Справа № 2- 431
2007 року Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“14“ листопада 2007 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :
Головуючого - судді : Цалина Б.М.
Секретаря - Губчук Д.Ю.
З участю : адвоката - ОСОБА_8
позивачів: ОСОБА_1.,ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Представника відповідача - Вербовецької сільської ради: Павлюка І.М.
Представника третьої особи на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог : ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Вербовецької сільської ради про визнання недійсним рішення сільської ради з земельного питання, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачі в справі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися в суд із позовом до Вербовецької сільської ради про визнання недійсним рішення Вербовецької сільської ради з земельного питання від 25 квітня 1996 року в частині виділення для громадських потреб під влаштування кладовища 3,0 га земельної ділянки в урочищі «Біла Вільшина» в с. Вербовець Косівського району, визнання недійсним рішення Вербовецької сільської ради від 17.01.2007 року № 45-УІ про залишення в силі рішення сесії від 25.04.1996 року та про зобов»язання Вербовецької сільської ради не порушувати права землекористувачів.
Позивач, ОСОБА_1, в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що підставою для звернення в суд із вказаним позовом стало занепокоєння групи жителів села Вербовець Косівського району щодо доцільності та можливості влаштування кладовища на участку “Біла Вільшина”. Рішенням Вербовецької сільської ради від 25 квітня 1996 року вирішено влаштувати кладовище на участку “Біла Вільшина” площею 5 га . ( 3 га - під кладовище і 2 га для ведення підсобного господарства церквою села Ст.Косів). Жителі села, що проживають по сусідству із даною територією були невдоволені тим, що поряд із їхніми будинковолодіннями буде розміщено кладовище. Однак сільським головою було поставлено жителів села до відома на сході селян, що вказана територія площею 5 га в повній мірі відповідає вимогам для влаштування сільського кладовища за наявності всіх необхідних документів та дозволів відповідних установ на влаштування кладовища . Жителі села повірили сказаному сільським головою та не тривожились так як відкриття кладовища переносилось на невизначений час, оскільки старе кладовище ще було придатним для проведення захоронень а також жителі села взагалі не цікавились санітарними нормами необхідними саме для відкриття кладовища в сільській місцевості . Так пройшло 10 років і в 2006 році на території с. Вербовець виникла екологічна катастрофа а саме масове затроєння питної води в криницях села . На підставі чого в грудні 2006 року жителі села звернулись до сільського голови та до головного санітарного лікаря Косівського району з метою переконання, що виділена територія під кладовище є безпечною для проживання сусідніх суміжних землекористувачів . Після чого виявилось , що Вербовецькою сільською радою на протязі 10 років не виготовлялись жодні документи щодо влаштування кладовища так як дана територія не відповідає санітарним нормам . А натомість 10.04.2007 року разом із церковним комітетом планували таємне відкриття кладовища . Із пояснень головного санітарного лікаря Косівського району на звернення жителів села та ім”я сільського голови ( від 09.01.2007 року) вказано, що дана територія не відповідає жодним нормам санітарних вимог . Вказана територія, що виділена під влаштування сільського кладовища розміщена в центрі села, навколо межують житлові будинки та земельні ділянки жителів села. Необхідна 300 метрова охоронна санітарна зона - відсутня, окрім того вказана земельна ділянка має нахил в сторону житлового сектору а також саме на цій земельній ділянці містяться підшкірні води, в деяких місцях на глибині 50 см. - вода. На спірній земельній ділянці, що була попередньо виділена під кладовище ще в 1997 році розпочалось будівництво каплички, участь в даному будівництві примав також і він разом із іншими жителями села однак в той час ніхто не знав про необхідну санітарно-захисну зону для влаштування кладовищ. Просить позов задоволити .
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в повній мірі підтримали пояснення ОСОБА_1., дали суду аналогічні покази. Пояснили, що всім жителям села було добре відомо,ще в 1996 році про виділення сільською радою земельної ділянки на участку “Біла Вільшина” під влаштування кладовища, так як і самі особисто брали участь у будівництві каплички на вказаному участку а позивачем ОСОБА_3 було розроблено проект будівництва каплички яка призначалась для проведення похоронних обрядів. Однак тільки в 2006 році вони дізнались, що виділена під влаштування кладовища земельна ділянка не відповідає санітарним вимогам а саме відсутня охоронна санітарно-захисна норма, що складає не менше 300 м. а тому вважають неправомірними рішення сільської ради щодо надання дозволу на влаштування кладовища на участку “Біла Вільшина”, що в с. Вербовець. Просять позов задоволити .
Представник відповідача, сільський голова Вербовецької сільської ради, Павлюк Іван Михайлович, позовні вимоги заперечив, суду пояснив, що рішенням Вербовецької сільської ради від 25 квітня 1996 року вирішено виділити для громадських потреб , під влаштування сільського кладовища 3,0 га земельної ділянки в урочищі “Біла Вільшина“, що в с. Вербовець і надано в тимчасове користування строком на три роки із правом продовження цього строку для сільськогосподарського виробництва без права забудови Церкви Успіння Пресвятої Діви Марії 2,0 га земельної ділянки в цьому ж урочищі. Про вирішення вказаного питання на сесії було відомо як депутатам сільської ради так і іншим жителям села .Раніше вказана земельна ділянка належала СП “Нива” і рішенням правління СП “Нива” за 1995 рік було вирішено провести розпаювання земель і тільки урочище “Біла Вільшина “ не підлягало розпаюванню так як кожен із членів спілки селян добровільно погодився на виділення частини свого паю, тобто частини земельної ділянки, що мала б входити в пай, в користь влаштування сільського кладовища. Попередньо до прийняття рішення сесією сільської ради від 25.04.1996 року було проведено бесіди, створено земельну комісію та проведено консультації із представниками архітектури, геологічної служби та представниками санепідемстанції. Рішенням сільської ради вирішено узгодити питання із всіма службами . В генеральний план села не було внесено земельну ділянку під “нове” кладовище , так як генеральний план було виготовлено на центральну частину села із зображенням тільки рельєфу. На виготовлення всіх необхідних для відкриття кладовища документів та висновків потрібен значний час та кошти, яких сільська рада не мала а тому остаточне вирішення питання кладовища дещо затягнулось. Жителям с. Вербовець добре було відомо про відведення земельної ділянки в урочищі “Біла Вільшина “ під влаштування кладовища так як саме вказана земельна ділянка в 1996 році, після прийняття сесією сільської ради рішення, була освячена під кладовище та було встановлено на даному місці хрест, після чого із відома громадян с. Вербовець і розпочалось будівництво каплички за особистою участю також позивачів в справі та інших жителів села .В 2006 році на території села виникло проблемне питання питної води . До сільської ради було звернення жителів села щодо питної води та про дотримання відповідних вимог при відкритті «нового» кладовища. На даний час документи та дозволи на влаштування кладовища знаходяться на стадії виготовлення. В січні 2007 року в селі було проведено схід селян на якому і було прийнято рішення залишити попереднє місцерозташування кладовища в ур. «Біла Вільшина». Інших відповідних земельних ділянок для влаштування кладовища на території села немає, окрім того було встановлено , що виділена під кладовище земельна ділянка ніяким чином не може впливати на наявність питних вод в криницях жителів села . На даний час ця земельна ділянка не використовується для захоронень людей, тобто під кладовище, так як сільська рада не отримала ще всі відповідні дозволи а саме дозвіл санепідемстанції та ряд інших документів. Земельна ділянка використовується жителями села під пасовище за згодою церковного комітету. Згідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, технічного звіту щодо влаштування кладовища та висновку “НДІпроектреконструкція” вбачається, що спірна територія на участку “Біла Вільшина” може бути використана під влаштування кладовища. Просить в позові відмовити.
Представник третьої особи на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог - ОСОБА_9 позовні вимоги заперечив, суду пояснив, що являється священником та служить на парафії с. Вербовець, Ст. Косів із квітня 1994 року а тому йому добре відомо про проблемне питання села - влаштування нового кладовища так як старе кладовище вже не може використовуватись за призначенням. На сесії Вербовецької сільської ради від 25 квітня 1996 року було вирішено виділити для громадських потреб, під влаштування кладовища 3,0 га земельної ділянки в урочищі “Біла Вільшина“, що в с. Вербовець . Попередньо до винесення сесією сільської ради вказаного рішення, працювала земельна комісія щодо можливості влаштування кладовища в іншому місці села, а зокрема було встановлено, що земельна ділянка яка розміщена поблизу старого кладовища перебувала вже у приватній власності громадян села а також розглядались і інші варіанти влаштування кладовища однак найбільш підходящим по площі, розташуванню та за іншими параметрами виявився участок “Біла Вільшина“. Саме на вказаному участку, після прийняття сесією сільської ради рішення, було встановлено хрест та проведено освячення земельної ділянки під кладовище а також громадяни села вирішили побудувати на цьому місці капличку для проведення похоронних обрядів. За допомогою спільної праці та коштів парафіян села в тому числі і позивачів на вказаному участку побудовано капличку, проект вказаної каплички складав сам позивач ОСОБА_3 Іншої вільної площі земельної ділянки під влаштування кладовища на території села немає. Просить в позові відмовити.
Суд вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення із слідуючих підстав:
Як вбачається із рішення Вербовецької сільської ради від 25 квітня 1996 року ( а.с.7) сесією сільської ради заслухавши та обговоривши інформацію голови виконкому сільської ради Павлюка І.М. та землевпорядника Девдюка М.І. і розглянувши матеріали інвентаризації земельної ділянки, враховуючи те, що територія існуючого кладовища в с. Старий Косів майже повністю використана за цільовим призначенням і виникла гостра потреба у влаштуванні нового кладовища а тому п.3 вирішено виділити для громадських потреб під влаштування кладовища 3,0 га земельної ділянки в урочищі «Біла Вільшина» с.Вербовець і надати в тимчасове користування строком на три роки з правом продовження цього строку для сільськогосподарського виробництва без права забудови Церкви Успіння П.Д.М. 2,0 га земельної ділянки в цьому урочищі. Рішенням Вербовецької сільської ради від 17 січня 2007 року ( а.с.8) залишено в силі рішення сесії сільської ради від 25.04.1996 року «Про виконання рішення третьої сесії ХХІІ скликання Вербовецької сільської ради від 03.05.1995 року» про виділення для громадських потреб під влаштування кладовища 3,0 га землі та надання в користування 2,0 га землі на участку «Біла Вільшина» с.Вербовець релігійній громаді с.Старий Косів із земель запасу сільської ради.
Як встановлено в судовому засіданні із пояснень самих же позивачів в справі, їм як і іншим жителям села Вербовець було добре відомо про прийняття Вербовецькою сільською радою оскаржуваного на даний час позивачами, рішення від 25 квітня 1996 року про виділення для громадських потреб під влаштування кладовища 3,0 га земельної ділянки в урочищі «Біла Вільшина» с.Вербовець і надання в тимчасове користування строком на три роки з правом продовження цього строку для сільськогосподарського виробництва без права забудови Церкви Успіння П.Д.М. 2,0 га земельної ділянки в цьому урочищі. Як вбачається із пояснень представника третьої особи на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог , ОСОБА_9 та представника відповідача Вербовецької сільської ради Павлюка І.М., після прийняття рішення сесією сільської ради від 25.04.1996 року про виділення земельної ділянки під влаштування кладовища громадою села було вирішено побудувати на цьому участку капличку для проведення похоронних обрядів, після чого було проведено освячення вказаної земельної ділянки під кладовище, встановлено хрест та згодом розпочато будівництво каплички, проект якої розробляв сам позивач в справі ОСОБА_3 Позивачі визнали в судовому засіданні факт своєї участі із 1997 року в будівництві каплички та не пред»явили суду жодного доказу в підтвердження пропуску встановленого строку позовної давності на оскарження рішення сільської ради від 25.04.1996 року , що становить один місяць, відповідно до вимог ст. 112 ЗК України ( в редакції 1990 р).
А також як встановлено в судовому засіданні позивачі були присутні при розгляді на сесії сільської ради колективного звернення жителів села щодо перегляду питання влаштування кладовища в урочищі «Біла Вільшина» і останнім було відомо про прийняте сесією рішення від 17.01.2007 року , яким залишено в силі попереднє оскаржуване позивачами рішення сільської ради . У відповідності до вимог ст. 12 ЗК України сільська рада в межах своїх повноважень розпоряджається землями територіальних громад. Як передбачено ст. 39 цього ж Кодексу використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. В судовому засіданні представником відповідача ,сільським головою Вербовецької сільської ради Павлюком І.М. представлено викопіровку із генерального плану села із розміщенням спірної земельної ділянки виділеної під кладовище, із вказаної викопіровки та тахеометричної зйомки вбачається, що позивачі по справі не являються безпосередніми межівниками із земельною ділянкою, що виділена під влаштування кладовищаа також відсутні житлові забудови ,що межували б безпосередньо із «новим» кладовищем.
Ст 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав... однак позивачами в судовому засіданні не наведено в чому полягає неправомірність прийнятих сільською радою рішень якими ніби то порушено їх права землекористувачів та в чому полягає порушення їх прав .
В судовому засідання встановлено із пояснень свідків : ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14, ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20., ОСОБА_21 та ОСОБА_22, що спірна земельна ділянка, яка знаходиться на урочищі «Біла Вільшина» с.Вербовець Косівського району раніше належала колгоспу, який згодом реорганізувався в СП «Нива» . В 1994 році постало питання про розпаювання земель спілки. На правлінні при розгляді питання розпаювання було ознайомлено членів спілки із зверненням церковного комітету щодо виділення земельної ділянки під влаштування кладовища. Всі пайовики одноголосно погодились віддати частку свого паю під влаштування сільського кладовища і правління доручило земельній комісії вивчити питання та вирішити доцільність його розміщення . За пропозицією земельної комісії було вирішено віддати під кладовиче земельну ділянку, що на участку «Біла Вільшина». Така пропозиція була одноголосно схвалена всіма членами СП «Нива» а пізніше 25 квітня 1996 року ця ж земельна ділянка рішенням сесії Вербовецької сільської ради передана під кладовище, про що добре було відомо всім жителям села, так як на цій же земельній ділянці в 1996 році було проведено освячення хреста та землі під кладовище а також громадою села вирішено провести будівництво каплички для похоронних обрядів. В будівництві каплички брали участь всі жителі села а також і позивачі.
Відповідно до п. 1.1. «Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань» встановлено, що для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування відповідно до вимог земельного законодавства та гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99) надається земельна ділянка. Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови населеного пункту з урахуванням подальшого розширення його території. Мінімальна територія місць поховань- 0,5 га. Територія місць поховань може бути використана для поховання померлих тільки після завершення всіх будівельних робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією. Відповідно до п.2.1 вказаного положення передбачено, що уведення кладовища в експлуатацію дозволяється тільки після виконання всіх робіт, передбачених проектом, і прийняття закінченого будівництва. У сільській місцевості можна обмежитися влаштуванням огорожі, освітленням, туалету, колодязя, під'їзної дороги, стоянки для автотранспорту та благоустроєм основних доріг на території кладовища.Охорона місць поховань здійснюється відповідно до статті 31 Закону України “Про поховання та похоронну справу”. У відповідності до вимог ст.38 ЗК Ураїни до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Ст 39 цього ж Кодексу передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. Згідно п 3.2. Державних санітарних правил та норм "Гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України” затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України 01.07.1999р. N 28 вбачається, що місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту; відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовищ, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби. У відповідності до вимог п. 2.1 наказу N 173 від 19.06.96 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» Відповідно до Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що розміщення, проектування та будівництво міських та сільських населених пунктів в цілому, окремих їх частин чи об'єктів здійснюються на основі регіональних схем розвитку і розміщення продуктивних сил, схем розселення, проектів і схем районного планування, генеральних планів міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів, територіальних комплексних схем охорони природи та інших документів, що відображують стан навколишнього середовища та перспективи розвитку населених пунктів відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я, законів України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя”, “Про основи містобудування”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про охорону атмосферного повітря”, Земельного, Лісового, Водного (213/95-ВР) кодексів та інших документів санітарного та природоохоронного законодавства. В судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка виділена рішенням Вербовецької сільської ради від 25.04.1996 року під кладовище на даний час не використовується за призначенням в зв»язку із відсутністю всіх відповідних документів, дозволів та висновків відповідних експертиз, які на даний час на стадії виготовлення.
Позивачі в підставність своїх позовних вимог посилаються на невідповідність виділеної під кладовище земельної ділянки державним санітарним нормам , однак такі твердження не відповідають дійсним обставинам та спростовуються: висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02.-07/44830 від 07.09.2007 року , з якого вбачається, що за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи Проектні матеріали «Містобудівне обгрунтування» влаштування кладовища в с.Вербовець Косівського району Івано-Франківської області в частині визначення можливості розміщення поблизу із житловою забудовою , за наданим заявником зразком відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку може бути використаний в заявленій сфері застосування ( а.с. 80-81); містобудівним обгрунтуванням районної архітектури щодо можливості влаштування кладовища в с. Вербовець підтверджено можливість влаштування кладовища в с.Вербовець на участку «Біла Вільшина» при умові зменшення санітарно-захисної зони ( а.с.82-88); технічним звітом по інженерно-геологічних вишукуваннях ( а.с.89-97 ) та висновком спеціалістів «НДІпроекреконструкція» Івано-Франківського філіалу ( а.с.98-99) із яких вбачається, що по складу грунтів ділянка участку «Біла Вільшина» , що в с. Вербовець Косівського району придатна для влаштування кладовища . Грунтові води носять локальний характер , не впливають на стан верхньої товщі грунтів і гідравлічно не пов»язані із водами в колодязях по вул. Франка с. Вербовець а тому суд не вбачає підстав для визнання неправомірними та скасування рішень Вербовецької сільської ради з земельного питання від 25 квітня 1996 року в частині виділення для громадських потреб під влаштування кладовища 3,0 га земельної ділянки в урочищі «Біла Вільшина» в с. Вербовець Косівського району, та в частині визнання недійсним рішення Вербовецької сільської ради від 17.01.2007 року № 45-УІ про залишення в силі рішення сесії від 25.04.1996 року та про зобов»язання Вербовецької сільської ради не порушувати права землекористувачів.
Суд вважає за доцільне скасувати заходи забезпечення позову згідно ухвали Косівського районного суду від 30.03.2007 року в частині заборони Вербовецькій сільській раді Косівського району Івано-Франківської області, архітектурі Косівського району Івано-Франківської області, Косівській районній санітарно-епідеміологічній станції Івано-Франківської області здійснювати будь - які дії щодо відводу, виготовлення проектної документації, облаштування кладовища, здійснення поховання на земельній ділянці площею 3,0 га , що в с. Вербовець урочище "Біла Вільшина" Косівського району Івано-Франківської області .
На підставі наведеного, ст. 112 ЗК України ( в редакції 1990 р), ст.ст. 12, 39, 152 ЗК України, п.п. 1.1., 2 «Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань», п 3.2. Державних санітарних правил та норм "Гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України”, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України , суд, -
В И Р І Ш И В :
В позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Вербовецької сільської ради про визнання недійсним рішення Вербовецької сільської ради від 25 квітня 1996 року в частині виділення для громадських потреб під влаштування кладовища 3,0 га земельної ділянки в урочищі «Біла Вільшина» в с. Вербовець Косівського району, визнання недійсним рішення Вербовецької сільської ради від 17.01.2007 року № 45-УІ про залишення в силі рішення сесії від 25.04.1996 року та про зобов»язання Вербовецької сільської ради не порушувати права землекористувачів відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову згідно ухвали Косівського районного суду від 30.03.2007 року в частині заборони Вербовецькій сільській раді Косівського району Івано-Франківської області, архітектурі Косівського району Івано-Франківської області, Косівській районній санітарно-епідеміологічній станції Івано-Франківської області здійснювати будь - які дії щодо відводу, виготовлення проектної документації, облаштування кладовища, здійснення поховання на земельній ділянці площею 3,0 га , що в с. Вербовець урочище "Біла Вільшина" Косівського району Івано-Франківської області .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана в строк , рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку .
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Косівського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ :