Справа № 2-а-

723-2011

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          1 березня 2011  року Слов'янський  міськрайонний  суд  Донецької  області  в  складі: головуючого –    судді І.Д. Дубановської

при секретарі –Фіщенко Д.В.

          розглянувши   у  відкритому  судовому засіданні в залі  суду  міста Слов'янська адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради про перерахунок та виплату  допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

19.01.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради про про перерахунок та виплату  допомоги посилаючись при цьому на те, що він має статус громадянина, який  евакуйований із зони відчуження у 1986 році. Згідно до  ст. 48 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХИ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Зазначена щорічна допомога на оздоровлення повинна сплачуватися в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення. За 2007, 2008, 2009,2010 роки позивач отримав допомогу у розмірі по 75 грн. Таким чином недоотримана сума щорічної допомоги на оздоровлення складає 7848 грн. Вважає, що вищенаведені дії відповідача суперечать вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Просить поновити пропущений строк для звернення  до суду,   зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити суму щорічної компенсації на оздоровлення за 2007-2010 роки у розмірі 7848 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

              Представник відповідача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності, у судове засідання не з’явилася, але надала до суду заяву про слухання справи у її відсутності та  заперечення на позовну заяву. Судом було прийнято рішення про розгляд справи у відсутність відповідача.  

У запереченнях  на позовну заяву представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що дійсно частиною 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії, виплачується допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, який визначається на момент виплати допомоги. Однак ст. 62 цього Закону встановлено, що порядок його застосування визначається Кабінетом Міністрів України і цей порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року. Згідно пункту 1 вищенаведеної постанови, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії передбачена у розмірі 75 грн., яка і виплачувалась ОСОБА_1 своєчасно у 2007 - 2010 роках. Тому відсутні законодавчі  підстави для перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення у розмірах, визначених позивачем.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Відповідно, до ст. 99 КАС України позивачем строк для звернення до суду не пропущений.

ОСОБА_1 належить до другої категорії як громадянин, який евакуйований  із зони відчуження у 1986 році, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 01.12.2004 року.

Позивач  щорічно отримує від Управління праці та соціального захисту населення допомогу на оздоровлення, право на отримання якої встановлено   статтею 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Як вбачається з листа відповідача від 29.12.20010 року № 18-09/6-0573-2.1-6.2 позивачу фактично щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась наступним чином: за 2007 рік –75 грн. 27.02.2007 року; за 2008 рік –75 грн. 26.06.2008 року. За 2009 рік - 75 грн., 27.01.2010 року, за 2010 рік –75 грн., 23.12.2010 року. Також вказано, що такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Суд вважає дії відповідача щодо виплати у зазначеному розмірі позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2007-2010 роках неправомірними з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язині діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя, здоров”я, довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення визначені Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компенсації яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладено обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Постановою Кабінету Міністрів  України від 12 липня 2005 р. N 562  „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлений  розмір  щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, в сумі  75 гривень, яку відповідно довідки УПСЗН від 29.12.20010 року № 18-09/6-0573-2.1-6.2 позивач отримував  щорічно, починаючи з 2007 року.

Суд вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562  „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, постраждалим внаслідок  аварії на ЧАЕС 2 категорії –у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

                  Встановлений законом розмір допомоги (три мінімальних заробітних плати для постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії) не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 Конституції України прямо це забороняє.

Всупереч нормам спеціального закону, вимогам ст. 22 Конституції України, зазначеною Постановою Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562  встановлено конкретні розміри такої допомоги у твердій сумі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України „Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, а не вказана постанова Кабінету Міністрів України.

Відповідач сплачував позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України. Таким чином, відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме  звуження обсягу права позивача на спірну допомогу.

Встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір щорічної допомоги на оздоровлення до липня 2005 року не збільшувався, в той час, як Законами України „Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2001 рік”, „Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002 рік”, „Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік”, „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, „Про Державний бюджет на 2007 рік” розмір мінімальної заробітної плати збільшувався неодноразово. Визначені наведеною постановою та постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розміри щорічних грошових виплат на оздоровлення значно нижчі за відповідні, передбачені ст. 48 Закону України „ Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, кратні розміри мінімальної заробітної плати і тому виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, до спірних правовідносин, суд застосовує нормативний акт вищої юридичної сили- Закон України „Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-Х11.

     Разом з тим, визначення розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення, що належить до сплати позивачу, є компетенцією органів УПСЗН, а не суду, а тому порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2008-2010 рік відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 50 Конституції України, ст.ст. 48, 67 Закону України «Про статус та  соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007рік»,  Законом України  «Про Державний бюджет України на 2008рік», Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, Постановою КМУ №836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Постановою КМУ №562 від 12.07.2005 року „ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Указом Президента України „Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року, ст.ст. 9, 159, 161, 162, 163, 181 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

Зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України здійснити нарахування та виплату недоплачені суми допомоги на оздоровлення за 2007- 2010 роки  на користь  ОСОБА_1 , виключно із розрахунку законодавчо встановленої суми трьох мінімальних заробітних плат за 2007-2010 роки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя  Слов»янського

міськрайонного суду                                                                                          І.Д. Дубановська