Справа № 274/8310/24 Провадження № 1-в/0274/1245/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2024         м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за клопотанням державної установи "Райківська виправна колонія (№ 73)" про приведення вироку у відповідність до закону щодо засудженого ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернігові, раніше судимий,

в с т а н о в и в :

до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшло клопотання державної установи "Райківська виправна колонія (№ 73)" про приведення вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.01.2023 щодо ОСОБА_3 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Установа виконання покарань звернулася до суду із заявою про проведення судового засідання без участі представника установи.

Засуджений в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд клопотання без його участі.

Прокурор у письмовій заяві просив проводити судове засідання без його участі та не заперечив проти задоволення клопотання.

Суд не визнає явку засудженого, представника установи виконання покарань та прокурора в судове засідання обов`язковою та вважає за можливе розглянути клопотання без їх участі.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши доводи клопотання та додані до нього матеріали, суд доходить таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Пунктом 2 частини 2статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Судом встановлено, що вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.01.2023 ОСОБА_3 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Вирок набрав законної сили 11.02.2023.

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

09.08.2024 набув чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»  (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Частиною 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлена відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, якщо вартість майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змісту вироку вбачається, що кримінальні правопорушення ОСОБА_3 вчинив у 2022 році, а саме:

- 14.06.2022, вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становить 466 грн. 67 коп.;

- 16.06.2022, вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становить 838 грн. 94 коп.

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн, а 50 відсотків від його розміру становили відповідно 1240,50 грн.

Таким чином, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_3 , за кожним із епізодів, становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1240,50х2=2481) станом на 1 січня звітного року, у якому були скоєні крадіжки, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час, тому суд дійшов висновку про звільнення засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23 (провадження № 51-7110 км 23), щодо набуття чинності змін до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, впливає на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність, а також з висновком про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК України з урахуванням положень Закону № 3886-IX, зробленим об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21.

Керуючись ст.ст. 5, 74 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Подання державної установи "Райківська виправна колонія (№ 73)" - задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв`язку з усуненням законом караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.01.2023 покарання, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя                                                                         ОСОБА_1