Справа № 2-а-1819/11

                                                                П О С Т А Н О В А

                                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року                                                                                                  м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Доля В.А.,

при секретарі Добридник І.С.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в мiстi Рівному адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівному про визнання протиправним дій та рішень, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В  :

У позовній заяві вказується, що позивач є ліквідатором аварії на  Чорнобильській АЕС, та відноситься до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи  1 категорії та є інвалідом 3 групи, захворювання якого пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 25 січня 2011 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок розміру  пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю  у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” (далі в рішенні Закон). 02 лютого 2011 року отримав письмову відповідь, в якій зазначено, що він отримує пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і вона була призначена та виплачувалась в розмірі відшкодування фактичних збитків, згідно з положенням Закону, виходячи з розміру 19,91 грн. Своє рішення відповідач обґрунтував дією постанови КМУ № 1 від 3 січня 2002 року, постанови КМУ №894 від 13 липня 2004 року, постанови КМУ №1293 від 27 грудня 2005 року. Вважає таке рішення протиправним, таким, що суперечить ст. 46 Конституції України, ст.28, ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону та в судовому засіданні просить визнати протиправними рішення та дії Управління Пенсійного фонду України у місті Рівному щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю не в повному розмірі з 25 січня 2011 року; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у місті Рівному зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з дня звернення з 25 січня 2011 року, в подальшому робити перерахунки пенсії у разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком, розмір якої відповідає розміру прожиткового мінімуму, а також стягнути заборгованість по пенсії.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився, з причин, невідомих суду, про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Подав суду письмові заперечення, аналогічні відповіді, направленої позивачу 02 лютого 2011 року.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону, на що отримав відповідь від 15 жовтня 2010 року про те, що розрахунок його пенсії було проведено на підставі постанови КМУ №1 від 03.01.2001 року та ч. 4 ст. 54 Закону виходячи із розміру 19,91 грн. У цьому ж листі вказано, що визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», частинами першою та третьою якої встановлено, що розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність при наявності у чоловіків 25 а у жінок 20 років страхового стажу й мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим законом. Вважають, що немає підстав застосовувати вказаний мінімальний розмір пенсії при обчисленні пенсійних виплат відповідно до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Статтею 49 Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІII групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії I, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам IIІ групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон N 1058-IV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІII групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.

Розрахунок пенсій позивачу УПФ провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”.

При розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону .

Пунктом 2 постанови від 3 січня 2002 року N 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, й ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону N 1058-IV, на думку суду, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до зазначеної норми Закону, забезпечуючи захист порушених прав позивача, враховуючи, що згідно вище вказаного законодавства, перерахунок пенсії належить до обов’язків компетентних орган Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в  місті Рівне самостійно відповідно до ст. 50 ч. 4 ст. 54 Закону України «про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з дня звернення –з 25 січня 2011 року.

Поряд з тим, позов у частині проведення у подальшому перерахунку пенсії у разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком, розмір якої відповідає розміру прожиткового мінімуму не підлягає до задоволення, оскільки позивачем на надано суду жодного доказу у підтвердження невизнання, оспорювання чи порушення його права відповідачем у майбутньому, а доказування наявності підстав для задоволення позову в цій частині не може ґрунтуватись на припущеннях.  

Суд з відповідача судового збору  не стягує, так як в силу п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються.

Керуючись ст.ст. 10,11, 71,158-163 КАС України, суд ,  

ПОСТАНОВИВ  :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними рішення та дії Управління Пенсійного фонду України у місті Рівному щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю не в повному розмірі з 25 січня 2011 року.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у місті Рівному зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з дня звернення з 25 січня 2011 року.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Рівному про проведення у подальшому перерахунку пенсії у разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком, розмір якої відповідає розміру прожиткового мінімуму –відмовити за безпідставністю позовних вимог.   

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 10 березня 2011 року.

Суддя:                                                                                   Доля В.А.