Справа № 22-ц-935/2011
Категорія 41
Головуючий у 1 інстанції Галущак Л.О.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Девляшевського В.А., Матківського Р.Й.,
секретаря Вінтоняк О.І.,
з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника КП ЖЕО №4
адвокатів: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до КП ЖЕО №4, виконавчого комітету Калуської міської ради, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення, визнання недійсним ордеру, виданого 17.07.2000 року ВЖЕО Калуського МВК та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду від 4 травня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 4 травня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до КП ЖЕО №4, виконавчого комітету Калуської міської ради, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення, визнання недійсним ордеру, виданого 17.07.2000 року ВЖЕО Калуського МВК та виселення.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на незаконність рішення суду. Судом не було враховано того, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 29.12.2008 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.10.2010 року відмовлено у задоволенні позову КП ЖЕО №4 до ОСОБА_2 про визнання її та неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_1
Апелянти вважають невірним висновок суду про те, що у них немає підстав для
вселення у житлове приміщення. Вони зазначають, що ними заявлені вимоги не про вселення у нову кімнату, а у раніше надану в установленому порядку кімнату №2, право користування якою вони не втратили. Не погоджуються позивачі і з висновком суду про правомірність
надання спірної кімнати ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки кімната не була юридично вільною – ОСОБА_2 та її неповнолітні діти були там прописані.
Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.
Представник КП ЖЕО №4, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник апеляційну скаргу не визнали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що з 1997 року ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3 зареєстровані та проживали у кімнаті АДРЕСА_1 народження ІНФОРМАЦІЯ_1 сина, ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми перейшла проживати до своєї матері у село Діброва Калуського району.
Також встановлено, що у 2000 році ОСОБА_2 у добровільному порядку виселилась із кімнати АДРЕСА_1 та поселилась у кімнату №30а цього ж гуртожитку, чого вона не заперечила у засіданнях суду першої та апеляційної інстанції.
Зі змісту довідки КП ЖЕО №4 вбачається, що до 2001 року ОСОБА_2 здійснювалось нарахування за користуванням кімнатою АДРЕСА_2 Заборгованість ОСОБА_2 за житлово-комунальні послуги становила 737,67 грн. 16 серпня 2007 року між КП ЖЕО №4 та ОСОБА_2 було укладено договір про реструктуризацію заборгованості, у якому зазначено, що заборгованість утворилась за користування кімнатою №30а. Станом на грудень 2010 року умови договору частково виконані і заборгованість становить 467,67 грн.
У цій довідці також зазначено, що плата за проживання ОСОБА_2 у кімнаті №2 не нараховувалась.
Оскільки ОСОБА_2 не подала ні копії рішення адміністрації підприємства, ні копії ордера на поселення у спірну кімнату, та не заперечила факту добровільного виселення з кімнати у 2000 році, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, а
рішення Калуського міськрайонного суду від 4 травня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: Л.В. Ясеновенко
В.А. Девляшевський
Р.Й. Матківський