Справа №  22-ц-935/2011  

Категорія  41       

Головуючий у 1 інстанції  Галущак Л.О.  

Суддя-доповідач  Ясеновенко Л.В.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 року                                                                                            м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

                    головуючої                    Ясеновенко Л.В.,

                    суддів:                    Девляшевського В.А., Матківського Р.Й.,

                    секретаря                    Вінтоняк О.І.,

з участю:                    ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

                    представника КП ЖЕО №4

адвокатів:                    ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до КП ЖЕО №4, виконавчого комітету Калуської міської ради, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення, визнання недійсним ордеру, виданого 17.07.2000 року ВЖЕО Калуського МВК та виселення  за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду від 4 травня 2011 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням  Калуського міськрайонного суду від 4 травня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до КП ЖЕО №4, виконавчого комітету Калуської міської ради, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення, визнання недійсним ордеру, виданого 17.07.2000 року ВЖЕО Калуського МВК та виселення.

          У апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на незаконність рішення суду. Судом не було враховано того, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 29.12.2008 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.10.2010 року відмовлено у задоволенні позову КП ЖЕО №4 до ОСОБА_2 про визнання її та неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_1

          Апелянти вважають невірним висновок суду про те, що у них немає підстав для

вселення у житлове приміщення. Вони зазначають, що ними заявлені вимоги не про вселення у нову кімнату, а у раніше надану в установленому порядку кімнату №2, право користування якою вони не втратили. Не погоджуються позивачі і з висновком суду про правомірність

надання спірної кімнати ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки кімната не була юридично вільною – ОСОБА_2 та її неповнолітні діти були там прописані.

Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

          Представник КП ЖЕО №4, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що з 1997 року ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3 зареєстровані та проживали у кімнаті АДРЕСА_1 народження ІНФОРМАЦІЯ_1 сина, ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми перейшла проживати до своєї матері у село Діброва Калуського району.

Також встановлено, що у 2000 році ОСОБА_2 у добровільному порядку виселилась із кімнати АДРЕСА_1 та поселилась у кімнату №30а цього ж гуртожитку, чого вона не заперечила у засіданнях суду першої та апеляційної інстанції.

Зі змісту довідки КП ЖЕО №4 вбачається, що до 2001 року ОСОБА_2 здійснювалось нарахування за користуванням кімнатою АДРЕСА_2 Заборгованість ОСОБА_2 за житлово-комунальні послуги становила 737,67 грн. 16 серпня 2007 року між КП ЖЕО №4 та ОСОБА_2 було укладено договір про реструктуризацію заборгованості, у якому зазначено, що заборгованість утворилась за користування кімнатою №30а. Станом на грудень 2010 року умови договору частково виконані і заборгованість становить 467,67 грн.

У цій довідці також зазначено, що плата за проживання ОСОБА_2 у кімнаті №2 не нараховувалась.

Оскільки ОСОБА_2 не подала ні копії рішення адміністрації підприємства, ні копії ордера на поселення у спірну кімнату, та не заперечила факту добровільного виселення з кімнати у 2000 році, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 317  ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, а

рішення Калуського міськрайонного суду від 4 травня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді:                                                                                                    Л.В. Ясеновенко

                                                                                                    В.А. Девляшевський

                                                                                                    Р.Й. Матківський