КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-457/10                                                  Головуючий у 1-й інстанції:   Сушко О.О.  

Суддя-доповідач:  Дурицька О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"26" травня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

                    головуючого –судді                    Дурицької О.М.,    

                                        суддів:                     Аліменка В.О., Федорової Г.Г.   

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 листопада 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у місті Ладижин Вінницькій області про визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України у місті Ладижин Вінницької області, в якому просила:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення перерахунку доплати до її пенсії як непрацюючій пенсіонерці за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі значно нижчому, ніж визначено частиною 2 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року);

- визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати їй додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі значно нижчому, ніж визначено частиною 3 статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року);

- зобов’язати УПФУ у місті Ладижин Вінницької області провести перерахунок доплати до її пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати згідно частини 2 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) та виплатити їй різницю між перерахованою та фактично виплаченою сумою зазнапченої доплати до пенсії;

- зобов’язати УПФУ у місті Ладижин Вінницької області провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком згідно частини 3 статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) та виплатити їй різницю між перерахованою та фактично виплаченою сумою додаткової пенсії.

Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у місті Ладижин Вінницькій області щодо відмови здійснити ОСОБА_2 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та підвищення до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоактивного контролю.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у місті Ладижин Вінницькій області здійснити з 28.03.2010 року перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, ОСОБА_2  у розмірі 15% мінімальної пенсії за вікомё виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплатити  недоплачені кошти з різницею отриманих сум.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у місті Ладижин Вінницькій області здійснити з 28.03.2010 року перерахунок підвищення (доплати) до пенсії ОСОБА_2   відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати та виплатити недоплачені кошти з різницею отриманих сум.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв’язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.    

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач –ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ у місті Ладижин Вінницькій області та отримує доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому слід зазначити, що позивач ОСОБА_2 зареєстрована та постійно проживає в місті Ладижин Вінницької області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Разом з тим, позивач ОСОБА_2  є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, що підтверджується наявним у неї посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.01.93 року (а.с. 6).  

Обґрунтовуючи правомірність нарахування позивачу доплати до його пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, колегія суддів зважає на наступне.  

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в наступних розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю –одна мінімальна заробітна плата.

Згідно частини 2 статті 39 вказаного Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»всупереч Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру  мінімальної  заробітної плати, були встановлені конкретні розміри таких  компенсацій, зокрема:

- для доплати громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення  у  зоні  посиленого радіоекологічного контролю –520 тис. крб. (5,20 грн. га гр. реф.).

Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не було зупинено, змінено чи скасовано дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, у тому числі встановлених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому вказане дає підстави для висновку про наявність у позивача права на отримання щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю за період з 28.03.2010 року по 28.09.2010 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного за захистом прав, свобод та інтересів.   

Отже, висновки суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.  

Що стосується позову в частині визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю згідно ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), колегія суддів зважає на наступне.  

Відповідно до ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

У відповідності до вказаної норми Закону, позивач має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Однак, відповідач всупереч ч.3 ст. 51  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року)  виплачував позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Згідно абзацу 5 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлений у таких розмірах: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн. 

Перерахунок додаткової пенсії позивача, відповідачем було здійснено не у відповідності до ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), а згідно підпункту 13 пункту 28 розділу II Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким текст ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено в наступній редакції: «Особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни, що були внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).   

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивач у 2010 році має право на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, а тому заявлені ним вимоги підлягають до задоволення в частині визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення перерахунку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за період з 28.03.2010 року по 28.09.2010 року (в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України) у розмірі, визначеному ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року).

Отже, висновки суду першої інстанції про задоволенні позову в цій частині колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.  

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Ладижин Вінницькій області –залишити без задоволення.

Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  

Головуючий суддя

                      суддя

                      суддя      

      О.М. Дурицька

В.О. Аліменко

Г.Г. Федорова