У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,
суддів Григоренка М.П., Оніпко О.В.;
секретар судового засідання Омельчук А.М.,
з участю представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка»на рішення Рівненського міського суду від 31 березня 2011 року у справі за позовом ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 31 березня 2011 року ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка»відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач посилався на те, що позичальник ППФ «Альф»порушив умови укладеного з банком кредитного договору і станом на 25 червня 2010 року допустив кредитну заборгованість за кредитом у сумі 599990 грн., по сплаті відсотків –126297,94 грн. та комісійних –37889,36 грн. 27 травня 2010 року на адресу боржника банком було направлено вимогу про погашення допущеної заборгованості, яка позичальником задоволена не була і залишилася без відповіді. За таких обставин відповідно до укладеного позивачем із відповідачкою договору майнової поруки від 26 листопада 2007 року та ст. 619 ЦК України про субсидіарну відповідальність пред’явлений банком позов до ОСОБА_1 підлягав задоволенню.
Покликаючись на ці обставини, ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка» просило апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2007 р. між позивачем та Приватним підприємством фірмою "Альф" (далі –ППФ «Альф») в особі директора підприємства ОСОБА_2 був укладений договір № 237 про відкриття невідновлювальної відкличної кредитної лінії на поповнення обігових коштів в сумі 600 000 грн. строком на 36 місяців (до 25.11.2010 р.) зі сплатою 18 % річних та комісією 0, 01 % від залишкової суми заборгованості.
На забезпечення виконання ППФ "Альф" зобов’язань за вказаним договором позивачем були укладені: договір застави транспортного засобу марки Мерседес-Бенц, 2003 року випуску, що належить ОСОБА_2; договір майнової поруки з ОСОБА_1 та договір іпотеки, предметом якого є жилий будинок АДРЕСА_1 і земельна ділянка площею 0,0577 га, що належать відповідачці у справі.
Позичальник узяті на себе зобов’язання перед банком за укладеним кредитним договором порушив. Ці обставини сторонами не оспорюються.
Станом на 25 січня 2011 року сума кредитної заборгованості ППФ "Альф" перед кредитором становила: за кредитом –599990 грн., по сплаті відсотків –215155,45 грн., по комісійних –43439,29 грн.
У зв’язку з цим ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка»2 квітня 2009 року звертався в суд з позовом до поручителя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як власника заставленого майна, про стягнення боргу за кредитним договором, який 26 листопада 2007 року був укладений між банком та ППФ «Альф». Рішенням Апеляційного суду від 1 березня 2010 року ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка»у задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_1 відмовлено.
14 липня 2010 року ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка»у даній справі повторно звернувся до ОСОБА_1 із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пунктом 2.1. договору майнової поруки від 26.11.2007 р. його сторонами було визначено, що в разі невиконання боржником ППФ «Альф»зобов’язань за кредитним договором поручитель ОСОБА_1 відповідає перед кредитором ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка»субсидіарно відносно до боржника, тобто виключно у тому разі, якщо боржник не задовольнить вимог кредитора за кредитним договором.
Частиною 2 ст. 619 ЦК України також встановлено, що до пред’явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред’явити вимогу до основного боржника.
Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред’явлену вимогу, кредитор може пред’явити вимогу у повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Таким чином, оскільки виконання кредитного зобов’язання є обов’язком основного боржника, кредитор отримує право на пред’явлення вимоги до особи, яка несе субсидіарну відповідальність, лише у разі відмови основного боржника (позичальника) задовольнити вимоги кредитора або неодержання кредитором від основного боржника в розумний строк відповіді на пред’явлену вимогу.
Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, не зобов’язана задовольняти вимогу кредитора, якщо кредитор попередньо не звертався з такою вимогою до основного боржника.
Проте в матеріалах справи немає доказів про те, що основний боржник ППФ «Альф»отримував письмове повідомлення від банку про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором від 25 лютого 2009 року (а. с. 63). І навпаки, у справі є достовірні письмові докази про те, що основний боржник не отримував письмової вимоги банку про погашення допущеної кредитної заборгованості від 26 травня 2010 року, на яку апелянт посилається у своїй апеляційній скарзі (а. с. 12, 25).
За таких обставин в апеляційного суду немає підстав вважати, що банком попередньо були пред’явлені вимоги до основного боржника та дотримані положення закону про черговість пред’явлення таких вимог до основного та додаткового боржників.
Не пред’явлено банком позовних вимог до основного боржника і в даній справі. Кредитором позов про стягнення боргу за договором кредиту № 237 від 26.11.2007 р. у даній справі знову пред’явлений тільки до однієї ОСОБА_1 як до майнового поручителя, яка згідно з укладеним договором поруки несе перед банком лише додаткову (субсидіарну) відповідальність.
Пунктом 7.1. кредитного договору № 237 від 26.11.2007 р. на а. с. 6 також установлено, що відшкодування боргів банку за цим договором проводиться шляхом звернення стягнення на предмет застави, стягнення з гаранта, поручителя тощо лише у разі відсутності коштів на розрахунковому рахунку позичальника.
Проте таких обставин у даній справі не встановлено, і позивач у своїх доводах на них не посилався.
Зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що позичальник за кредитним договором ППФ «Альф»свого місцезнаходження не змінювала, як юридична особа не ліквідована та з державної реєстрації не знята.
Тому з урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка»до ОСОБА_1 про стягнення боргу як з поручителя, який несе лише субсидіарну відповідальність за своєчасне і повне виконання зобов’язань ППФ «Альф»за кредитним договором, задоволенню не підлягають.
У зв’язку з цим підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка»відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 31 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: