Справа № 2-2264/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Харечко С.П.  

секретар - Прокопчук Л. М.

з участю: представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2     

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом  ОСОБА_3, ОСОБА_4  до АКІБ "УкрСиббанк" про розірвання договору іпотеки та додаткових угод до договору про надання кредиту,

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду надійшла позовна заява від ОСОБА_3, ОСОБА_4 до АК ІБ "УкрСиббанк" про розірвання договору іпотеки від 22 січня 2009 року, додаткової угоди № 1 від 22 січня 2009 року та додаткової угоди № 2 від 23 січня 2009 року до договору про надання кредиту № 11256253000 від 22 листопада 2007 року. В обгрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що 22 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11256253000 в сумі 57000,00 доларів США, що дорівнює 287850,00 грн. для придбання житлового будинку за адресою: Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Плитниня 2, буд.31.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним договором було укладено іпотечний договір нерухомого майна від 22 листопада 2007 року, відповідно до якого в заставу передається житловий будинок за адресою: м. Кременець, вул. Плитниця 2, буд. 31, що є власністю ОСОБА_5.

22 січня 2009 року між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання кредиту № 11256253000 від 22.11.2007 року, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, якою було передбачено додаткова застава нерухомості по вищезазначеному кредитному договору у вигляді трьохкімнатної квартири, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності (договір дарування від 24.12.2003 року / серія ВВА № 580837, зареєстровано в реєстрі за № 7290), а саме: «.з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника Банком приймається застава нерухомості: трьохкімиатна квартира, загальною площею 66,1 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_3.

Додаткова угода №1 була укладена з метою отримання Позичальником додаткових кредитних коштів в сумі 17296,00 доларів США.

Тому, 22 січня 2009 року між ОСОБА_3 та Банком було укладено договір іпотеки нерухомого майна для забезпечення додаткового кредитного зобов'язання, а 23 січня 2009 року між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання кредиту № 11256253000 від 22.11.2007 року, про зобов'язання Банком надати додаткові грошові кошти, а саме банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти та належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті долар США в сумі 17296,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Враховуючи суму залишку в день підписання даної угоди сума кредиту буде становити 73025,13  доларів США та Внести зміни в графік погашення кредиту до кредитного договору №11256253000 від 23.11.2007 року.

Але зобов'язання, що передбачені Додатковою угодою №2 Банком виконано не було, а саме: кредит в сумі 17296,00 доларів США Банк не надав та зміни в графік погашення кредиту не вніс.

24 листопада 2009 року Позичальник письмово звертався до Банку з проханням надати в термін до 04.12.2009 року кредит в сумі 17296,00 доларів США та внести зміни в графік погашення кредитного договору № 11256253000 від 23.11.2007 року Однак, відповідач на це звернення ніяк не відреагував.

Посилаючись на ч. 2 ст. 651, 652 ЦК України позивачі вважають, що оскільки, відповідач порушив істотні умови кредитного договору, а саме: не надав грошових коштів, на забезпечення яких було оформлено іпотечний договір, вважають, що іпотечний договір та додаткові угоди №1, №2, якими вносились зміни до кредитного договору № 11256253000 від 23.11.2007 року мають бути розірвані. Крім того, укладаючи договір іпотеки від 22.01.2009 року, ОСОБА_3, розраховувала на належне виконання Банком своїх обов'язків, зазначених у додатковій угоді №2 від 23.01.2007 року до договору про надання кредиту № 11256253000 і якби могла передбачити, що Позичальник не отримає грошових коштів, то ніколи б не надала згоди на укладення згаданого вище договору іпотеки та не надала своє майно в якості забезпечення по кредитному договору № 11256253000.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги та обгрунтування позовних вимог підтримав повністю, просив розірвати договір іпотеки від 22 січня 2009 року, додаткову угоду № 1 від 22 січнея 2009 року та додаткову угоду № 2, зняти заборону, щодо відчуження нерухомого майна, а саме квартири та внести зміни до державного реєстру іпотек.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду письмові заперечення проти позову, які повністю підтримав та додатково вказав, що договір іпотеки від 22 січня 2009 року нерухомого майна було укладено додатково банокм для забезпечення виконання зобов"язань позичальника за кредитним договором про надання кредиту № 11256253000 від 22 листопада 2007 року, тобто банокм було прийнято додаткову заставу по основному зобов"язанню, а не для збільшення суми кредиту. Щодо невиконання банком зобов"язань за умовами додаткової угоди № 2, посилався на те, що позивачем ОСОБА_4 не було виконано зобов"язання по основному договору, що підтверджується розрахунком заборгованості, позивач не звертався до банку із заявою про видачу відповідних коштів, а наданий позивачами лист до банку не надходив і підтвердження його надходження в матеріалах справи відсутні. Крім того, вказав, що позивачами не наведено підставу на підставі, якої змінилися обставини та не наведені істотні зміни обставнин, не наведено чотирьох умов, що є підставою для того аби мати право вимагати розірвання договору іпотеки. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представник позивачів, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований та безпідставний, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Судом встановлено, що 22 листопада 2007 року між ОСОБА_4 (далі - Позичальник) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - Банк) в особі начальника відділення № 23 ОСОБА_6 Юрієвичем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11256253000 в сумі 57000,00 00 центів, що дорівнює 287850,00 (двісті вісімдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. для придбання житлового будинку за адресою: Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Плитниня 2, буд.31.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним договором було укладено іпотечний договір нерухомого майна від 22 листопада 2007 року, відповідно до якого в заставу передається житловий будинок за адресою: м. Кременець, вул. Плитниця 2, буд. 31, що є власністю ОСОБА_5.

22 січня 2009 року між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання кредиту № 11256253000 від 22.11.2007 року, яка є невід'ємною частиною кредитного договору та договір іпотеки нерухомого майна від 22 січня 2009 року між ОСОБА_3 та Банком.

Відповідно до матеріалів справи самими позивачами вказано, що предметом додаткової угоди № 1 від 22 січня 2009 року було передбачено внесення змін щодо забезпечення виконання зобов"язань Позичальника за кредитним договором про надання кредиту №11256253000 від 22 листопада 2007 року. А саме банком приймається додаткова застава - трьохкімнатна квартира, що складається з трьох кімнат, загальною площек 66,1 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та є власністю ОСОБА_3.

На її виконання, того ж таки дня, 22 січня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було посвідчено договір іпотеки. Відповідно до п. 13 договору іпотеки Іпотекодавець та Іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Кредитний договір №112562532000 від 22.11.2007 року на момент укладення даного договору містив в собі зобов'язання банку у видачі кредитних коштів в сумі 57 000,00 дол. США, а такі зобов'язання Позичальника повернути дану суму на умовах передбачених в даному договорі.

Тобто, жодних посилань на те, що саме 22 січня 2009 року між сторонами досягнуто згоди щодо збільшення суми кредиту ні кредитний договір від 22.11.2007 р. зі змінами та доповненнями від 22.01.2009 року, ні договір іпотеки від 22.01.2009 р. не містить і не могли містити, оскільки додаткова угода № 2, якою передбачено збільшення суми кредиту, була підписана 23 січня 2009 року.

Отже, посилання ОСОБА_3 на те, що укладаючи договір іпотеки від 22.01.2009 року, вона, розраховувала на належне виконання банком своїх зобов'язань, зазначених у додатковій угоді № 2 від 23.01.2011 року до договору про надання кредиту №112562530000, є безпідставними та суперечливими.

Щодо твердження позивачів, що банк не виконав своїх зобов 'язань за умовами додаткової угоди від 23 січня 2009 року щодо видачі коштів в сумі 17296, 00 дол. США. Дана додаткова угода №2 була підписана між позивачем 2 та відповідачем 23 січня 2009 року, після укладення договору іпотеки від 22 січня 2009 року. Предметом даної угоди було те, що банк зобов'язується надати додатково кредит в розмірі 17296, 00 дол. США.

Дана додаткова угода була підписана, коли позичальник взяв на себе зобов'язання, що ним буде погашено прострочену заборгованість, що утворилась внаслідок неналежного виконання з його сторони умов по сплаті відсотків та тіла кредиту.

Враховуючи, що ОСОБА_4 (позивач 2) не погасив простроченої заборгованості, він і не звертався в банк щодо отримання кредитних коштів, згідно підписаної додаткової угоди №2 від 23.01.2009 року.

Крім цього, наданий позивачами лист від 24 листопада 2009 року суд до уваги не приймає, так як відсутні відомості, що АТ «УкрСиббанк» отримувало вказаний лист, чи він направлявся на адресу банку, інших доказів позивачами щодо звернення із заявою до банку не надано.

Суд бере до уваги лист з яким позивач № 2 звернувся на адресу відділення № 23 АТ «УкрСиббанк», змістом якого є: «В зв'язку з тяжким матеріальним становищем буду оплачувати кредит - частинами. Висилаю копію чека про часткову оплату кредиту». Даний лист датований 23 листопада 2009 року та підписаний позивачем 2. Проте, заміть підтвердження про оплату кредиту. додано квитанцію №28 про здійснення валюто-обмінної операції про купівлю 183, 00 дол. США.

Таким чинм, суд приходить до висновку, що пзивачі безпідставно вказують на невиконання банком умов додаткової угоди, оскільки, порушення здійснено саме з сторони позичальника. Так, ним не погашено прострочену заборгованість, що підтверджуєьться довідкою-розрахунокм, крім цього він навіть і не звертався, після підписання угоди в банк для отримання даних коштів, а навпаки, направив лист зі змісту якого було видно, що він не може належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання по поверненню суми, яку вже отримав від банку, що підтверджується його листом від 23.11.2009 року.

Щодо посилання позивачів на ч.2. ст. 652 ЦК України як на правову підставу для задоволення позову про розірвання договору іпотеки не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Статею 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено позов, передбачає можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, зазначених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, а саме: в момент укладення договору сторони керувались тим, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх чотирьох перелічених умов одночасно.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Крім того, відповідно до ст. 3 ЗУ "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 19 "Про іпотеку" будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. У разі коригування графіка виконання основною зобов'язання у зв'язку з його частковим достроковим погашенням анулювання заставної і видача нової заставної не є обов'язковими.

Таким чином, розірвання договору іпотеки від 22 січня 2009 року без повернення суми заборгованості по кредитному договору в забезпечення якого він укладався суперечить ст. 17 ЗУ "Про іпотеку", де передбачено весь перелік умов на підставі яких може бути припинено іпотеку.

Крім того, при наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.

Із дійсною вимогою про розірвання іпотечного договору та додаткових угод або їх зміну позивачі до банку не звертались.

Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги порушенням істотних умов кредитного договору, а саме ненадання коштів, на забезпечення яких було оформлено іпотечний договір банком, що і вважають підставною для розірвання договору та додатковх угод є безпідставним.

До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов’язок довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачами не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв’язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Таким чином, укладаючи спірний іпотечний договір та додаткові угоди, сторони приймали на себе зобов"язання, які викладені у даних угодах.

Крім того, тяжке матеріальне становище, на яке посилається позивач 2 в заяві від 23 листопада 2009 року не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, позивачі зобов’язані виконувати всі укладені угоди з банком  у відповідності до їх умов та законодавства.

Оскільки, позивачами не здійснено спроб досудового врегулювання спору, а також не доведено умови для розірвання іпотечного договору та додаткових угод  на підставі статті 652 ЦК України у судовому порядку, то підстави для задоволення їх позовних вимог та розірвання іпотечного договору та додаткових угод не має, і як наслідок відсутні підстави для здоволення позовних вимог щодо зняття заборони на відчуження майна і внесення змін до державного реєстру іпотек.

На підставі викладеного, керуючись 10, 60, 82, 88, 212-215, суд  

 ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4  до АКІБ "УкрСиббанк" про розірвання договору іпотеки та додаткових угод до договору про надання кредиту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                          Харечко С.П.