операції  з валютними цінностями,зокрема вести рахунки клієнтів/резидентів та нерезидентів/ в іноземній валюті,відкривати кореспондентські рахунки клієнтів/резидентів та нерезидентів/ в іноземній валюті,залучати та розміщувати іноземну  валюту на валютному ринку України.

Ініціатива отримання кредиту від Банку в доларах США виходила саме від нього,що підтверджується його заявою -анкетою на отримання кредиту під заставу.

Просять суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

29 вересня 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»заявило зустрічний позов до  ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості  за кредитним договором,посилаючись на те,що 24 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено  кредитний договір №014/3105/147930/73,згідно п.1.1. якого Банк зобов»язався надати позичальнику  ОСОБА_1 кредит у розмірі 22 950 ,00 доларів США на 84 місяці з 24 квітня 2008 року по 23 квітня 2015 року,а ОСОБА_1 прийняв на себе зобов»язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,95% річних відповідно до Графіку/додаток до кредитного договору/кінцевий строк погашення кредиту 24 квітня 2015 року.

В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та Банком укладено нотаріально посвідчений  договір застави транспортного засобу.,та  24 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 був підписаний договір поруки згідно умов якого ОСОБА_5 взяв на себе на добровільних засадах зобов»язання  перед Банком відповідати по борговим зобов»»язанням ОСОБА_1та нести солідарну відповідальність за  невиконання ОСОБА_1 своїх зобов»язань за кредитним договором у тому ж обсязі,що і ОСОБА_1

Банк виконав  свої зобов»язання за кредитним договором належним чином,перерахувавши кошти в розмірі 22950 доларів США на поточний рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1,що підтверджується заявою на видачу готівки від 24 квітня 2008 року,які надалі  ОСОБА_1 отримав готівкою на руки через касу банку.

ОСОБА_1 в порушення ст..ст.526,527,530 ЦК України   відповідно до умов п.5.1 кредитного договору погашення кредиту та відсотків за користування кредитом  щомісячно  та відповідно до встановленого  графіку  вчасно та в повному обсязі погашення кредиту та відсотків у вказані строки не здійснював,що дає їм підстави згідно  закону та  п.3.13 умов кредитного договору  вимагати дострокового повернення кредиту,сплати процентів,комісії та інших платежів,визначених у договорі.

Станом на 07 вересня 2010 року сума заборгованості відповідача за кредитним договором складає 21 371 доларів США 76 центві,де 19 831 доларів США 28 центів-непогашена сума кредиту,753 доларів США 65 центів-несплачені проценти,786 доларів США 83 центи-нарахована пеня,що за  по курсу НБУ на 07 вересня 2010 року 1 долСША= 7,9082/складає 169 012,15 гривень ,які  Банк просить стягнути на його користь  солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Представник ОСОБА_1 –ОСОБА_2 позов  про стягнення вказаної суми заборгованості за кредитним договором не визнала,посилаючись на те,що   ОСОБА_1 її повідомив,що він має борг перед Банком лише в розмірі 800 доларів США,але ніяких документів сплати кредиту та розрахунків вказаної  суми заборгованості не надав.

Відповідач у справі ОСОБА_5 в судові засідання не з»являється.

Вислухавши пояснення сторін ,дослідивши матеріали справи,суд вважає встановленими слідуючи обставини та відповідні їм правовідносини:

Згідно зі ст..1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа/кредитодавець/зобов»язується надати грошові кошти/кредит/позичальникові у розмірі та на умовах,встановлених договором.а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст..554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання,забезпеченого порукою,боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники,якщо договором поруки не встановлено додаткову/субсидіарну/відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі,що і боржник,включаючи сплату основного боргу,процентів,неустойки,відшкодування збитків ,якшо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом   за кредитним договором № 014/3105/147939/73  від 24 квітня 2008 року ВАТ «Раййфайзен Банк Аваль»/на даний час ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»надав  ОСОБА_1 кредит у розмірі22 950,00 доларів США зі сплатою  відсотків у розмірі 12,95% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 23 квітня 2015 року,а ОСОБА_5  в забезпечення  зобов»язань позичальника виступив поручителем на підставі договору поруки №014/3105/147939/73 від 24 квітня 2008 року,але свої зобов»язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконав і має заборгованість за кредитним договором станом на 07 вересня 2010 року в розмірі 21 371доларів США 76 центів,що в еквіваленті становить 169012,15 гривень.

Факт отримання ОСОБА_1  кредитних коштів  в іноземній валюті –доларах США підтверджено його заявою на видачу готівки № 0S2Н41864 від 24 квітня 2008 року/а.с.42/ та наданою суду  за клопотанням представника позивача  роздруківкою  операцій по касі  Банку за 24 квітня 2008 року/а.с._____________/.

Умовами  таких угод була передбачена сума погашення заборгованості в іноземній валюті,про що при їх підписанні позичальнику  було відомо і вони усвідомлювали всі наслідки їх укладання.

Згідно зі статтею 192 ЦК України до грошових коштів-платіжних засобів,які використовуються на території України,окрім грошової одиниці України-гривні,віднесено також іноземну валюту.Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку,встановлених законом.А за ч.2 ст.554 ЦК України сторони в договорі мають право визначати грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк.крім перелічених у частині першій цієї статті операцій,має право здійснювати операціїї з валютними цінностями.На здійснення операцій,визначених п.1-4 частини другої статті 47 Закону  надає дозвіл Національний банк України.

Згідно п.2.3.Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій,письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій,затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 275 від 17 липня 2001 року ,за наявності банківської ліцензії та за умови дотримання  письмового дозволу Національного банку України,банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»має банківську ліцензію № 10  від 11 жовтня 2006 року на право здійснення банківських операцій,визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями видано  ВАТ «Раййфайзен Банк Аваль» за № 10-4 від 11 жовтня 2006 року,у додатку до якого до переліку операцій,які має здійснювати ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ,включено,зокрема,право залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України,що в повній мірі відповідає характеру укладеної спірної угоди,в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта.

Погашення позичальником кредитного зобов»язання в іноземній валюті не вимагає  отримання ним чи іншим учасником операції індивідуальної ліцензії Національного банку з огляду на те,що така  операція не є тією операцією,що передбачає використання іноземної валюти на території України як засобу платежу,оскільки з урахуванням ст..1054 ЦК України та ст..2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»,не тільки надання кредиту але і його повернення-це є складовими однієї операції кредитуваня.У даному випадку відбувається погашення саме грошового зобов»язання,предметом якого є валютні цінності,надані в кредит.

Відсутність у ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»вимог щодо ліцензування Національним банком операцій з погашення зобов»язань,предметом яких є валютні цінності,виключає підстави вимагати індивідуальні ліцензії Національного банку для погашення кредиту,виданого в іноземній валюті.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»,банк-це юридична особа,яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку здійснювати у сукупності,зокрема,такі операції:залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів/незалежно від виду валюти,яка використовується/ від свого імені,на власних умовах та на власний ризик.Також ,згідно даної статті банківська ліцензія-це документ,який видається Національним банком в порядку і на умовах,визначених у Законі України «Про банки і банківську діяльність»,на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.При цьому,відповідно до цієї ж статті Закону про банки банківський кредит-це ,зокрема,зобов»язання банку надати певну суму грошей,яке надано в обмін на зобов»язання боржника щодо повернення заборгованої суми,а також на зобов»язання на сплату процентів та інших зборів  з такої суми.

Виходячи зі змісту статей 1046 та 1054 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа/кредитодавець/ зобов»язується надати грошові кошти /кредит/позичальникові у розмірі та на умовах,встановлених договором,а позичальник зобов»язується повернути  кредит/таку  суму грошових коштів/та сплатити проценти.

Таким чином,правовідносини,які виникають у зв»язку з погашенням позичальником основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом,не можна розглядати ізольовано від надання кредиту позичальнику.

Враховуючи викладене,єдиною правовою підставою для виконання усіх без винятку зобов»язань за кредитним договором в іноземній валюті/зокрема,щодо надання  банком кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником сум кредиту в іноземній валюті  та відсотків за користування кредитом/ є наявність в банку банківської  ліцензії та письмового дозволу/генеральної ліцензії/ на здійснення операцій з валютними цінностями,отриманих у встановленому порядку.

Згідно  п.14 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу,затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14  жовтня 2004 року № 483 ,то згідно п.1.2. дане Положення регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Крім цього п.1.5. Положення встановлено,що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу дозволяється без отримання відповідної ліцензії якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк,ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку ,на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями.

Отже погашення клієнтом банку кредитного зобов»язання в іноземній валюті не вимагає отримання ним чи іншим учасником операції індивідуальної ліцензії Національного банку  з огляду на те,що така операція не є тією операцією,що передбачає використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.Оскільки у даному випадку відбувається погашення саме грошового зобов»язання,предметом яких є валютні цінності,надані в кредит.Погашення зобов»язань,предметом яких є валютні цінності, як наводилось вище, відрізняються Декретом від операцій пов»язаних з використанням іноземної валюти як засобу платежу,тому відсутність у частині 4 статті 5 Декрету вимог щодо ліцензування Національним банком операцій з погашення зобов»язань,предметом яких є валютні цінності,виключає підстави вимагати індивідуальної ліцензії Національного банку для погашення кредиту,виданого в іноземній валюті.

Що стосується посилання позивача  на удаваність договору у зв»язку з прихованням фактично отриманого ним  гривневого кредиту укладеним кредитним договором  в іноземній валюті,оскільки кредит носив цільовий характер для часткової оплати вартості  купленого ним  автомобілю в ТОВ «Фаетон-Авто»,тому  отримані ним валютні кошти не могли бути використані як засіб платежу по договору купівлі-продажу автомобіля  «ТОВ «Фаетон-Авто»без індивідуальної ліцензії НБУ, суд вважає їх безпідставними виходячи з того,що  матеріалами справи підтверджено,що ОСОБА_1 отримав від банку кредит в іноземній валюті за його заявою про видачу  готівки в доларах  США,квитанцією про отримання готівки у доларах, квитанцією про здійснення валютно –обмінної операції,заявою на зарахування гривні на його гривневий рахунок,платіжним дорученням на перерахування гривень на розрахунковий рахунок автосалону/а.с. 66/ та  наданою  Банком  на ухвалу суду за клопотанням представника ОСОБА_1 роздруківки операцій  по касі Банку за 24 квітня 2008 року,звідки вбачається про фактичне отримання ОСОБА_1  24 квітня 2008 року  в касі Банку кредиту в доларах США.

Вказане свідчить про те,що  ОСОБА_1 отримав кредит в іноземній валюті-доларах США,зі своєї волі провів  валютно-обмінну операцію  та зарахуванню  гривні на його гривневий рахунок,після чого було перераховано  на рахунок автосалону  належні ОСОБА_1 гривні в рахунок оплати за куплений ним в автосалоні автомобіль.

З врахуванням викладеного суд вважає,що доводи позивача ОСОБА_1 та його представника  про удаваність укладеного ним з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»кредитного  договору в іноземній валюті у зв»язку з прихованням фактично укладеного кредитного договору  в національній валюті України-гривні, не ґрунтуються на умовах укладеного між ним та відповідачем договору та досліджених в судовому засіданні матеріалах справи.

Аналізуючи вищезазначені  норми закону та конкретні обставини справи суд вважає,що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору удаваним з застосуванням наслідків удаваного правочину та визнання кредитного договору таким,що укладений  в національній валюті-гривні,а саме таким,що був наданий в сумі 115897,50грн на умовах визначених в договорі не підлягають задоволенню ,а зустрічні позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_1 та ОСОБА_5про стягнення заборгованості за кредитним договором  підлягають задоволенню.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,224-226 ЦПК України,ст.ст.192,526,554,1054 ЦК України,суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1  до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору удаваним правочином з застосовуванням наслідків удаваного правочину  та визнання кредитного договору №014/3105/147939/73 від 24 квітня 2008 року укладеного між позивачем та відповідачем таким,що укладений в національній валюті України-гривні,а саме вважати що кредит  був наданий в сумі 115897/сто п»ятнадцять тисяч вісімсот дев»яносто сім /гривень 50 коп .,на умовах визначених у договорі-відмовити.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_1,ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»заборгованість за кредитним договором № 014/3105/147939/73 від 24 квітня 2008 року  в сумі 169 012/сто шістдесят дев»ять тисяч дванадцять/гривень 15 коп та в рахунок повернення судових витрат у справі в сумі 1810/одна тисяча вісімсот десять/гривень 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 8/вісім/гривень 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи ,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Г. М. Бондарьова