Біляївський районний суд Одеської області

Справа  № 2-136/11

Категорія 51

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 лютого 2011 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді                                                                      Буран В.М.,

при секретарі                                                                                Рогачко О.С.

за участю  сторін:

позивача –ОСОБА_1

відповідача -  представник не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Білявка позовну заяву ОСОБА_1 до Біляївської районної санітарно –епідеміологічної станції про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В :

10 вересня 2010 року, позивачка звернулась з  позовом до Біляївської районної санітарно –епідеміологічної станції про поновлення на посаді та стягнення заробітної за час вимушеного прогулу. В частині стягнення заробітної плати, позивач неодноразово збільшувала суму заробітної плати і на час розгляду справи вона складає 6 817,20 гривень.

Позивачка просить допустити негайне виконання судового рішення.

На підтвердження своїх вимог позивачка вказує наступне.

З 5 квітня 1971 року по 10 серпня 2010 року позивачка працює на посаді помічника санітарного лікаря Біляївського району Одеської області.

10 серпня 2010 року позивачка була викликана до секретарки Біляївської районної санітарно –епідеміологічної станції, яка надала їй для ознайомлення наказ № 70-вк від 10.08.2010 року про її звільнення на підставі п.4 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Тобто за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.  

Позивачка вказує, що поява такого наказу стала для неї повною несподіванкою, оскільки ніяких підстав для її звільнення за прогул не було.

Вказаний наказ 70-вк від 10.08.2010 року був виданий на підставі акту про порушення трудового законодавства від 4 серпня 2010 року, з яким  позивачку ніхто не ознайомив, ніяких пояснень від неї ніхто не вимагав, на засідання профспілкового комітету вона не запрошувалась.. Позивачка вказує, що ні 4 - го серпня 2010 року ні у будь який інший день вона не відлучалась із роботи більш ніж на 15-50 хвилин.

З огляду на вказане, позивачка вважає що керівництво районної санітарно-епідеміологічної станції грубо порушило існуючі норми трудового законодавства у зв’язку з чим просить позов задовольнити.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, в їх сукупності суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачка працює  на посаді помічника санітарного лікаря Біляївського району Одеської області з 1 квітня 1971 року по 10 серпня 2010 року, час коли позивачка була звільнена за п.4 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

04.08.2010 року було складено акт про порушення трудового законодавства,(а.с.46) згідно якого комісія по контролю за відпрацюванням робочого часу співробітниками Біляївської районної санітарно –епідеміологічної станції провела перевірку відпрацювання робочого часу помічника санітарного лікаря ОСОБА_1 В результаті перевірки встановлено, що 04.08.2010 року помічник санітарного лікаря ОСОБА_1 була відсутня на робочому   місці більше трьох годин з 10.00 до 15.00 без поважних причин.

Того ж дня 04.08.2010 року було складено акт (а.с. 47) з приводу того, що помічник санітарного лікаря з гігієни харчування ОСОБА_1 відмовилась від підпису під актом про порушення трудового законодавства по контролю відпрацювання робочого часу.

Суд двічі витребував у відповідача акт про порушення ОСОБА_1 трудового законодавства від 04 серпня 2010 року та рішення профспілкового комітету, яким надано дозвіл на її звільнення. Двічі відповідач надавав суду лише акт про порушення трудового законодавства від 04.08.2010 року та акт відмови ОСОБА_1 від підпису від 04.08.2010 року. (а.с.45)

Рішення профспілкового комітету щодо надання дозволу на звільнення ОСОБА_1 так  суду  й не було надано та тому суд приходить до висновку що таке рішення профспілкою не приймалось.

           Відповідно до приписів ст.. 43 Кодексу законів про працю України, розірвання   трудового договору з підстав, передбачених пунктами   1  (крім  випадку  ліквідації  підприємства,  установи, організації),  2-5,  7  статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього
Кодексу,   може   бути   проведено   лише  за  попередньою  згодою виборного    органу   (профспілкового   представника),   первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

         У  випадках,  передбачених законодавством про працю, виборний орган   первинної   профспілкової   організації,   членом  якої  є працівник,  розглядає  у  п'ятнадцятиденний   строк   обгрунтоване письмове  подання  власника  або  уповноваженого  ним  органу  про розірвання трудового договору з працівником.

         Подання   власника   або   уповноваженого   ним   органу  має розглядатися  у  присутності  працівника,  на  якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його  письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати  інша  особа,  у  тому числі адвокат. Якщо працівник або
його   представник   не   з'явився  на  засідання,  розгляд  заяви відкладається  до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною  другою  цієї  статті. У разі повторної неявки працівника (його  представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

       У   разі   якщо   виборний   орган   первинної  профспілкової  організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає  профспілковий представник,  уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

      Виборний    орган    первинної    профспілкової   організації (профспілковий  представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.  У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

     Представник відповідача жодного разу не з’явився в судове засідання, хоча повідомлявся належним чином. Не надав суду рішення профспілки щодо дозволу на звільнення ОСОБА_1 з підстав передбачених п.4 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

    Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що працювала у Біляївської районної санітарно –епідеміологічної станції на посаді помічника санітарного лікаря з гігієни харчування до 1 жовтня 2010 року.

    04 серпня 2010 року ОСОБА_2 була на роботі і підтвердила що ОСОБА_1 з якою вона працює в одному кабінеті не відлучалась з роботи більш ніж 15-20 хвилин.          

    Свідок також пояснила, що їй нічого не відомо, щоб керівництво  Біляївської районної санітарно –епідеміологічної станції пропонувало позивачці написати пояснення з приводу порушення трудової дисципліни.

    Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.. 224 ЦПК України.

    Задовольняючі позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд виходить з того,  що відповідно до ст.. 235 Кодексу законів про працю України,  у разі  звільнення  без  законної  підстави  або  незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен  бути  поновлений  на
попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

    При винесенні рішення про поновлення на  роботі  орган,  який розглядає  трудовий  спір,  одночасно  приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час  вимушеного  прогулу.

    Рішення про поновлення на роботі  незаконно  звільненого  або переведеного  на  іншу роботу працівника,  прийняте органом,  який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

   Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218, 367 ЦПК України, ст..ст. 43, 235 Кодексу законів про працю України, суд-

В И Р І Ш И В :

 Позов ОСОБА_1 до Біляївської районної санітарно-епідеміологічної станції про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника санітарного лікаря в Біляївській  районній санітарно-епідеміологічній станції.

Стягнути з Біляївської районної санітарно-епідеміологічної станції на користь ОСОБА_1 6817,20 гривень заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Біляївської районної санітарно-епідеміологічної станції судові витрати в дохід держави, а саме : судовій збір у сумі 8 грн.50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –37 грн.

Допустити негайно виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

          Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути  подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

          Заочне рішення набирає законної чинності після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

ГоловуючийВ. М. Буран