Справа № 2-289/11     

                                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

       головуючого судді  -    Марченко О. М.

       при секретарі  -  Глущенко М.С.    

 у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди

в с т а н о в и в:

      Позивач ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, пояснивши, що 11.03.2009 року  біля 14-00 год., її донька ОСОБА_3, по вказівці свого вчителя та класного керівника ОСОБА_4, знаходилась по місцю мешкання останньої, а саме за адресою: АДРЕСА_1, де з нею проводилися позакласні заняття . Де її донька, в присутності своїх однокласниць та вчителя, підверглася нападу собаки бійцівської породи, яка належала ОСОБА_4 та отримала тілесні ушкодження в вигляді вкушених ран обличчя. Після  цього її донька була доставлена у 4 міську лікарню швидкої медичної допомоги, а після - до центру дитячої хірургічної стоматології Харківської обласної дитячої лікарні № 1, де їй було зроблено хірургічну операцію, після якої вона тривалий час знаходилась на стаціонарному лікуванні. Внаслідок цих подій ОСОБА_3 було нанесено матеріальну шкоду у сумі 4311,01  грн, моральну шкоду у сумі 10000 гривень.  Позивачка просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 4311,01  грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., 1500 гривень за послуги адвоката та судові витрати.   

    У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги просили суд позов задовольнити, з підстав вказаних в позові.

      Відповідачка  у судовому засіданні позов не визнала та пояснили, що дійсно 11.03.2009 року вона запросила дітей до себе додому, для того щоб  допомогти їм з навчанням, але собака в кімнаті разом з дітьми не знаходився. Після занять її донька, яка  навчається в одному класі з дівчатами, відкрила двері в кімнаті, де був собака. Собака вийшов. На ньому був строгий ошийник та повідець, за який вона, ОСОБА_4,  держала собаку весь час. Собака був без намордника, оскільки знаходився вдома. На прохання ОСОБА_3 погладити собаку, вона відповіла відмовою, але ОСОБА_3  все одно опустилася обличчям до собаки, після  чого він її укусив.

        ОСОБА_3, в інтересах якої поданий позов до суду  ОСОБА_1, суду пояснила, що її класний керівник ОСОБА_2 дозволила погладити собаку і підійшла до собаки не одна вона. Собака дійсно знаходився в іншій кімнаті на повідці та вчителька сказала своїй дочці, щоб та собаку відпустила. Після того, як собаку відпустили, він забіг у кімнату, в якій проводились заняття. Ніхто собаку не тримав.   

     В судовому засіданні в присутності законного представника допитана свідок ОСОБА_5, яка суду пояснила, що 11.03.2009 р. вона разом з однокласницями прийшла додому  свого класного керівника  ОСОБА_4 , яка запросила їх для проведення додаткових занять.  Коли проходили заняття, собака знаходився в іншій кімнаті.  ОСОБА_4 попросила свою доньку ОСОБА_6 відчепити собаку. Після цього собака забіг в кімнату, спочатку ричав, а потім заспокоївся. Після занять вони попросили вчительку погладити собаку, на що отримали згоду. ОСОБА_3 нахилилася до собаки та той почав ричати. Тетяна хотіла піднятися, однак собака вчепився їй в обличчя.   

        В присутності законного представника була допитана свідок ОСОБА_8, яка пояснила суду, що 11.03.2009 р. вона з однокласницями додатково займалися вдома у свого класного керівника  ОСОБА_4 ОСОБА_3 попросила погладити собаку, на що ОСОБА_4 двічі сказала, що цього робити не треба. ОСОБА_3 не послухалась та погладила собаку. При вищезазначеному діалозі між вчителькою та однокласницею вона присутня не була , а тільки чула, оскільки знаходилась в коридорі, а всі події відбувались в кімнаті.  Чи був собака на повідці та в наморднику вона не пам’ятає.

          В судовому засіданні в присутності законного представника була допитана  свідок ОСОБА_9, яка пояснила, що 11.03.2009 року вона з однокласницями була на додаткових заняттях вдома у свого класного керівника ОСОБА_4. Собака знаходився в іншій кімнаті прив’язаний за повідець та міг виходити тільки у коридор. Під час занять собака до них в кімнату не заходив. Хтось попросив дозволу погладити собаку. ОСОБА_4 вивела його на повідці. На собаці наморднику не було. Чи дозволила вчителька погладити собаку, чи навпаки заборонила,  вона не пам’ятає.    

        Свідок ОСОБА_7, яка допитана в присутності законного представника, суду пояснила, що 11.03.2009 року її мати ОСОБА_4 проводила  вдома з учнями додаткові заняття. Собака був в іншій кімнаті. Після занять всі почали збиратися. Із кімнати вийшов собака, якого вона почала тримати за повідець. ОСОБА_3 попросила погладити собаку, однак ОСОБА_4 відповіла відмовою. Також, ОСОБА_7 підтвердила, що їх собака раніше вже кусав людину. За яких обставин пояснити не змогла.         

         Заслухавши сторони, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

        Судом встановлено та не оспорювалося сторонами,  що 11.03.2009 року ОСОБА_3  перебувала вдома у ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1,  де її вкусив собака , який належить останній.  

     В період з 11.03.2009 року по 18.03.2009 року ОСОБА_3 знаходилась на лікуванні в ОДКЛ № 1 з діагнозом «вкушена рана кутку рота зліва в області підборіддя», що підтверджується довідкою вказаної медичної установи № и/б 3215 від 18.03.2009 р.         

       Таким чином суд вважає, що відповідачкою порушені "Правила утримання домашніх тварин в м. Харкові”, затверджені рішенням 14 сесії Харківської міськради 5 скликання від 04.07.2007 р.  № 164/07.

     Так, п.3.4. Правил визначено, що місце тримання тварин повинно забезпечити неможливість заподіяння шкоди третім особам внаслідок агресивної або непередбачуваної дії тварин.

    Пунктом 4.1 Правил встановлено, що виводити собак на сходи, у двори, інші місця загального користування лише на повідку з прикріпленим до на нашийника особистим номерним знаком, а собак з підвищеною агресивністю обов'язково на короткому повідку (не більше 1,2 м) і в наморднику, крім собак дрібних порід, на яких у реєстраційних посвідченнях зроблено відповідну відмітку.

 Згідно з п. 4.4. Правил, особа, яка супроводжує домашню тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною твариною.

    Із довідки міської державної лікарні ветеринарної медицини м. Харкова від 09.04.2009 р. № 108/10 видно, що у грудні 2008 року вже було звернення до цієї лікарні з приводу нанесення укусів людині собакою, що належить відповідачці.

   Отже, можна зробити висновок, що собака, який належить відповідачці, має підвищену агресивність, тому має знаходитись в людних місцях не тільки на повідку, а й обов’язково в наморднику.  Відповідачка, знаючи про непередбачувану поведінку свого вихованця та особливості характеру, які властиві собакам бійцівських порід, зобов’язана була забезпечити дітям повну безпеку, але цього не зробила.   

      У зв’язку з порушенням вищезазначених правил,  відносно відповідачки 19.03.2009 року був складений протокол про адміністративні правопорушення за ст..154 КУоАП, копія якого знаходиться в матеріалі про відмову у порушенні кримінальної справи ЖРЗПЗ № 3823/2 від 07.05.2009 р.    

     В силу ч.1,2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з утриманням собак бійцівських порід. Шкода, завдана такою діяльністю  відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об’єктом, що створює  підвищену небезпеку.

      Неналежне утримання собаки відповідачкою завдало позивачці матеріальної та моральної шкоди.  

      При встановленні розміру матеріальної шкоди суд виходить із фактично підтверджених витрат позивача, відповідно до ст. 1195 ЦК України. В даному випадку, суд вважає доведеними матеріальні витрати позивача на придбання ліків на суму 395 грн. 03 коп., що підтверджено квитанціями та чеками на їх придбання, а також витрати на проїзд позивача в сумі 57 грн. 75 коп. Разом з тим, суд не може прийняти як докази:

   *   товарні чеки на поповнення рахунку мобільного зв’язку на суму 284 гривень 10 копійок, оскільки в чеку не відображено хто та куди дзвонив;

    * товарний чек на придбання медикаментів на суму 11 грн. 00 копійок , 57 гривень 95 копійок., 1 гривен. 20 копійок,  оскільки на чеку відсутня печатка підприємства, яке його видало;

    *  квитанцію від 29.04.2009 року на суму 210 гривень та квитанцію  від 15.04.2009 на 20 грн., що оплачені як благодійний внесок ОСОБА_1, оскільки благодійний внесок вноситься особою в добровільному порядку.

    Вимоги позивача про стягнення 3180 гривен  на майбутню операцію,  до задоволення не підлягають, оскільки відшкодуванню  підлягають  лише завдані збитки.

   Оскільки матеріальні збитки позивачем документально підтвердженні на суму     452, 78 грн., суд вважає, що саме ця сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

    Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.        

      Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

     Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

      Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із вимог ст. 1167 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставини при яких було спричинено моральну шкоду ОСОБА_3, ступень вини відповідачки, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілої, та з урахуванням вимог розумності та справедливості вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь ОСОБА_1  5000.00 гривень.

       Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст.. 88 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України ст.ст. 10, 60,88 212 –215 ЦПК України,  суд, -

вирішив:

1.          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди —задовольнити частково.

2.          Стягнути  з ОСОБА_4 на користь  ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 502,78 (п’ятсот дві 78 коп.) та моральну шкоду в розмірі 5000 (пять тисяч) гривень.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Стягнути  з ОСОБА_4 на користь  ОСОБА_1 понесені нею судові витрати: держмито в розмірі 5 гривень 95 копійок; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 5 гривень 95 копійок; витрати на правову допомогу в розмірі 174 гривень 90 копійок.

       Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

                            Суддя                                               О.М.Марченко