Справа № 1-120/11

ВИРОК

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 січня 2011 року                 Галицький районний суд міста Львова           

у складі: головуючого –судді   Стрельбицького В.В.,

    при секретарі              Іванчуку М.Р.,                                          

    з участю прокурора    Горин Р.В.,

    захисника –адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. В.Дорошів Жовківського району Львівської області, українця, громадянина України, розлученого, працюючого менеджером з постачання СГПП «Дорошів», раніше не судимого, проживаючого: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.358 ч.1, 190 ч.2 КК України, -

                                                              в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 в жовтні 2006 року, маючи намір на незаконне заволодіння чужим майном, а саме: незаконне отримання споживчого кредиту в кредитній спілці «Перше кредитне товариство», на загальну суму 11000 грн., шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб, з гр. ОСОБА_3, достовірно знаючи, що остання не має для цього законних підстав, оскільки, згідно правил зазначеної спілки, кредит на суму 11000 грн. на одну особу не оформляється та для його оформлення необхідно надати довідку про доходи, повідомив ОСОБА_3 про необхідність залучення до отримання кредиту ще однієї особи, після чого ОСОБА_3 звернулася до гр. ОСОБА_4 з проханням оформити кредит, завіривши при цьому останню, що кредит вона погашатиме самостійно, а з оформленням допоможе ОСОБА_2

В подальшому ОСОБА_3 надала ОСОБА_2 анкетні дані щодо себе та  ОСОБА_5, а той, в свою чергу, 10.10.2006 року в АДРЕСА_2, передав їй фіктивні довідки про доходи на їхні імена, в яких було зазначено, що  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являються працівниками ДП «Апетит»від ТзОВ «ДК Смак», ОСОБА_3 займає в цій фірмі посаду провідного економіста та в період з квітня по вересень 2006 року отримала заробітну плату в сумі 10800 грн., а ОСОБА_4 займає в цій фірмі посаду старшого економіста та в період з квітня по вересень 2006 року отримала заробітну плату в сумі 10200 грн., хоча фактично ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на даному підприємстві не працювали і заробітної плати там не отримували. Після цього, 10,10,2006 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися в кредитну спілку «Перше кредитне товариство», де під обманливим приводом отримання споживчого кредиту для купівлі комп’ютерної техніки, пред’явивши вищевказані фіктивні довідки про доходи та виписані товарні чеки з ПП «ОСОБА_9», отримали споживчі кредити в наступних розмірах: на ОСОБА_3 –6010 грн., на ОСОБА_4 –5200 грн. Сертифікати про отримання кредитів ОСОБА_3 передала ОСОБА_2, оскільки наміру придбати комп’ютерну техніку для власних потреб в неї не було, а був лише намір отримати в такий шахрайський спосіб гроші, після реалізації даної техніки ОСОБА_2

(Вироком Галицького районного суду м. Львова від 26.11.2010 року ОСОБА_3 засуджена за ст. 190 ч.2 КК України до двох років позбавлення волі та, згідно ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробувальним строком один рік).

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у інкримінованому йому злочині визнав повністю, про обставини вчинення злочину дав покази, аналогічні викладеному в описовій частині вироку та пояснив, що на початку жовтня 2006 року до нього звернувся син ОСОБА_3 –ОСОБА_6 з проханням надати допомогу в отриманні споживчого кредиту. Під час особистої зустрічі з ОСОБА_6 та його матір’ю,  останні повідомили йому про намір отримати кредит на суму 11000 грн. З’ясувавши в них, що в них немає довідки про доходи, він повідомив, що в нього є можливість допомогти їм отримати довідку. Крім цього, він повідомив ОСОБА_3, що для отримання кредиту на ту суму, яка їй потрібна, необхідно знайти ще одну людину для оформлення на неї кредиту, а також повідомив, що кредит буде оформлятися на придбання оргтехніки та вона зможе отримати гроші після її реалізації. ОСОБА_7 погодилась на такі умови, а також погодилась оплатити ОСОБА_2 за його послуги 600 грн. В подальшому він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_8, який виготовив для нього фіктивні довідки про доходи на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Отримавши вказані довідки, він зустрівся з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які надавши довідки до кредитної спілки «Перше кредитне товариство»оформили кредитні договори та отримали сертифікати на придбання оргтехніки в ПП «ОСОБА_9», які передали йому. Після цього, за допомогою цих сертифікатів, він отримав оргтехніку в ПП «ОСОБА_9»та передав її своєму знайомому на ім’я ОСОБА_8 для реалізації.

Щиро кається, просить суд суворо не карати.   

Крім повного визнання своєї вини підсудним у вчинених злочинах, його вина доводиться іншими зібраними по справі доказами, однак суд визнає недоцільним дослідження цих доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечують учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються.

         Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що дії підсудного ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст.358 ч.1 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив збут завідомо підробленого документу, який видається чи посвідчується підприємством, установою чи організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків, з метою його використання іншою особою, та ст. 190 ч.2 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою(шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

          Обираючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу підсудного: раніше не судимого, позитивно характеризуючогося за місцем проживання та місцем роботи, не перебуваючого на обліку в психіатра та нарколога.

          Пом’якшуючою покарання обставиною суд визнає щире каяття.   

          Обтяжуючих покарання обставин не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підсудному ОСОБА_2 слід  призначити покарання за ст. 358 ч.1 та ст. 190 ч. 2  у вигляді обмеження волі в межах санкції статей, за якою кваліфіковано його дії.

Разом з тим, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, обставини справи, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе без відбування покарання, відповідно до ст.75 КК України, ОСОБА_2 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Речових доказів та судових витрат по справі немає.

Керуючись ст.ст.299,323,324 КПК України, суд, -

                                                  з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.358 ч.1, 190 ч.2 КК України та призначити йому покарання:

за ст.358 ч.1 КК України –у вигляді обмеження волі строком 1 (один) рік;

за ст. 190 ч.2 КК України –у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

           Відповідно до ст.70  КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно обрати ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів – 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі.

   У відповідності до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком  1 (один) рік.  

        На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 наступні обов’язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід, засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу, залишити раніше обраний –підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.

Суддя                                                                                  В. Стрельбицький