Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-7572/11 Головуючий у 1 й інстанції - Похваліта С.М.
Доповідач - Варенко О.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого –Варенко О.П.
суддів: Лаченкової О.В., Григорченка Е.І.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії ,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом про стягнення державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії громадянину, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, в якому просив визнати дії Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська щодо перерахунку розміру пенсії у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 67 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також розміру додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.01.2005 року неправомірними; стягнути з відповідача недоплачену пенсію за період з 01.01.2005 року в сумі 36987 грн. 65 коп., недоплачену додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю за період з 01.01.2005 року в сумі 12899 грн. 00 коп., а всього в сумі 49886 грн. 65 коп.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 серпня 2010 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії УПФ в Заводському районі м. Дніпродзержинська щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_2 у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розміру додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 21 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року; зобов’язано УПФ в Заводському районі м. Дніпродзержинська провести перерахунок та виплати ОСОБА_2 відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 21 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року; стягнуто з УПФ в Заводському районі м. Дніпродзержинська на користь ОСОБА_2 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити, а в решті рішення суду залишити без змін.
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд ухвалив рішення, яке частково відповідає вимогам закону. Висновки суду в частині вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання його вчинити певні дії достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Згідно п.1 ч.1 ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 3 групи захворювання, яке пов'язане з виконанням обов’язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим йому була призначена державна пенсія відповідно до ст.54 Закону №796, а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 цього ж Закону.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування пенсії у розмірах, встановлених ст.ст.50, 54 Закону №796, однак в проведенні такого було відмовлено з тих підстав, що розмір пенсії обчислено у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом 796, а не постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" за періоди з 21.04.2007 року ( в межах строку позовної давності) по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 02.12.2009 року.
Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Так, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком в зазначений судом період.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене ст.ст.50 та 54 Закону.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Законом України №231-У від 05.10.2006р. "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який набрав чинності з 31.10.2006р., статтю 67 доповнено частиною третьою такого змісту: "У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму".
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50%.
Згідно зі ст.54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому обґрунтованим також є висновок суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Разом з тим суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення з Управління Пенсійного фонду України витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не врахував, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»від 21 грудня 2005 року з послідуючими змінами, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, по справам позовного провадження з розгляду спору немайнового характеру складає 37 грн. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення в частині розміру стягнутих витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, стягнувши з відповідача на користь позивача на відшкодування витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 37,00 грн.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 липня 2010 року змінити в частині розміру стягнутих судових витрат.
Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 37 (тридцять сім) грн. 00 коп.
В решті рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 липня 2010 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді