Справа № 2-2545/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Харечко С.П.  

секретар - Хіміч З.В.

з участю:   позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" про визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду із позовом до ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" посилається на неправомірні дії відповідача щодо проведення нарахування абонентської плати без врахування наявної в нього пільги як інваліда війни, а саме на 100% знижку на користування комунальними послугами, яка надана йому ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального засхисту". Крім того вказував, що жодних договорів із відповідачем він не підписував, хоча має право на його підписання. Вказав. що неправомірними діями відповідача заподіяно моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 10000 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги та обгрунтування позовних вимог підтримав повністю. Суду показав, що він є інвалідом війни, що підтверджується посвідченням, та має право на пільги визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Однак, відповідач не здійснює нарахування йому абонентської плати із врахуванням наявної у нього пільги та безпідставно здійснює нарахування коштів по оплаті за послуги енергопостачання. Відповідач самостійно припинив надавати йому пільги без будь-якого повідомлення, що суперечить вимонам законодавства. Посилання відповідача на відсутність реєстарції його за місцем проживання є безпідставним, так як пільга залежить від місця проживання особи, а не від місця реєстрації. Щодо договору про енергопостачання вказав, що жодного договору він не підписував, хоча має намір укласти такий договір. Просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Предстанвик відповідача надала суду письмові заперечення проти позову. Суду вказала, що відповідач позовні вимоги вважає безпідставними та необгрунтованими, посилаючись на те, що між сторонами укладено договір про користування електричною енергією № 581153 від 03 жовтня 2002 року, який станом на сьогоднішній день є чинним. Даним договором визначено, що відповідач має повідомляти енергопостачальну організацію про наявність та відсутність пільг. Враховуючи, що ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" не здійснювало самовільне зняття пільги ОСОБА_1, оскільки не є розпорядником бюджетних коштів та за власний рахунок жодних пільг не надає, а діяло з вимогами Управління парці та соціального захисту населення. В зв"язку із цим вважає, що відповідач не може нести відповідальність за дій державної установи, оскільки без отримання відшкодування пільги, у енергопостачальної ораганізації відсутні підстави для її нарахування. Посилається на те, що спосіб захситу цивільного права як визнання дій неправомірними не передбачено ні чинним законодавством, ні договором. Вимога про відшкодування моральної шкоди є незаконною та безпідставною, оскільки жодних порушень зі сторони відповідача не було. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, предстанвика відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Позивач ОСОБА_1 згідно п. 5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як інвалід третьої групи користується наданою йому пільгою у розмірі 100% (75 кВт/год) знижкою плати за користування  електроенергією в межах середніх норм споживання електричної енергії. Середні норми споживання визначені Постановою КМУ № 879 від 01.08.1996 року.  

Пункт 1 вищевказаної Постанови передбачає встановлення пільг щодо оплати за електроенергію в межах норм 75 кВт/год на сім’ю з однієї-двох осіб на місяць, у тому числі якщо обидва члена сім’ї мають право на знижку, і додатково 15 кВт/год на кожного іншого члена сім’ї, а також осіб, які не належать до членів сім’ї пільговика,  але зареєстровані і проживають у зазначеному приміщенні і мають право на знижку плати, але не більше як 150 кВт/год на місяць.  

ОСОБА_1 як інваліду війни була надана 100% пільга оплати за користування електричною енергією в межах середніх норм споживання на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Однак, починаючи з 01 лютого 2006 року по день розгляду справи пільга ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 енергопостачальною організацією не нараховувалась, оскільки Управління праці та соціального захисту населення не здійснювало відшкодування товариству вказаної пільги, а відповідач не брав на себе обов"язку надавати пільгу за рахунок власних коштів будь-кому із споживачів.

Однак, вказані дії суперечать вимогам законодавства, так як відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 року N 94 "Про порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі - організації), пов'язані з наданням пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків. Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни.

Пунктом 1 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року N 117, передбачено, що Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (далі - пільговики).

Відповідно до пункту 10 цього Положення підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

За таких обставин передбачена інваліду війни пільга надається йому за рахунок підприємства чи організації, що надає послугу, відповідно й розмір щомісячної оплати спожитих послуг, що сплачується безпосередньо пільговиком, зменшується на розмір пільги.

У таких випадках підприємство чи організація, що надає послугу, набуває права на відшкодування пільги з бюджету в передбаченому відповідними нормативно-правовими актами порядку.

При цьому ні законом, ні укладеним між сторонами договором на який посилається відповідач, не передбачено, що в разі несвоєчасної оплати пільговиком спожитих послуг у розмірі, визначеному з урахуванням пільги чи надходженням будь-якої інформації, він позбавляється права на таку пільгу та зобов'язаний оплачувати спожиті послуги в повному обсязі.

Судом вставнолено, що ОСОБА_1 від отримання пільги не відмовлявся, заяви про її незастосування до ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" не подавав. Посилання відповідача на наявність листів Управління парці та соціального захситу населення від 16 лютого 2006 року про необхідність зняття пільги за адресою АДРЕСА_2 та проведення перерахунку за неправомірно надані пільги та від 30 березня 2010 року про зняття з 28 лютого 2007 року ОСОБА_1 з обліку як пільговика у зв"язку із закінченням дії його посвідчення інваліда війни, а продовження  терміну інвалідності на сьогоднішній день в управління не подано, суд не приймає до уваги, так як вони суперечать один одному, перший лист доводитиь до відома про зняття пільги з 31 березня 2004 року, а другий про зняття пільги з 28 лютого 2007 року. Інших підтверджуючих документів про зняття пільги надано не було. Крім того, доказів про повідомлення прозивача про зняття пільги та на якій підставі від ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" не надходило.

Посилання на зняття пільги у зв"язку із зняттям позивача із реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 не можуть бути прийняті судом, так як позивач продовжував проживати у вказаній квратирі і вона була його постійним місцем проживання. Крім того, із вимог ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захситу" випливає, що пільга надається за користування житлом, жодних обмежень щодо застосування пільги до постійного місця проживання не має.

Щодо відсутності посвідчення, яке підтверджує наявність пільги інваліда війни, то позивач ОСОБА_1 має посвідчення видане 24 травня 2007 року Управлінням праці та соціального захситу населення виконавчого комітету Рівненської мсіької ради серії Є № 073083, яке підтверджує наявність у нього пільги інваліда війни.

Відповідно до п. 31 постанови КМ України від 26.07.1999 № 1357 "Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення" споживач, який має право на встановлені законодавством пільги з оплати спожитої електричної енергії, повідомляє у письмовій заяві енергопостачальника про своє право на пільгу з посиланням на відповідний законодавчий акт. Пільгова оплата електричної енергії здійснюється з дня подання споживачем заяви. Пільги з оплати спожитої електричної енергії надаються тільки за місцем постійного проживання.

Згідно п. 7 постанова КМ України від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" у разі зміни зареєстрованого місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім зареєстрованим місцем проживання та стає на облік за новим зареєстрованим місцем проживання.

Відповідно до п. 11 вищевказаної постанови уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Таким, чином враховуючи вказані пложення, позивач мав право на пільгу по оплаті комунальних послуг, так як заяви про її незастосування до відповідача не подавав, за межі адміністративно-територіальної одиниці - м. Рівне не виїжджав, місця постійного проживання не змінював, а тому і підстав для зняття його із обліку як пільговика не було. Крім того, у разі виникнення розбіженостей щодо надання пільги позивачу ОСОБА_1. В.О. відповідач не мав права не надавати йому пільгу, а міг її не проводити лише до моменту уточнення інформації.

З огляду на вищевикладене, дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують законне право ОСОБА_1 на отримання пільги інваліда війни в належних розмірах.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Ураховуючи врегулювання спірних правовідносин відповідними спеціальними законодавчими актами, які підлягають застосуванню, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідача законними чи незаконними.

Таким чином, задовольняючи позов в цій частині, суд вважає, що відновити порушені права інваліда війни, про які мова йде в цій позовній заяві, необхідно шляхом прийняття судом рішення про визнання неправомірними дій відповідача по нарахуванню абонентської плати без врахуванням наявних у позивача пільг та вимоги щодо оплати таких рахунків.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з Енергопостачальником. Відносини енергопостачання між громадянином та енергопостачальником регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 26.07.99 N 1357. Пункт 3 вказаних Правил встановлює, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем та постачальником електричної енергії.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов"язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Враховуючи, що позивач посилається на відсутність договору із електропостачальником, він зобов"язаний укласти такий договір, а укладення наданого договіру відповідачем позивач заперечує, так як стверджує, що він його не підписував і йому не відомо про наявність такого договору. Крім того, відмова відповідача на укладення відповідного договору із посиланням на вже існуючий пролонгований договір не є правоміною, так як сторони можуть змінювати, доповнювати, переукладати відповідні договори. Суд вважає, що правовідносини між сторонами мають бути врегульовані в договорі, а тому позовна вимога про зобов"зання відповідача укласти із позивачем договір на енергопостачання у відповідності до вимог чинного законодавства.

Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що в їх задоволенні належить відмовити,  оскільки  позивачем не вказано, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та не надано докази в її підтвердження.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення судових витрат на правову допомогу слід відмовити виходячи з наступного.

Позивач 07 травня 2010 року уклав договір про надання правової допомоги з ОСОБА_3. За виконану роботу, зазначену в п. 2 дійсного договору замовник сплачує виконавцю винагороду в сумі 2000 грн.

Відповідно до ст. 84 ЦПК витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ЦПК правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Укладений договір про надання правової допомоги позивачами із адвокатом ОСОБА_3 не визначала розміру гонорару на момент укладення, крім того, позивачем не надано доказів оплати такої допомоги, надана адвокатом довідка про сплату 2000 грн. опали за правову допомогу не є фіскальним документом, який підтверджує факт оплати коштів, а тому витрати понесені позивачем на правову допомогу не підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

 ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1  до ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" про визнання неправомірними дій -  задовольнити частково. Визнати дії ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" по нарахуванню ОСОБА_1 абонентської плати, без врахування наявних пільг інваліда війни та вимоги щодо оплати таких рахунків - неправомірними.

Зобов"язати ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" укласти з ОСОБА_1 догорів на енергопостачання у відповідності до вимог чинного законодавства.

В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ЗАТ "Ей-І-ЕС Рівненерго" судовий збір в розмірі 17 грн. в дохід місцевого бюджету та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в дохід державного бюджету.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                          Харечко С.П.