У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Омельчук А.М.
за участю прокурора Квятковського Я.А., представника Відкритого акціонерного товариства „Костопільське хлібоприймальне підприємство” - ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Костопільске хлібоприймальне підприємство” на рішення Костопільського районного суду від 14 квітня 2011 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства „Костопільське хлібоприймальне підприємство” до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Державний комітет України з державного матеріального резерву; про визнання недійсними договорів дарування і договору купівлі-продажу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Костопільске хлібоприймальне підприємство” про визнання права власності і усунення перешкод в користуванні майном та звільнення приміщення,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Костопільского районного суду від 14 квітня 2011 року в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Костопільске хлібоприймальне підприємство” (далі –ВАТ „ХПП” або Підприємство) до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_2 до ВАТ „ХПП” відмовлено.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, Підприємство подало апеляційну скаргу, де покликалося на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків обставинам справи.
На її обґрунтування зазначалось про те, що укладення оспорюваних правочинів вчинено з порушенням вимог цивільного законодавства, оскільки передача контрагентами об’єктів нерухомого майна відбулася під час дії заборони на відчуження і арешту майна. Крім того, майно відчужено ОСОБА_4, який засвідчив своєї право власності ухвалою суду про визнання мирової угоди, яка в подальшому була скасована судом вищої інстанції. Тому вважав, що на момент укладення оспорюваних договорів єдиним власником майна було Підприємство. Також посилається на те, що повноваження голови правління ВАТ „ХПП”, який виступав представником при укладенні мирової угоди і брав участь в судовому засіданні при її визнанні, згодом було визнано господарським судом
Справа №22-1191-11 Головуючий у 1 інстнації: Олійник П.В..
Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
неправомірними.
Переконаний в тому, що фактичної передачі спірного майна не відбулося, воно продовжувало знаходитися у володінні Підприємства, що виключає реальний правовий результат за договорами. Тому вважав, що відповідачі за цими угодами не набули прав і обов’язків добросовісних набувачів.
На думку апелянта, твердження місцевого суду про відповідність формі та змісту оспорюваних договорів суперечить обставинам справи та положенням закону.
З наведених міркувань просив скасувати рішення Костопільського районного суду від 14 квітня 2011 року та ухвалити нове –про задоволення позовних вимог ВАТ „ХПП”. Рішення суду в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні його вимог не оскаржувалось.
У поданих на апеляційну скаргу запереченнях прокурор вважав оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу просив відхилити.
В судовому засіданні представник Підприємства, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.
Представник ОСОБА_2, заперечуючи проти задоволення скарги, покликався на її необґрунтованість.
Прокурор в суді визнав апеляційну скаргу, про що представив свої міркування.
ОСОБА_4, ОСОБА_5 і представник Державного комітету України з державного матеріального резерву, бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились.
Представник ОСОБА_2, заперечуючи проти задоволення скарги, покликалися на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані договори дарування і договір купівлі-продажу укладені з додержанням вимог цивільного законодавства, а тому законних мотивів для визнання їх недійсними місцевий суд не знайшов, в той же час встановивши, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок набуття майна без достатньої правової підстави.
Колегія суддів погодилася з правильністю висновків суду попередньої інстанції, виходячи з такого.
Матеріалами справи встановлено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 24.07.2003 року №242 було підтверджено право власності на об’єкти нерухомого майна, які приватизовані у складі цілісного майнового комплексу ВАТ „ХПП”, згідно з Переліком, у т.ч. на нежитлову будівлю механізованого зернового складу площею 917, 1 кв.м., нежитлову будівлю механізованого складу готової продукції площею 1 449, 7 кв.м., нежитлову будівлю контори підприємства площею 191, 0 кв.м., які знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с. 7-10).
За умовами мирової угоди, визнаної 15 липня 2008 року Костопільським районним судом у своїй ухвалі, встановлено факт заборгованості Підприємства перед ОСОБА_4 в сумі 184 021, 69 гривень, також установлено за ОСОБА_4, з моменту набрання ухвалою районного суду законної сили, право власності на рухоме і нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю механізованого зернового складу площею 917, 1 кв.м., нежитлову будівлю механізованого складу готової продукції площею 1 449, 7 кв.м., нежитлову будівлю контори підприємства площею 191, 0 кв.м., які знаходяться в АДРЕСА_1, яке ВАТ „ХПП” зобов’язалося передати ОСОБА_4 протягом п’яти днів з моменту набрання законної сили ухвалою суду про визнання мирової угоди, а останній зобов’язався сплатити у погоджений сторонами термін різницю між експертною вартістю переданого майна та сумою заборгованості (а.с. 28-29).
27 серпня 2008 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладено договір дарування нежитлової будівлі механізованого зернового складу площею 917, 1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 39).
27 серпня 2008 року між цими самими сторонами укладено договір дарування нежитлової будівлі механізованого складу готової продукції площею 1 449, 7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 38).
10 вересня 2008 року між цими самими сторонами укладено договір дарування нежитлової будівлі контори підприємства площею 191, 0 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 40).
Ці договори дарування було нотаріально посвідчено та зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
1 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі механізованого зернового складу площею 917, 1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 41). Зазначений правочин посвідчено нотаріально і зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Поділяючи переконання районного суду про відсутність підстав для задоволення вимог ВАТ „ХПП”, колегія суддів враховувала обставини цивільно-правового спору і положення закону.
Так, з роз’яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у абз. другому п. 10 своєї постанови від 6 листопада 2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, видно, що позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, задоволенню не підлягають. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача –з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Очевидним є те, що ухвалу Костопільського районного суду від 15 липня 2008 року, якою визнано мирову угоду між ОСОБА_4 та Підприємством, ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 9 червня 2009 року скасовано (а.с. 31), тобто визначені цивільні права і обов’язки сторін припинилися, в т.ч. і право ОСОБА_4 на нежитлову будівлю механізованого зернового складу площею 917, 1 кв.м., нежитлову будівлю механізованого складу готової продукції площею 1 449, 7 кв.м., нежитлову будівлю контори підприємства площею 191, 0 кв.м., які знаходяться в АДРЕСА_1.
Оскільки правова підстава набуття ОСОБА_4 повноважень на майно ВАТ „ХПП” відпала вже після укладення правочинів, а ВАТ „ХПП” у них як контрагент не виступало, тому мотивів для їх оспорювання колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права на увагу не заслуговують, як є необґрунтованими і її покликання про невідповідність обставинам справи зроблених місцевим судом висновків, позаяк договори дарування і купівлі-продажу укладені з додержанням вимог цивільного законодавства, підстав для визнання їх недійсними не встановлено, а між сторонами виникли правовідносини внаслідок набуття майна без достатньої правової підстави.
Рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі. Апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Костопільське хлібоприймальне підприємство” відхилити, а рішення Костопільського районного суду від 14 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з моменту її проголошення.
Головуючий: Судді: