Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22ц-1150/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Павелко І.Л.

26                         Доповідач Кривохижа  В. І.   

РІШЕННЯ

Іменем України

01.06.2011  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

                                                  Головуючої:      Кривохижі В.І.                       

                                                                               Суддів:     Карпенка О.Л.

Черниш Т.В.                                                                    при секретарі    Дімановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 16 лютого  2011 року, -

                                                    ВСТАНОВИЛА:

          У липні 2010 року публічне акціонерне товариство «Сведбанк»(далі-банк) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки.

          Позивач зазначав, що між ним та ОСОБА_3 10 листопада 2006 року був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 53 900 доларів США під 14 % річних і строком погашення до 9 листопада 2016 року.

          У забезпечення виконання зобов»язання відповідно до п.2.1 договору виступає іпотека об»єкта нерухомості, а саме: квартири №7, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4, яка виступила майновим поручителем за виконання ОСОБА_3 своїх зобов»язань, передбачених кредитним договором, та даний об»єкт нерухомості передано відповідачем банку в іпотеку відповідно до іпотечного договору від 10 листопада 2006 року.

          Оскільки відповідачі істотно порушують умови договору, не сплачують заборгованість по кредиту, процентам та пені, позивач, посилаючись на такі обставини та передбачене законом і договором право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, і просив задовольнити його вимоги та стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 46 888 доларів США 64 цента та 37 829 грн. 85 коп., в тому числі шляхом звернення стягнення на квартиру №7, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4, шляхом її реалізації на прилюдних торгах в рамках виконавчого провадження.

          У судовому засіданні позивач надав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідачів борг у сумі 52 608 доларів США та 69 677 грн. 61 коп., однак у судовому засіданні 16 лютого 2011 року відмовився від даного клопотання, надавши заяву про залишення без розгляду позовної заяви в частині стягнення боргу  та просив звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою суду від 16 лютого 2011 року позовна заява в частині стягнення боргу залишена без розгляду.

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 16 лютого 2011 року позов задоволений. В рахунок погашення заборгованості в сумі 46 888 доларів США 64 цента, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 372 459 грн. 91 коп. за кредитним договором від 10 листопада 2006 року звернуто стягнення на предмет іпотеки –квартиру №7 за адресою: АДРЕСА_1 у м.Кіровограді, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4, з початковою ціною предмета іпотеки у розмірі 388 945 грн. шляхом проведення прилюдних торгів. Стягнуто з відповідачів судовий збір по 850 грн. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі по 60 грн. з кожного на користь позивача.

Додатковим рішенням суду від 1 березня 2011 року доповнено рішення суду вказівкою суми грошових коштів, в рахунок якої підлягає звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в сумі 37 829 грн. 85 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду  через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, зокрема, що, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд на порушення ст.39 Закону України «Про іпотеку»не перевірив, чи мала місце заборгованість по кредиту, строк погашення якої настав, її розмір. При цьому, при зверненні стягнення суд не дотримався вимог ст.ст.33, 35 цього Закону.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, його представника - адвоката ОСОБА_5, які підтримували доводи скарги, представника позивача ОСОБА_6, яка заперечувала проти її доводів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з таких підстав.

Судом встановлено, що  між позивачем та ОСОБА_3 10 листопада 2006 року укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 53 900 доларів США на строк до 9 листопада 2016 року зі сплатою     14 % річних за весь строк фактичного користування кредитом, а останній зобов»язався повернути банку  кредит та сплатити проценти за користування ним в строки та в порядку, встановленому цим договором (а.с.14-16).

За іпотечним договором від 10 листопада 2006 року ОСОБА_4 передала в іпотеку належну їй на праві приватної власності квартиру №7, що розташована в АДРЕСА_1 (а.с.18-24).

Задовольняючи позов та звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд виходив з неналежного виконання позичальником умов кредитного договору.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна на таких підставах.

Відповідно до положень ст.ст.33, 35 Закону України «Про іпотеку», згідно з якими у разі порушення основного зобов»язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж      тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов»язань  та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога          іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов»язання відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Із матеріалів справи вбачається, що ці вимоги Закону не були дотримані банком, оскільки  така письмова вимога про усунення порушень відповідачам взагалі не направлялась.

Посилання ж позивача на п.3.8 кредитного договору, яким передбачено порядок змін умов кредитного договору з відповідною зміною зобов»язань відповідача щодо строку виконання ним зобов»язання, наявність підстав щодо зміни умов кредитного договору та обов»язку відповідачів погасити кредит у повному обсязі у зв»язку зі збігом десятиденного строку з дня відправлення листа -21 серпня 2009 року, не ґрунтується на доказах, оскільки наявне у матеріалах справи письмове повідомлення від 11 серпня 2009 року про зміну умов кредитного договору направлено відповідачам за адресами, які не зазначені ні у матеріалах справи, ні у договорі, та за якими вони взагалі не проживають: ОСОБА_3 - АДРЕСА_2, ОСОБА_4 -  АДРЕСА_3  (а.с.25, 26), в той час як матеріалами справи підтверджується їх місце проживання та реєстрації за іншими адресами (а.с.3, 9-14, 18-21).

Таким чином, іпотекодержателем не дотримано процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому позов є передчасним.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку»суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов»язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Розглядаючи справу та вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначаючи про порушення позичальником зобов»язань по кредитному договору, не перевірив, чи мала місце заборгованість, строк погашення якої настав, її розмір.

Такі розрахунки суду не були надані, однак із самого письмового повідомлення банку від 11 серпня 2009 року №1114 вбачається, що прострочена заборгованість за кредитом складає 1 796 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками - 1 962 доларів США (а.с.25), що підтримала в судовому засіданні і представник позивача.

Однак при зверненні стягнення судом не була врахована співмірність цієї поточної заборгованості з вартістю іпотечного майна, що є обов»язковим елементом справедливого судового розгляду (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Наведене свідчить про те, що на час розгляду справи підстав для задоволення позовних вимог у суду першої інстанції не було.

У зв»язку з тим, що суд неповно з»ясував обставини справи, висновки суду не відповідають цим обставинам, неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст.309 ЦПК України скасувати рішення суду, ухваливши нове, яким у задоволенні позову відмовити.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                       ВИРІШИЛА:

          Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від  16 лютого 2011 року скасувати.

          У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Сведбанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

          Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

          Головуюча:

          Судді: