Справа № 2-1863/11

Р І  Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2011 року                                                                                                   м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі :

головуючого судді Рогозіна С.В.,

при секретарі Кулик Т.М.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача –ОСОБА_2

представника відповідача Карплюка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Рівне” про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обласного комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Рівне” про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. В позовній заяві вказує на те, що вона була прийнята на роботу в Рівненський аеропорт 22.05.1984 р. Однак, не зважаючи на те, що їй до настання пенсійного віку залишилося 3 роки, 21.09.2010 р. була попереджена про майбутнє звільнення з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП, з 22.11.2010 р.

Наказом № 158-К від 22.11.2010 р. вона була звільнена з роботи в зв’язку зі скороченням чисельності згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України, з 22 листопада 2010 року.

Звільнення вважає незаконним з наступних причин. При її звільненні відповідач не врахував в порушення п. 3 ст. 42 КЗпП України на переважне право залишитись на роботі, а саме те, що вона є працівником з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві. Також одночасно з попередженням про звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП Відповідач не запропонував їй іншу роботу, яка на той момент була вакантною згідно штатного розпису ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне».

Весь час, що минув після звільнення, вона перебуває у стресовому стані, їй було боляче не тільки фізично, а й через те, що після багатьох років бездоганної праці її звільнили з роботи, не зважаючи на те, що їй до пенсії залишилось 3 роки, вважає, що відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просять визнати звільнення ОСОБА_1, з 22 листопада 2010 року, на підставі наказу № 158/к від 22 листопада 2010 року, у зв’язку з скороченням чисельності та штату працівників (п. 1 ст. 40 КзПП України) незаконним. Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді техніка - лаборанта. Стягнути з Обласного комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Рівне” на користь ОСОБА_1 оплату за час вимушеного прогулу та 5000 гривень моральної шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 заперечив повністю, та пояснив, що у зв’язку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві Обласне комунальне підприємство „Міжнародний аеропорт Рівне” не змогло провести атестацію лабораторії ПММ, що призвело до скорочення штату. ОСОБА_1 була попереджена за два місяці до моменту звільнення про її скорочення. Адміністрація Аеропорту зверталася до профспілкового комітету з клопотанням про надання згоди, але у встановлений законом термін відповіді не отримала і тому звільнення ОСОБА_1 було проведено без згоди профспілкового комітету. Інша посада ОСОБА_1 не була запропонована, в зв’язку з тим, що вона по віку не підходила для виконання даних обов’язків. Просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши всі обставини справи, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши докази, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працювала у відповідача, з 22 травня 1984 року на різних посадах, що підтверджується наказом № 74 від 22.05.1984 року. Останнім робочим місцем ОСОБА_1 була посада техніка –лаборанта на якій вона працювала на 0,5 ставки.

Наказом № 158К від 22.11.2010 року позивача звільнено з роботи, з 22.11.2010 року, у зв’язку з скороченням чисельності та штату (п. 1 ст. 40 КЗпП України). Як вбачається з даного наказу підставою для звільнення було попередження про вивільнення № 1011 від 20.09.2010 року.

З дослідженого в судовому засіданні наказу № 59 від 17.09.2010 року „Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату” встановлено, що в зв’язку з неможливістю здійснення атестації лабораторії відділу складського забезпечення та відсутністю в зв’язку з цим об’ємів робіт для техніка - лаборанта ВСЗ, було прийнято рішення про внесення до штатного розпису СКП „МА Рівне” змін, скорочено з 20.11.2010 року зі штатного розпису 0,5 ставки техніка –лаборанта відділу складського забезпечення, фінансово –економічному відділу було наказано розробити новий штатний розпис з 20.11.2010 року, відділу кадрів здійснити попередження та звільнення працівника вище зазначеного відділу відповідно до чинного законодавства. Наказом № 60 від 20.09.2010 року до наказу № 59 від 17.09.2010 року „Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату” внесено зміни стосовно дати з якої відбудеться скорочення штату, з дати - 20.11.2010 року на 22.11.2010 року.

З огляду на вище наведене, суд вважає доведеними заперечення представника відповідача про те, що в діяльності Обласного комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Рівне” відбулися організаційні зміни, які призвели до скорочення штату з 22.11.2010 року.

Згідно чинного трудового законодавства, звільнення з роботи працівника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, є звільненням з ініціативи адміністрації, яке потребує дотримання певних вимог.

Зокрема, у відповідності ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ст. 49-2 КзПП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 попередженням від 20.09.2010 року № 1011 було попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України, з 22.11.2010 року, про що вона поставила власний підпис 21.09.2010 року та написала застереження про те, що вона не згідна із звільненням.

В своїх поясненнях ОСОБА_1 вказала, що їй не було запропоновано іншу роботу на даному підприємстві, якби їй запропонували будь-яку роботу вона б погодилася, оскільки вона хотіла б допрацювати до пенсії на даному підприємстві, а це біля трьох років.

Представник відповідача визнав той факт, що ОСОБА_1 не пропонувалася інша робота на даному підприємстві, оскільки на момент звільнення вільні вакансії були відсутні.

З досліджених в судовому засіданні звітів про наявність вакансій, що подавалися в Рівненський районний центр зайнятості, станом на 03.09.2010 року, на 04.10.2010 року, на 04.11.2010 року, вбачається, що в період дії попередження та в період звільнення ОСОБА_1 з роботи, на ОКП „Міжнародний аеропорт Рівне” були в наявності вакантні посади, які не були запропоновані ОСОБА_1

З дослідженої в судовому засіданні довідки № 162 від 18.02.2011 року вбачається, що за період з 21.09.2010 року по 22.11.2010 року, на вакантні посади було прийнято два працівника.

За таких обставин суд вважає, що в судовому засіданні було спростовано заперечення представника відповідача про відсутність вакансій на підприємстві.

Крім того, суд вважає, що у випадку відсутності вакансій на підприємстві, роботодавець при попередженні працівника, зобов’язаний обговорити даний факт з працівником та зробити про це письмове застереження, що в порушення ст. 49-2 КзПП України, ОКП „Міжнародний аеропорт Рівне” зроблено не було.

Суд також вважає, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з порушенням трудового законодавства, у зв’язку з тим, що адміністрацією не було отримано згоди профспілкового комітету на таке звільнення.

Згідно ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є членом профспілкової організації ОКП „Міжнародний аеропорт Рівне”. ОСОБА_1 на засідання профспілкового комітету не викликалася.

Суд вважає, що представлена в судове засідання копія подання профспілковому комітету від 20.09.2010 року № 1012 не може бути доказом звернення адміністрації до профкому ОКП „Міжнародний аеропорт Рівне” з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи, оскільки представником відповідача не було надано доказів отримання даного звернення головою профкому.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 вказала, що вона з 29.11.2010 року є головою профкому ОКП „Міжнародний аеропорт Рівне”, раніше була членом даного профкому. Їй як члену профкому відомо, що на засіданні профспілкового комітету не розглядалося подання адміністрації про звільнення ОСОБА_1 у зв’язку з скороченням штату. При передачі для неї документації від попереднього голови профкому, протоколу чи подання адміністрації про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 їй передано не було.

Крім того, суд вважає суттєвим те, що звільнення ОСОБА_1 у зв’язку з скороченням чисельності та штату відбулось з 22.11.2010 року, а зміни в штатний розпис про скорочення посади були внесені тільки 01.12.2010 року, що є порушенням трудового законодавства та наказу № 59 від 17.09.2010 року „Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату” та наказу № 60 від 20.09.2010 року.

Аналізуючи в сукупності досліджені в судовому засіданні обставини звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв’язку з скороченням чисельності та штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, суд вважає, його неправомірним та здійсненим з порушенням трудового законодавства, у зв’язку з чим позивач підлягає поновленню на роботі.

Суд, також, вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача оплати за час вимушеного прогулу. Згідно дослідженої в судовому засіданні довідки № 259 від 21.03.2011 року вбачається що середня заробітна плата позивача за два повних останніх місяці роботи становить 761,60 гривні, вимушений прогул становить 91 робочий день. Середньоденна заробітна плата становить 36,27 гривень. 36,27 грн. х 91 день = 3300,57 гривень. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе стягнути з Обласного комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Рівне” на користь ОСОБА_1 3300,57 гривень оплати за час вимушеного прогулу.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 гривен, суд вважає їх недоведеними.

На підставі ст. 237-1 КзПП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р., моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних наслідків, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Зважаючи на ті докази, які були представлені позивачем при розгляді справи та зважаючи на те, що відповідач мав право на звільнення ОСОБА_1 у зв’язку із скороченням штату, але ним було порушено тільки порядок даного звільнення, суд вважає, що позивач не довів в чому полягає нанесена йому моральна шкода та не довів вини ОКП „Міжнародний аеропорт Рівне” в її заподіянні.

Оскільки позивач звільнений від сплати державного мита, то згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь місцевого бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн. та на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 /сто двадцять/ грн. 00 коп.

Крім того, рішення суду, на підставі ст. 367 ЦПК України, в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць, в сумі 761,60 (сімсот шістдесят одна, 60 коп.) гривень та поновлення на роботі, підлягає до негайного виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 43, 49-2, 237-1 КЗпП України та ст. 3, 4, 10, 11, 15, 60, 64, 88, 110, 209, 213-215, 223, 367 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Рівне” про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкодизадоволити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1, з 22 листопада 2010 року, на підставі наказу № 158/к від 22 листопада 2010 року, у зв’язку з скороченням чисельності та штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України) незаконним. Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді техніка - лаборанта.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Рівне” (35360, Рівненська область, Рівненський район, с. Омеляна, вул. Авіаторів, 5а, код ЄДРПОУ 31620337) на користь ОСОБА_1 3300,57 (три тисячі триста, 27 коп.) гривень оплати за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Рівне” на користь місцевого бюджету судовий збір в розмірі 51(п’ятдесят одна) грн. та на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 /сто двадцять/ грн. 00 коп.

Рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць в сумі 761,60 (сімсот шістдесят одна, 60 коп.) гривень та поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.04.2011 року.

Суддя Рівненського

міського суду                                                                                  Рогозін С.В.