Справа № 2-1350/11

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

21 квітня 2011 року                                                                                          м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді                                        Рогозіна С.В.,

при секретарі                                        Кулик Т.М.,

з участю представника позивача          ОСОБА_1,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, –

в с т а н о в и в :

          Позивач звернулась до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей. Просить суд розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем 02 листопада 2007 року у відділі РАЦС Рівненського міського управління юстиції; малолітніх дочок залишити проживати з нею; при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з відповідача 17 грн. державного мита; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітніх доньок в розмірі 500 грн., на кожну, починаючи з дня пред’явлення позову до суду та до досягнення дітьми повноліття та стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати, а саме: 8 грн. 50 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача вимоги її довірительки, викладені в позовній заяві, підтримала в повному обсязі, суду пояснила, що після народження другої дитини в сім’ї почалися непорозуміння та сварки, що призвело до втрати почуттів, поваги та любові подружжям. Вказує, що на даний час позивач та відповідач проживають окремо, припинили спілкування, спільного господарства не ведуть. Зазначає, що ОСОБА_2 вважає подальше спільне життя з відповідачем неможливим, збереження сім’ї таким, що суперечить інтересам подружжя та інтересам їх малолітніх дітей, а отже вважає за необхідне шлюб розірвати. Додатково вказує, що оскільки у добровільному порядку не досягнуто домовленості щодо утримання малолітніх дітей, а відповідач повністю самоусунувся від виконання обов’язку по утриманню дітей, її довіритель вимушена була звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів. Просила позов задоволити в повному обсязі.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача з ухваленням заочного рішення у справі. Представник позивача не заперечила проти заочного розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

У відповідності до ст. 112 СК України, суд постановлює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з подружжя.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що сторони втратили один до одного почуття любові і поваги, перебувають у неприязних стосунках, що робить неможливим перебування їх у шлюбі та суперечить інтересам їх дітей, то  суд приходить до висновку, що шлюб існує формально і його необхідно розірвати.

На підставі ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Оскільки позивачем ставиться позовна вимога про залишення малолітніх дітей проживати з нею, а від відповідача на адресу суду не надійшло будь-яких заперечень стосовно позову в цій частині, то суд вважає за доцільне задоволити позов ОСОБА_2 у цій частині, шляхом залишення дітей, у разі проживання сторін після розлучення окремо, проживати з матір’ю.

Позов в частині стягнення з відповідача державного мита в дохід держави при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС до задоволення не підлягає, оскільки Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 року № 2398-VI було внесено зміни до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.0.1993 року № 7-93, шляхом виключення підпункту "б" пункту 5 статті 3, яким встановлювалися ставки державного мита за реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду, якщо обоє з подружжя перебувають у першому шлюбі.

Як вбачається з оглянутих в судовому засіданні свідоцтв про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії 1-ГЮ № 078270 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, серії 1-ГЮ № 117934, виданих відділом РАЦС Рівненснького міського управління юстиції 21.07.2008 року та 06.05.2010 року, відповідно, батьком неповнолітніх дітей є відповідач –ОСОБА_3.

На підставі ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.           

Факт ухилення відповідача від надання матеріальної допомоги малолітнім донькам суд вважає доведеним.

Одним із способів виконання батьками обов’язку утримувати дитину, відповідно до ст. 181 СК України, є стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, або у частці від доходу батька.

У відповідності до ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище платника аліментів. Оскільки, в судовому засіданні позивачем не надано доказів про можливість сплати відповідачем аліментів в сумі 500 грн. на кожну дитину, то суд приходить до висновку, що розмір стягуваних з ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, слід зменшити, визначивши його в твердій грошовій сумі в розмірі 450 грн., щомісячно, на кожну дитину. Такий розмір суд вважає реально можливим для сплати аліментів та достатнім для утримання малолітніх дитей.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує стягнення з другої сторони понесені та документально підтвердженні судові витрати, отже підлягають до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені останньою судові витрати, а саме: витрати по оплаті судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Оскільки відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93 позивач звільнена від сплати державного мита при пред’явленні позову про стягнення аліментів та на підставі п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України звільнена від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення, то, на підставі ст. 88 ЦПК України вказані витрати підлягають до стягнення з відповідача в дохід держави.

Однак, у відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України , якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог, а оскільки вказаний позов задоволено частково, з відповідача необхідно стягнути 45 грн. 90 коп. судового збору в прибуток місцевого бюджету та 108 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в прибуток держави.

На підставі викладеного, Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 року № 2398-VI, Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 № 7-93, керуючись ст.ст. 88, 110-112, 160, 180, 182-184, 191 СК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задоволити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 02 листопада 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 2194 –розірвати.

Малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в разі проживання сторін після розлучення окремо, залишити проживати з матір’ю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_2  аліменти на утримання малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 450 (чотириста п’ятдесят) грн., щомісячно, на кожну дитину, починаючи з дня пред’явлення позову до суду –29.11.2010 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 тетяни Миколаївни понесені нею судові витрати по справі, а саме: судовий збір в сумі 8 (вісім) грн. 50 коп. та витрати по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) грн.

В решті задоволення позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в прибуток місцевого бюджету в розмірі 45 (сорок п’ять) грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в прибуток держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 108 (сто вісім) грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд за апеляційною скаргою на рішення суду, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Рівненського міського суду

          Рівненського міського суду                                                                      ОСОБА_6