Справа № 0216/ 1-57/11   р.      

В  И  Р  О  К

І  М  Е  Н  Е М              У  К  Р  А  Ї  Н  И

           31 травня 2011 року   року      Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої –судді         Тучинської Н.В.,  

                          при секретарі                  Хонькович Л.І.

                з участю прокурора        Гладченко-Корнійчук Ю.М.                                                                                            підсудного                      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці  кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня,  не одруженого, не працюючого, раніше не  судимого - у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 3 ст. 185 КК України, -

                                                              В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_1  14 березня 2011 року близько 21-ої години вечора, маючи умисел на крадіжку чужого майна, з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу  через віконний отвір, проник в приміщення недіючої майстерні ДП «СП Україна»с. Немерче Мурованокуриловецького району, та скоїв крадіжку металевого станка  який належить ОСОБА_2. Своїми протиправними діями ОСОБА_1  спричинив матеріального збитку потерпілому на суму 300 гривень.

В судовому засіданні підсудний повністю визнав свою вину в інкримінованому злочині і показав:  У зв’язку з важким сімейними обставинами, у березні місяці його сім’я залишилась без коштів. 14.03.2011 року біля 23-ої години він  поїхав на територію бувшого ДП «СП Україна», де з приміщення недіючої майстерні вирішив викрасти обдирочний станок, якого він там бачив раніше. Викравши даний станок він приїхав  конем до дому, а наступного дня поїхав в смт Вендичани, щоб здати станок в металобрухт, однак власників металобази не було, і він залишив станок на території і мав приїхати по гроші 16.03.2011 року.  Однак в той день зранку його дома затримали працівники і він у всьому зізнався.

Потерпілий ОСОБА_2  в судове засідання не з’явився, попередньо подавши заяву, в якій просить справу розглянути за його відсутності та заявив, що  претензій до ОСОБА_1 не має.   

Підсудний ОСОБА_1  відмовився від допиту у судовому засіданні свідків та дослідження інших доказів у справі, заявивши, що не оспорює ті фактичні обставини справи, про які вони стверджували на досудовому слідстві, визнає їх за правдиві і достовірні.  За  таким  клопотанням  підсудного  та  з врахуванням думки  прокурора, суд визнав недоцільним допит свідків та дослідження інших доказів у справі, оскільки такі докази ніким не оспорюються, і дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом підсудного та дослідженням характеризуючи його особу даних.

          Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії  ОСОБА_1  слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше приміщення.

          Обираючи покарання підсудному, суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, зокрема, що відповідно до класифікації злочинів, визначеної ст. 12 КК України, вчинене ним діяння  є тяжким злочином; особу винного, зокрема, що  за місцем свого проживання він характеризується виключно позитивно (а.с. 19), як такий що не вживає спиртного, пристойно себе поводить в громадських місцях; обставини, що пом`якшують покарання підсудному: щире каяття  та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину вперше (а.с. 26), відшкодування заподіяної шкоди. У діях ОСОБА_1  суд не вбачає обставин, які б обтяжували йому покарання.

          Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що із врахуванням сукупності пом`якшуючих покарання підсудному обставин, є можливим призначити йому покарання у виді позбавлення волі з  визначення мінімального,  передбаченого санкцією інкримінованої частини 3 статті 185 КК України,  терміну.

Враховуючи сукупність пом’якшуючих покарання обставин, відсутність претензій з боку потерпілого,  бажання підсудного довести своє виправлення на волі, суд вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України та звільнити  ОСОБА_1   від  покарання з призначенням мінімального іспитового строку.

З огляду на обране для ОСОБА_1  покарання, суд не вбачає підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу, і до вступу вироку в законну силу залишає в силі запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 КПК України, речовий доказ –станок –має бути повернений законному володільцю –потерпілому ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 323,  324  КПК України, суд

                                                                  З А С У Д И В:

          ОСОБА_1 визнати винним та призначити  покарання за ч. 3 ст.185 КК України у виді  трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом  однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає такі обов`язки: не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомлятиме орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи, періодично з`являтиметься для  реєстрації до органу кримінально-виконавчої системи.

          До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу підсудному залишити без зміни –підписку про невиїзд.

          Речовий доказ –металевий станок –залишити у власності потерпілого ОСОБА_2

          На вирок протягом п`ятнадцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Вінницької області.

                                                  Суддя : ______________