донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.06.2011 р.           справа №14/241

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

(доповідача):Алєєвої  І.В.

суддівВеличко  Н.Л. , Москальової  І.В.

за участю секретаря судового засідання  

за участю представників сторін:Кобзар М. В.

від позивача:ОСОБА_1. –за довір.

від відповідача 1:

від відповідача 2:ОСОБА_2 –за довір.

не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЛутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату м.Лутугине

на ухвалу господарського суду Донецької області

від26.04.2011 року

по справі№14/241 (Левшина Г. В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ставр" м.Єнакієве

до1) Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату м.Лутугине

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АДА –БРОК»м. Донецьк

простягнення 25 102 000,00 грн.

                                          ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.11.2010 року у справі № 14/241 стягнуто з Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату (м. Лутугине) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр»(м. Єнакієве) заборгованість в сумі 25 102 000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. Відмовлено в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ «Ставр»(м. Єнакієве) до ТОВ «Фінансова компанія «АДА-БРОК»(м. Донецьк) про стягнення заборгованості в сумі 25 102 000,00 грн.

Судове рішення по справі набуло законної сили 16.11.2010 року.

16.11.2010 року господарським судом Донецької області видано наказ про примусове виконання рішення від 04.11.2010 року у справі № 14/241.

05.04.2011 року до господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр»про зміну способу порядку виконання рішення.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.04.2011р. у справі №14/241 задоволена заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Ставр” м.Єнакієве Донецької області про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2010р. у справі №14/241. Внаслідок чого змінено спосіб виконання рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2010р. у справі №14/241 шляхом звернення стягнення на групу інвентарних об’єктів, що належать Лутугинському державному науково-виробничому валковому комбінату та обліковується на його самостійному балансі, у спосіб їх прямої передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю “Ставр” м.Єнакієве Донецької області.

Ухвала місцевого господарського суду вмотивована тим, що доказів наявності грошових коштів на рахунках Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату м.Лутугино до матеріалів справи не надано, що звернення стягнення на майно боржника шляхом його примусової реалізації в межах процедур, передбачених Законом України “Про виконавче провадження” (зі змінами та доповненнями) не забезпечить належної ефективності та оперативності виконання судового рішення  по справі №14/241 та дотримання встановленого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. права на ефективний судовий захист та порушуватиме відповідні права та законні інтереси стягувача, пов’язані з правомірними сподіваннями на оперативне та ефективне виконання судового рішення без жодних невиправданих затримок впродовж розумного строку, що незважаючи на недостатність нерухомого майна боржника для забезпечення повного виконання судового рішення, позивач не заперечує проти прийняття групи майна боржника вартістю 13830401,00 грн. у власність в рахунок повного виконання рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2010р. у справі №14/241.

Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат з прийнятою ухвалою господарського суду Луганської області від 26.04.2011р. у справі №14/241 не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу  місцевого господарського суду,  в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю  «Ставр»про зміну способу та порядку виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 14/241 від 16.11.2010 року шляхом звернення стягнення на майно Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату відмовити в повному обсязі. Апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в обгрунтування вимог про скасування посилається на положення ст.62, ст.66 Закону України “Про виконавче провадження” (зі змінами та доповненнями).

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу  Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін, оскільки вважає її законною та обгрунтованою. Зазначив при цьому, що стаття 121 Господарського процесуального кодексу України передбачає право зміни способу та порядку виконання рішення суду при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим для виконання - за заявою однієї із сторін. Неможливість здійснення стягнення сум за рішенням господарського суду від 04.11.2010 р. підтверджено листами державної виконавчої служби, які є в матеріалах справи.

Представник Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату у судовому засіданні доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав, просив останню задовольнити, оскільки вважає, що  законодавством встановлений виключний порядок на підставі якого здійснюється примусове виконання рішення суду, а саме Законом України «Про виконавче провадження»та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. У зв»язку з чим вважає, що місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про задоволення заяви позивача про зміну способу виконання судового рішення по справі № 14/241.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АДА –БРОК»м. Донецьк про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте до суду свого представника не направило, відзив на апеляційну скаргу не надало.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутністю другого відповідача.

Відповідно до приписів ст.. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

          Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року у справі № 14/241 строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на п`ятнадцять днів за клопотанням позивача, поданим в порядку ст. 69, ст. 99, ст. 107 ГПК України.

          Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін вважає, що апеляційна скарга Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату не підлягає задоволенню, а ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 статті 116 ГПК України встановлено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження»цей закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Заявник апеляційної скарги помилково посилається на те, що при вирішенні питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення суд не може обирати інший порядок його виконання крім того, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Порядок вирішення судом питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення встановлюється статтею 121 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, раніше встановленими. Зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання.

Місцевий господарський суд на підставі наданих до матеріалів справи інвентарних карток обліку основних засобів встановив належність боржнику майна перелік якого визначений в додатку до заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення.

Відповідно до положень п. 1.1., п. 2.8 Статуту Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат є підприємством, заснованим на державній формі власності, входить до сфери управління Міністерства промислової політики України, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інши рахунки в установах банку, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

За положеннями п. 2.12. Статуту підприємство несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством.

Мінпромполітики України не відповідає за забов`язання підприємства (п. 2.14 Статуту).

Згідно з п. 4.2 Статуту усе майно підприємства є державною власністю і закріплено на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд у відповідності з метою діяльності, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та Статуту.

Місцевим господарським судом встановлено, що виконати судове рішення по справі № 14/241 шляхом стягнення з Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату м. Лутугине на користь позивача заборгованості є неможливим, оскільки у позивача відсутні достатні кошти на її погашення.

На підтвердження зазначених обставин позивачем до матеріалів справи додані копії листа відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби № 4935-0-26-11-25 від 21.03.2011 р., постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 24280325 від 07.02.2011 р., висновку про незалежну оцінку вартості групи інвентарних об»єктів Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, лист Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату № 180/403 від 12.04.2011 року, згідно з яким останній свідчить про неможливість сплати суми заборгованості позивачу і згідно з яким не заперечує проти зміни способу і порядку виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 16.11.2010 р. № 14/241.

Крім того, незважаючи на недостатність переліченого у переліку нерухомого майна боржника для забезпечення повного виконання судового рішення по справі № 14/241, (ринкова вартість майна складає лише 13 830 401,00 грн., тоді як заборгованість, яка залишилась не сплаченою першим відповідачем становить 25 127 655,76 грн.) позивач не заперечує проти прийняття групи майна боржника вартістю 13 830 401,00 грн. у власність в рахунок повного виконання рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2010 р. по справі № 14/241.

Враховуючи, що обраний в ухвалі Господарського суду Донецької області від 26.04.2011 року спосіб виконання судового рішення не порушує права третіх осіб та є найбільш ефективним та оперативним способом виконання судового рішення та захисту прав позивача, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр»про зміну способу виконання рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2010 р. по справі № 14/241 шляхом звернення стягнення на майно першого відповідача, а саме на групу інвентарних об’єктів, що належать Лутугинському державному науково-виробничому валковому комбінату та обліковується на його самостійному балансі, у спосіб їх прямої передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю “Ставр” .

Місцевим господарським судом вірно застосовано ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 р. № 3477-ІV, в якій закріплено обов`язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколами до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Господарський суд першої інстанції вірно зіслався на те, що відповідно до вимог ст.. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі «Шмалько проти України»(заява № 60750/00) зазначено, що для застосування ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 р. по справі «Чіжов проти України»(заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо практично, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, передбачених ст.. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Доводи апелянта стосовно того, що при здійсненні примусового виконання рішення суду необхідно керуватись лише Законом України «Про виконавче провадження»та Тимчасовим Положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказаний закон встановлює порядок виконання рішення суду уповноваженими органами, і не регулює питання зміни способу та порядку виконання рішення суду, оскільки таке право надано лише господарському суду, який видав виконавчий документ.

Правильність висновків суду першої інстанції підтверджується судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду України від 06.03.2007 р. у справі № 13/134.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Донецької області від 26.04.2011 року у справі № 14/241 є такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату без задоволення.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.91, ст.92, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105, ст.106, ст.107, ст. 109, ст.110, ст.121 ГПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату  - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.04.2011 року у справі                    № 14/241 –залишити без змін.

Повний текст постанови складений 10.06.2011 р.

Головуючий суддя  (доповідач):                                                 І.В.  Алєєва

Судді:                                                                                                     Н.Л.  Величко

                                                                                                     І.В.  Москальова