Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3183/11 Головуючий у 1-й інстанції:
Гончар М.С.
Суддя-доповідач: Коваленко А.І.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів Коваленко А.І.,
Денисенко Т.С.,
При секретарі: Черненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»до ОСОБА_4 про стягнення доплати до державної стипендії та оплати проживання у гуртожитку за період навчання,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2010 року ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення доплати до державної стипендії та оплати проживання у гуртожитку за період навчання.
В позові зазначено, що відповідно до договору № 20/2001/563к від 01.08.2001 року, ВАТ «Запоріжсталь»здійснено доплату до державної стипендії відповідача та оплачено його проживання в гуртожитку за період навчання на загальну суму 23719,99 грн.
Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_4 зобов'язаний відшкодувати підприємству у повному обсязі, з урахуванням проценту інфляції, доплату до державної стипендії за весь період її виплати, а також оплату за проживання в гуртожитку у випадку розірвання трудового договору за власним бажанням або за порушення трудової дисципліни до закінчення строку його дії. Крім того, відповідно до вказаного договору відповідач зобов'язаний пропрацювати на підприємстві після закінчення вищого навчального закладу не менше п'яти років.
Однак, 26.07.2010 року відповідач звільнився з комбінату та відмовився повертати ВАТ «Запоріжсталь»грошові кошти, які були сплачені ВАТ «Запоріжсталь»за його навчання.
Посилаючись на вищевикладене, просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь»доплату до державної стипендії у розмірі 23256,14 грн. та оплату проживання у гуртожитку за період навчання у сумі 463,85 грн., а всього 23719,99 грн. а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 237, 20 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4, на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»доплату до державної стипендії у розмірі 23256,14 грн. та оплати проживання в гуртожитку за період навчання у сумі 463,85 грн., а всього 23719,99 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 237, 20 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_5, заперечення представника позивача ОСОБА_6, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що 01 серпня 2001 року між ВАТ «Запоріжсталь»та ОСОБА_4 був укладений договір № 20/2001/563к , згідно з п. 1 якого ОСОБА_4 приймає на себе зобов'язання в повному обсязі пройти навчання в Національній металургійній Академії України м. Дніпропетровськ, отримати кваліфікацію спеціаліста по спеціальності обробка металів тиском для роботи на ВАТ.
Відповідно до п.п.2.1, п.п.2.2.2 цього договору ВАТ «Запоріжсталь»здійснювало щомісячно доплату до державної стипендії ОСОБА_4 на підставі затвердженого на підприємстві положення та оплачувало його проживання в гуртожитку в період навчання.
Згідно з п.1.5, п.1.6, та п.п. 1.6.3 цього договору ОСОБА_4 зобов’язався після закінчення ВУЗу відпрацювати на підприємстві не менше п’яти років та в разі дострокового розірвання трудового договору за власним бажанням відшкодувати підприємству в повному розмірі з врахуванням процента інфляції доплату до державної стипендії за весь період її виплати, а також оплату за його проживання в гуртожитку.
Після закінчення навчання ОСОБА_4 розпорядженням №311л від 17.08.2006 року був прийнятий на підприємство інженером-технологом по переоснащенню прокатного бюро технічного відділу. Не відпрацювавши на підприємстві п’яти років, передбачених зазначеним договором, розпорядженням №616л від 26.07.2010 року він звільнений з підприємства за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.
Згідно з розрахунком суми доплат до державної стипендії за весь період її виплати ОСОБА_4 та оплата за його проживання в гуртожитку з врахуванням процента інфляції складає 23719,99 грн. Зазначена сума відповідачем не оспорюється.
Відповідно до п.10 Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 23.03.1994 р. № 79, випускники, які уклали цільові договори, одержували від замовника стипендію, зобов’язані відпрацювати строк, передбачений цільовим договором, а відповідно до п. 18 – у разі звільнення за власним бажанням компенсувати всі витрати, яких зазнав замовник у зв’язку з підготовкою фахівця.
Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку всім наданим доказам в їх сукупності та дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_7 не відпрацював на підприємстві після закінчення навчання 5 років, чим порушив укладений з позивачем договір, у зв'язку з чим настають правові наслідки передбачені п.1.6, та п.п. 1.6.3 договору.
Доводи апелянта про те, що зазначений договір недійсний, оскільки він уклав його будучи неповнолітнім, не спростовують висновків суду, адже відповідач хоча і уклав договір у неповнолітньому віці, проте досягнувши повнолітнього віку у наступному схвалив цей договір тим, що за цим договором приймав оплату за навчання, виконував його умови, зокрема уклав трудовий договір, не оспорює суми доплат до державної стипендії за весь період її виплати та оплату за його проживання в гуртожитку з врахуванням процента інфляції, тому досягнувши повної дієздатності взяв на себе усі права та обов’язки за укладеним договором і зазначені ним підстави не звільняють його від обов’язків за цим договором. На даний час цей договір є правомірним: ні договір, ні окремі його положення не визнані судом недійсними, і відповідно до вимог ст. 629 ЦК є обов'язковим для виконання сторонами.
Рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 відхилити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: