Справа № 22ц-82/2008                               Головуючий у 1-й інст.- Морозов О.Б.

                                                                             Доповідач -  Литвиненко І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  4 лютого 2008  року                                                                       місто  Чернігів

                        А п е л я ц і й н и й   с у д   Чернігівської  області  у  складі:

                                головуючого  судді  -  Литвиненко І.В.

                               суддів  -  Бобрової І.О., Лазоренка М.І.

                               при  секретарі -  Рябчук  С.В.             

                                за участі  - ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2,

                                ОСОБА_3, представників ОСОБА_4, ОСОБА_5.

          розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Чернігові   цивільну  справу  за апеляційною  скаргою   ОСОБА_3  на  рішення   Куликівського  районного суду Чернігівської області    від 25 жовтня 2007 року   у справі за позовом  ОСОБА_1 доОСОБА_3, ОСОБА_6  про визнання недійсним  свідоцтва  про право на спадщину за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

         ОСОБА_1 просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані 20.12.2004 року ОСОБА_3 та  18.02.2005 року ОСОБА_6 з тих підстав, що вони у встановлений законом строк не прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_7, рішення суду від 09.12.2004 року, яким визначений був для них додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини скасовано ухвалою апеляційного суду від 14.06.2005 року, а при новому розгляді тієї справи відповідачі відмовились від своїх вимог і провадження по справі було закрито.

         Рішенням Куликівського  районного суду  від 25 жовтня 2007 р.  позовні вимоги були задоволені. Суд визнав  недійсним свідоцтво  про право на спадщину за заповітом, видане  державним  нотаріусом Куликівської державної нотаріальної контори Чернігівської області  20.12.2004 р. на ім'я  ОСОБА_3  на ј частину  будинку АДРЕСА_1 та на Ѕ частину  земельної ділянки, розміром  0,155 га  в межах  згідно з планом , на якій знаходиться   вказаний житловий будинок  та надвірні будівлі, та визнав недійсним  свідоцтво  про право на спадщину за заповітом, видане  державним нотаріусом  Куликівської держаної   нотаріальної контори Чернігівської області  18.02.2005 р.  на ім'я  ОСОБА_6 на 2/4 частини  житлового будинку  з надвірними  спорудами АДРЕСА_1. 

         В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення  районного суду як незаконне та  ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

         Апелянт посилається на те, що рішення, яким відповідачам був наданий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, було дійсне на час отримання ними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, воно було скасовано тільки через півроку. Крім того, ОСОБА_3 вказує і на те, що волею спадкодавця він та ОСОБА_6 визначені спадкоємцями за заповітом і цього права їх не може бути позбавлено. 

        Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд  приходить до  висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню виходячи з наступного.

        Судом першої інстанції встановлено, що  27.04.2003 року помер    ОСОБА_7, залишивши  заповіт на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 У встановлений законом строк, позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на свою частку в спадковому майні.

         ОСОБА_3  та ОСОБА_6 пропустили шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини, а тому звернулись до суду з позовом про визначення для них додаткового стоку для подання заяви про прийняття спадщини. Рішенням Куликівського районного суду від 09.12.2004 року відповідачам був наданий строк для подання заяви про прийняття спадщини. 20.12.2004 року ОСОБА_3 і 18.02.2005 року ОСОБА_6 подали до Куликівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які і отримали в день подачі заяв. 14.06.2005 року зазначене рішення суду було скасоване ухвалою апеляційного суду Чернігівської області і справа повернута на новий розгляд з тих підстав, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. Під час нового розгляду справи 07.07.2005 року суд ухвалою закрив провадження по справі так як ОСОБА_6 та ОСОБА_3 подали заяви про відмову від вимог про надання додаткового строку на прийняття спадщини, оскільки вони вирішили спір в позасудовому порядку, оформили свої спадкові права, зареєстрували свої права власності та розділили майно через суд.

         Саме з тих підстав, що відповідно до ст.ст.1270, 1272 ЦК України відповідачі, через відсутність заяви, поданої в строк, про прийняття спадщини та рішення суду про встановлення додаткового строку на подачу заяви, вважаються такими що  не прийняли у встановлений строк спадщини, ОСОБА_1 просила визнати  видані їм свідоцтва недійсними, і з цим погодився суд першої інстанції.

         Проте, такі доводи  на думку апеляційного суду є безпідставними. Так, ст. 1301 ЦК України встановлює, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

         ОСОБА_1 не довела, що відповідачі не мали права на спадкування і згідно до заповіту вони є спадкоємцями померлого ОСОБА_7 В позовній заяві  ОСОБА_1 посилається  на ст.ст.1270, 1272 ЦК України  і виходить з того, що оскільки відповідачі не прийняли спадщини, то видані свідоцтва є недійсними, хоча вказані норми не містять таких наслідків.

         Ст.1272 ЦК України умовою отримання свідоцтва про право на спадщину визначає подачу заяви про прийняття спадщини. Подача заяви це дія особи, спрямована на набуття цивільних прав, які посвідчуються свідоцтвом про право на спадщину і визнати їх  недійсними можна  з підстав визначених законом, зокрема ст.ст.203, 215 ЦК України.

         ОСОБА_3 та ОСОБА_6 подавали заяви про прийняття спадщини та отримали свідоцтва про право на спадщину відповідно 20.12.2004 року та 18.02.2005 року на підставі рішення суду від 09.12.2004 року , т.т. в той час, коли воно було чинне. Ст. 215 ч.1 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороню вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України.

         За таких обставин, відсутні підстави вважати, що в момент подачі заяв про прийняття спадщини, відповідачі діяли не в межах правового поля, а тому відсутні і підстави для визнання  свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними.

         Висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню. Підстави для задоволення позову ОСОБА_1  відсутні. 

            Керуючись ст.ст.203,215 ЦК України, ст.ст. 303, 307,  309 ч.1.п.4, ст.ст.314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

         Апеляційну скаргуОСОБА_3 задовольнити.

         Рішення  Куликівського районного суду Чернігівської області   від 25 жовтня   2007 року скасувати.

         Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом.

          Рішення набирає  законної сили  з моменту його проголошення і може бути оскаржене  до Верховного Суду України  протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                                        Судді: