справа №2-690/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

01.06.2011 року                Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді            Козюренка Р.С.

при секретарі-                                Франків А.В.

з участю представника позивача -                                                           ОСОБА_1

представника відповідача Прокуратури Львівської області –             Мельничука Ю.І.

та представника відповідача Державного Казначейства України –    Семків Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Прокуратури Пустомитівського району Львівської області, прокуратури Львівської області, Державного Казначейства України з участю третьої особи Пустомитівського районного суду Львівської області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового слідства, суд –

в с т а н о в и  в :

Позивач ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, уточнивши його, в якому просить відшкодувати моральну та матеріальну шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового слідства. Свої вимоги мотивує тим, що 25.09.2000 року прокуратура Пустомитівського району Львівської області розпочала проти неї досудове слідство та 27.11.2000 року прийняла постанову про порушення кримінальної справи № 164-0214 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 165, ч.2 ст. 172 ККУ (в редакції 1960 р.). На основному обвинувальному документі, а саме договір від 08.10.1997 року, відсутній її підпис, а 23.08.2005 року цей документ представлено в суді їй для ознайомлення із підробленим підписом. Однак не дивлячись на це, прокуратура району і районний суд незаконно відкрили кримінальну справу прийнявши до розгляду та затягували її розгляд на довгих 5 років. Прокуратурою району сфальсифіковано постанову від 05.03.2001 року про перебування позивачки на лікуванні в Пустомитівській районній лікарні, хоча в цей час вона перебувала на роботі в Італії. Крім того, 05.03.2001 року прокурор району Бризіцький І.Д. незаконно видав постанову про розшук позивача, хоч остання ні від кого не ховалась. У зв’язку з цим, 15.09.2003 року під час повернення позивача з Італії на кордоні у м. Чопі була затримана українськими прикордонниками. 13.10.2003 року слідчий прокуратури Віблий Л.З. змусив її дати підписку про невиїзд. Ще двічі позивача затримували при перетині кордону 28.11.2003 року та 28.12.2003 року, а саме через 2 дні після того, як прокурор Бризіцький І.Д. дав їй дозвіл на виїзд. Разом з тим, 09.12.2003 року прокурором Бризіцьким І.Д. затверджено обвинувальний висновок, а кримінальну справу № 164-0214 про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст. 364 ККУ (в редакції від 01.09.2001 р.) в порядку ст. 232 КПК направлено для розгляду до Пустомитівського районного суду Львівської області. В подальшому, 24.02.2004 року суддя Кукса Д.А. в корисливих цілях самовільно сфальсифікував звернення до прикордонної служби про затримання позивача, чого на судовому засіданні сказано не було, а 19.09.2005 року суд прийшов до висновку, що в її діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 364 ККУ та прийняв рішення виправдати, а міру запобіжного заходу підписку про невиїзд скасувати. Відтак, 11.01.2006 року колегія суддів апеляційного суду Львівської області вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.09.2005 року щодо ОСОБА_5 залишила без змін, а апеляційне подання державного обвинувача, помічника прокурора Пустомитівського району Львівської області без задоволення. Отже позивач була незаконно позбавлена вільного виїзду протягом 2001 - 2006 p.p.

У зв’язку з незаконними діями працівників прокуратури і суду позивач була позбавлена права на роботу протягом 9-ти місяців, двічі втрачала контракт на роботу за кордоном, захворіла на стенокардію, гіпертонію та інші хвороби. Неодноразово прийшлось звертатись до лікарів та лікуватись. Ці хвороби, а також головні і серцеві болі, які почались після відкриття проти неї сфабрикованої кримінальної справи, не проходять до цього часу. Сім’я позивачки із 6-ти чоловік залишилася без засобів існування, в тому числі малолітня дитина і мати інвалід І групи, вдова фронтовика. Перебування в якості підсудної завдало їй страждань внаслідок фізичного та психічного впливу, позбавило можливості реалізації її планів і бажань, призвело до порушення нормальних життєвих зв’язків, погіршення відносин з оточуючими, поширення всяких брехливих чуток про крадіжки на роботі, набуття різних хвороб, нервозного стану у сім’ї, потребувало додаткових зусиль для організації життя. Через дії відповідачів страждає не лише позивач, а й її сім’я, члени якої постійно переживають за здоров’я позивачки, моральна атмосфера в сім’ї погіршилась. Незаконними діями працівників прокуратури, міліції, суду, прикордонної служби, РДА позивачу завдано моральної та матеріальної шкоди, пов’язаної з незаконним пред’явленням обвинувачення, затриманням та перебуванням під слідством і судом. Відтак, розмір моральної та матеріальної шкоди безмежний, але якщо навести його в грошовому виразі, то він має компенсувати витрати, пов’язані з відновленням здоров’я, відпочинком від цього, що сталося з нею та членами сім’ї, а тому просить стягнути за рахунок державного бюджету на користь позивача моральну шкоду в сумі 700000 гривень та матеріальну шкоду в розмірі 135035 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив, пояснення дав аналогічні викладеним в позовній заяві та просить позов задовольнити повністю та стягнути за рахунок державного бюджету на користь позивача моральну шкоду в сумі 95040,00 гривень та матеріальну шкоду в розмірі 143358,00 гривень, а всього 238358,00 гривень.

Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, пояснили, що завдана позивачу моральна та матеріальна шкода не підтверджена будь-якими доказами, а тому у задоволенні позову просять відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що 09.12.2003 року слідчим прокуратури Пустомитівського району Львівської області Віблим Л.З. пред’явлено обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст.364 КК України та скеровано кримінальну справу до Пустомитівського районного суду Львівської області.

19.09.2005 року Пустомитівський районний суд Львівської області постановив відносно позивачки  ОСОБА_5 виправдальний вирок, який 11.01.2006 року колегією суддів апеляційного суду Львівської області вирок залишено без змін, а апеляційне подання державного обвинувача - без задоволення.

Відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди спричиненої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду»№266/94-ВР від 01.12.1994 року підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого. Право на відшкодування такої шкоди виникає у випадку постановлення виправдального вироку суду.

Згідно вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав і розмір грошового відшкодування визначається від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала шкоду та з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з положень ст. 121 Конституції України, ст.ст. 1,3,4,5,7,13 Закону України «Про прокуратуру»органи прокуратури складають єдину відокремлену централізовану систему державних органів, на які покладено функції нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів, підтримання державного обвинувачення в суді та представництво інтересів громадянина або держави в суді в передбачених законом випадках.

Правовідносини сторін виникли з підстав відшкодування шкоди, завданої позивачу діями органів прокуратури Пустомитівського району Львівської області та їх посадових осіб, що призвело до постановлення виправдального вироку.

Відповідальність органів прокуратури в даному випадку регулюється відповідно до ч.6 ст.1176 ЦК України, а саме шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166,1167 ЦК України відповідно до ч.1 яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідальність за шкоду, завдану фізичній та юридичній особі рішеннями, діями або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків згідно із ст. 1172 ЦК України покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває в трудових правовідносинах.

Позивачем та її представником не наведено будь-яких доказів на підтвердження позовних вимог в частині матеріальної шкоди і все викладене ними базується лише на їх поясненнях. Подані ними документи на іноземній мові з перекладами не є належним чином прошнуровані, завірені і не беруться судом до уваги.

Доказів заподіяння позивачу матеріальної шкоди судом не здобуто та в судовому засіданні не встановлено, а тому у задоволенні в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, суд вважає, що позивачу було заподіяно моральну шкоду, оскільки наслідки дій відповідача позначились на звичному способі життя позивача та обмежили її життєві зв’язки, для поновлення яких необхідно докласти значних зусиль. Керуючись началами розумності та співрозмірності (ст.23 ЦК України), а також наведеними обставинами у їх сукупності, засвідчують наявність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі, як вважає суд 20 000 гривень.

З наведених міркувань та керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215, 216, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_5 20 000 (двадцять тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                            Козюренко Р.С.