Справа №2-35-07
РІШЕННЯ ІМЕНЕМУКРАЇНИ
17 квітня 2007 року. Нетішинський міський суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Гаврищук Л.П.
при секретарі - Василюк Л.С.
з участю адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання доручення на продаж квартири, договору купівлі-продажу квартири недійсним, про виселення, про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 позов в частині визнання доручення на продаж квартири, договору купівлі-продажу квартири недійсним, про виселення, про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення, підтримав. Від позову в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди відмовився.
Підтримуючи позовні вимоги вказав, що 18.12.2002 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу.
Для оформлення вказаного договору ОСОБА_6 зверталась до ОСОБА_7 про надання послуг для продажу квартири. Вважає, що ОСОБА_3 у приватного нотаріуса ОСОБА_8 укладено односторонню угоду на представництво інтересів ОСОБА_5 по продажу квартири. При укладенні договору волевиявлення ОСОБА_5 на продаж квартири не встановлено, оскільки з показань свідків витікає, що вона мала намір укласти договір на пожиттєве утримання.
Адвокат ОСОБА_7 одночасно представляв інтереси як ОСОБА_3 так і ОСОБА_5, що суперечить вимогам ст. 68 ЦК України.
ОСОБА_3 оплатила послуги ОСОБА_7 в сумі 100 грн., що свідчить про те, що він представляв її інтереси по продажу квартири.
Підтримує пояснення ОСОБА_5 в тому, що вона не мала наміру продавати квартиру і що не написала розписку про отримання нею коштів від ОСОБА_3, а тому просить його позовні вимоги задоволити.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала вказавши, що згідно оголошення дізналась про продаж померлою ОСОБА_5 належної їй квартири.
При зустрічі вони обумовили суму продажу квартири, яка їх обох влаштувала.
ОСОБА_5 мала намір договір купівлі-продажу оформити в державній нотаріальній конторі і сказала, щоб за консультацією звернутись до ОСОБА_7, якого вона, ОСОБА_3, до цього не знала.
При зустрічі вона пояснила ОСОБА_7, що ОСОБА_5 бажає оформити договір купівлі-продажу в державній нотаріальній конторі на що той повідомив, що державного нотаріуса в м.Нетішин не має.
Враховуючи незадовільний стан здоров'я ОСОБА_5, запропонував, що може надати послуги для останньої по оформленню договору купівлі-продажу від імені ОСОБА_5 на підставі доручення.
При цьому пояснив, які документи необхідно для заключения вказаного договору. З вказаною пропозицією ОСОБА_5 погодилась.
Вона передала для ОСОБА_5 32 450 грн. - обумовлену суму за продаж квартири і з власної ініціативи написала розписку про отримання цієї суми.
Після цього вона запросила до ОСОБА_5 приватного нотаріуса ОСОБА_8 для оформлення доручення. Він мав з ОСОБА_5 розмову, після якої та підписала довіреність на ім'я ОСОБА_7
З дорученням і усіма необхідними документами вона знову прийшла до ОСОБА_7 для оформлення договору купівлі-продажу.
В цей день була сильна ожеледиця, тому вони вирішили не їхати в м. Славуту до державного нотаріуса, а звернулись до приватного нотаріуса ОСОБА_9 Оскільки остання була відсутня, то в цей же день, 18.12.2002 року, звернулись до приватного нотаріуса ОСОБА_8 який, на підставі доручення, оформив договір купівлі-продажу квартири.
По проханню ОСОБА_5 вона сама заплатила за послуги адвокату 100 грн.
Бажання оформити договір доручення ОСОБА_5 виявила сама, посилаючись на незадовільний стан здоров'я.
Будь-яких її інтересів ОСОБА_7 не представляв, а тільки інтереси ОСОБА_5, згідно підписаного нею доручення.
У неї з ОСОБА_5 була домовленість, що остання певний термін поживе в квартирі, а тоді виселиться.
Коли вона звернулась в паспортний стіл для реєстрації в квартирі, то їй повідомили, що ОСОБА_5 проти цього і її не зареєстрували.
На її запитання про причину такого, ОСОБА_5 відповіла, що в зв'язку з подорожчанням квартир необхідно провести доплату. Після її відмови доплатити, ОСОБА_5 звернулась в прокуратуру, де вказала, що грошей за квартиру не отримувала, доручення не підписувала.
В обумовлений строк відмовилась звільнити квартиру, тому вона змушена була звернутись до суду.
У вересні 2005 року ОСОБА_5 виписалась добровільно і вибула в Полонський будинок інтернат.
З сином та онуком, які живуть в м.Нетішин стосунків не підтримувала.
Вважає, що доручення та договір купівлі-продажу квартири оформлені згідно закону і просить ОСОБА_2 в позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений, згідно заяви просить справу розглядати у його відсутності.
Проаналізувавши добуте в судовому засіданні суд встановив такі факти.
18 грудня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, за дорученням якої діяв адвокат ОСОБА_7, було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 за 32 450 грн., які були отримані ОСОБА_5 до підписання договору.
Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема дорученням на ім'я ОСОБА_7 на право продажу ним спірної квартири, договором купівлі-продажу від 18.12.2002 року, укладеним згідно зазначеного доручення між сторонами та нотаріально посвідченого приватним нотаріусом за номером 6043, розпискою від імені ОСОБА_5 про отримання нею 32 450 грн. від ОСОБА_3
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 02.10.2003 року рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_5 в розписці від її імені про отримання 32 450 грн., від 18.12.2002 року, а також підписи від імені ОСОБА_5 і рукописні записи „ОСОБА_5" у двох примірниках доручення від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_7 серії НОМЕР_1 від 18.12.2002 року у графі „Підпис" виконані самою ОСОБА_5
Вказане заключения судово-почеркознавчої експертизи спростовує твердження позивача, що розписку про отримання 32 450 грн. від ОСОБА_3 ОСОБА_5 не написала.
Також не знайшло спростування підтвердження в судовому засіданні пояснення позивача про те, що договір доручення на ім'я ОСОБА_7 та договір купівлі-продажу від 18.12.2002 року були укладені всупереч волевиявленню ОСОБА_5 А навпаки встановлено волевиявлення останньої на продаж квартири по дорученню.
Так свідок ОСОБА_7 пояснив, що у зв'язку з незадовільним станом здоров'я ОСОБА_5 він запропонував ОСОБА_3 про можливість надання ним послуг для ОСОБА_5, по продажу квартири при наявності доручення.
Після надання йому доручення, розписки про отримання ОСОБА_5 грошей за квартиру, він виконував послуги в інтересах ОСОБА_5 по оформленню договору купівлі-продажу квартири.
Відповідачка ОСОБА_6 показала, що в її інтересах ОСОБА_7 будь-яких послуг не надавав, про ціну квартири він довідався з розписки написаної ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_8 показав, що був запрошений до ОСОБА_5, яка йому повідомила, що має намір продати квартиру і виїхати в іншу місцевість.
Доручення на ім'я ОСОБА_7 підписала власноручно. Про укладення договору довічного утримання нічого не говорила.
ОСОБА_3 повідомила, що розрахунок за квартиру уже проведено.
Вказане свідчить про те, що договір доручення на ім'я ОСОБА_7 був нотаріально посвідчений по волевиявленню ОСОБА_5
Із пояснень ОСОБА_3 вона звернулась за наданням консультацій по продажу квартири до ОСОБА_7 по проханню ОСОБА_5, та по її проханню розрахувалась з ним за послуги, що не спростовано в судовому засіданні.
Показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 про бажання ОСОБА_5 укласти договір по життєвого утримання суд не може прийняти до уваги, оскільки вони спростовуються діями ОСОБА_5 - підписання доручення, яке було посвідчено приватним нотаріусом після встановлення її волевиявлення на продаж належної їй квартири.
Із наведеного витікає, що доручення на ім'я ОСОБА_7 від 18.12.2002 року на продаж належної ОСОБА_5 квартири посвідчене у відповідності з волевиявленням останньої не суперечить вимогам закону, тому позивачу в позові необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 10,60 ЦПК України, ст.ст. 48, 49, 50 Закону України „Про власність", ст.ст. 44,48, 64,224,227,228 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання доручення на продаж квартири, договору купівлі-продажу квартири недійсним, про виселення, про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення, відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.