Справа № 2-3504/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2009 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря - Чудновської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 Біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2009р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 Біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу дійсним.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалися на те, що 29 серпня 1997 р. між позивачкою та відповідачкою був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна за № 1046/97, відповідно до якого ОСОБА_2, діюча на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом продала, а ОСОБА_1 купила однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 33, 9 кв. м. На той час договір купівлі-продажу, який був складений на товарній біржі нотаріальному посвідченню не підлягав. Право приватної власності на зазначену квартиру за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1046/97 від 29.08.1997 року було зареєстровано в Одеському міському бюро технічної інвентаризації і реєстрації об’єктів нерухомості 01.09.1997р. № 331-стр 146-кн 238 пр.

Як вказувала позивачка в серпні 2008 року їй було відмовлено в КП ОГБТІ та РОН видати свідоцтво на право власності на квартиру, у зв’язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна нотаріально не засвідчений. Позивачка вважає, що фактично вона та відповідачка виконали повністю умови договору, тобто ОСОБА_1 вселилася в куплену квартиру, передавши за неї гроші ОСОБА_2

Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29.08.1997 року № 1046/97, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з приводу купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, який не засвідчений нотаріально.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити. Надала суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно до якої просили суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29.08.1997 року № 1046/97 дійсним та визнати за нею право власності на зазначену квартиру.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, належним чином була сповіщена про слухання справи, про свідчить судова розписка. Надала до суду письмову заяву про те, що вона повністю визнала позов позивачки ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та визнання права її особистої приватної власності на вказану квартиру. Просила позов задовольнити та слухати справу у її відсутності.

Третя особа - ОСОБА_3 Біржа до суду не з’явилася, була сповіщена належним чином про місце та час слухання справи, про що в матеріалах справи є поштове повідомлення, згідно до якого вбачається, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що даний позов підлягає задоволенню наступних підстав.

На підставі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Як вбачається з матеріалів справи 29.08.1997р. на ОСОБА_3 Новій Біржі між відповідачкою ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за № 1046/97, згідно якого відповідачка продала а позивачка купила квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 33, 9 кв. м., яка складається з 1-коридора, 4-санвузла, 3-кухні, 5 -вбудованої шафи, яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НА 0316875, реєстр № 3-2860, підтверджене державним нотаріусом Сьомої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_4, від 10 липня 1997 року, зареєстрованого Одеським КП ОГБТІ та РОН 04 серпня 1997 року за № 204, пр.-стр179-р№ 331.

Однак вказаний договір нотаріально посвідчений не був, оскільки на той час цього не вимагалося.

Як вказувала позивачка в своїй позовній заяві, сторони виконали всі істотні умови цього договору, а саме, позивачка передала продавцю кошти за придбану квартиру, а продавець передав їй квартиру АДРЕСА_3.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У відповідності до вимог ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору.

В підтвердження вищевикладеного, судом встановлено, що сторонами було виконано всі умови, що передували укладенню договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, а саме відбулася передача коштів зі сторони позивачки продавцю і ними було підписано вищезазначений договір купівлі-продажу квартири.

Згідно до ч.3 ст. 203 ЦК України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Договір купівлі-продажу зазначеної квартири сторонами не оспорювався, а тому він повинен бути визнаний дійсним.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право на продажу товару, крім випадків примусового продажу або інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

На підставі ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з моменту передання продавцем квартири АДРЕСА_3 позивачці, у останньої виникло право власності на зазначену квартиру.

Частиною 3 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Суд враховує те, що відповідачка ОСОБА_2 повністю визнала позов позивачки ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Приймаючи до уваги зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 16, 220, 328, 334, 638, 658 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -ОСОБА_3 Біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу № 1046/97 від 29.08.1997р., посвідчений ОСОБА_3 Новою Біржею, нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 01.09.1997р. - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 33, 9 кв. м., житловою площею -17, 1 кв. м.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк зі дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційного скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.