У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
14.06.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Симаченко Л. І.,
суддів –Лізанця П. М., Дацківа В. В.,
з участю прокурора – Міцовди К. Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Тячівського районного суду від 11 квітня 2011 року.
Цією постановою засудженому ОСОБА_1 відмовлено у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку Тячівського районного суду від 9 лютого 2011 року та визнано його апеляцію такою, що не підлягає розгляду.
Мотивуючи відмову, суд в постанові зазначив, що засуджений ОСОБА_1 не утримувався під вартою і тому повинен був подати апеляцію протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення вироку. Вирок по справі проголошено 9 лютого 2011 року, апеляція подана 1 березня 2011 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Посилання ОСОБА_1 на те, що копію вироку він отримав 15 лютого 2011 року не є в даному випадку поважною причиною пропуску строку.
В апеляції засуджений просить постанову суду скасувати, строк на апеляційне оскарження відновити з підстав, що апеляційну скаргу на вирок подав в межах передбаченого законом строку, перебіг якого розпочався з дня отримання ним копії вироку, тобто з 15 лютого 2011 року. При цьому зазначає, що своєчасній подачі апеляції завадило також те, що диск з технічним записом судового засідання він отримав 17 лютого 2011 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, який підтримав апеляцію; промову прокурора про безпідставність апеляції та залишення постанови суду без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України апеляція на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
З матеріалів справи вбачається, що вирок по справі проголошено 9 лютого 2011 року. При проголошенні були присутні засуджений - ОСОБА_1 та його захисник - ОСОБА_2. Засуджений під вартою не утримувався, є повнолітнім, з вищою освітою, українською мовою володіє вільно, фізичних та психічних вад не має. З протоколу судового засідання видно, що зміст вироку, порядок і строки його оскарження судом були роз’яснені. Апеляцію засуджений подав 1 березня 2011 року, зазначивши в клопотанні про відновлення пропущеного строку, що копію вироку та диск з технічним записом протоколу судового засідання отримав 15 і 17 лютого 2011 року. Однак, суд правильно визнав, що ця причина об’єктивно не перешкоджала йому та його захисникові вчасно подати апеляцію. Інших причин, які б можна було визнати поважними апелянтом не наведено.
Розгляд клопотання про відновлення пропущеного строку відбувся у відповідності до вимог ч. 3 ст. 353 КПК України, з участю засудженого. За результатами розгляду клопотання винесено рішення, яке відповідає вимогам ч. 4 ст. 353 КПК України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_1 є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 353, 365, 366 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
У Х В А Л И В :
Постанову Тячівського районного суду від 11 квітня 2011 року про відмову у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку Тячівського районного суду від 9 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 та визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду залишити без зміни, апеляцію засудженого ОСОБА_1 – без задоволення.
Судді: