Справа №  2-а-41/11

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 червня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий –                    суддя Соколов О.  М. ,

при секретарі –                    Кухар Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва перерахувати їй пенсію за віком з 06 червня 2009 року відповідно до поданої мною заяви від 22 червня 2009 року з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України у 2008р., тобто 1573 грн. 99 коп.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що вона звернулась до відповідача із заявою з проханням провести їй перерахунок пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» по стажу та заробітній платі. Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва своїм листом відмовило позивачу в такому перерахунку. Позивач вважає, що така відмова порушує її права та просить їх захистити в заявлений нею спосіб.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 січня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року скасовано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 січня 2011 року, справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 адміністративний позов з викладених у ньому підстав підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. В своїх письмових запереченнях, представник відповідача проти вимог викладених в адміністративному позові заперечив, зазначив, що частиною четвертою статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення, та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. Підпунктами 9, 10 пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та врегульовано питання застосування показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та порядок проведення перерахунку пенсій з урахуванням страхового стажу та заробітку, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Внаслідок визнання зазначених змін неконституційними, виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40, 42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося. У зв’язку з цим, перерахунки пенсій проводились відповідно до підпункту третього пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питанні соціального захисту окремих категорій громадян». До законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, перерахунки пенсій у 2009 році відповідно до підпункту третього пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 № 530 проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 грн.) на підставі листа Мінпраці та Пенсійного фонду України від 11 березня 2009 № 20/0/18-09/039/4096/02-01, яким надано роз’яснення щодо перерахунків пенсій із застосуванням показника середньої заробітної плати, який вже склався до винесення рішення Конституційним Судом України. За викладених обставин просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її адміністративного позову.

Заслухавши позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статей 3, 17 КАС України.

ОСОБА_1 з липня 2007 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, що підтверджується пенсійним посвідченням позивача.

Після призначення позивачу пенсії за віком, остання продовжувала працювати.

У червні 2009 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва позивачу було зроблено перерахунок пенсії, але із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по України за 2007 рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п.3 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якою була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини 1 ст.40 цього Закону.

Разом з тим, при перерахунку пенсії позивача у 2009 році, відповідачем застосовано не показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2008 рік, а показник за 2007 рік, виходячи з роз’яснення наданого в листі Міністерства праці та соціальної політики від 11 березня 2009 року № 20/0/118-091039 та Пенсійного фонду України від 11 березня 2009 року № 4096/02-01.

Суд вважає, що доводи, викладені у запереченнях відповідача, про те, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування» в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Оскільки положення абзацу 3 частини 40, абзацу 4 частини 2 статті 40 та частину 4 статті 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції ЗУ від 28 грудня 2007 року визнано неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України з 22 травня 2008 року, то відповідачеві слід було застосовувати редакцію ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій вона діяла до вказаних змін.

Спільний лист Міністерства праці та соціальної політики № 20/0/118-091039 та Пенсійного фонду України № 4096/02-01 від 11 березня 2009 року, не є нормативно-правовим актом, зміст вказаного листа звужує права позивача встановлені  Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв’язку з чим не має бути застосований для визначення порядку перерахунку пенсії позивача.

За таких обставин дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2009 році є протиправними.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це визначений державою розмір пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальне поняття пенсії визначено в статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-1V, відповідно до якої, пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що загальне поняття пенсії визначено з статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-1V, відповідно до якого пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Таким чином, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основи один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії починаючи з 06 червня 2009 року без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 19, 22, 46 Конституції України, статтями 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2008 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 06 червня 2009 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2008 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 06 червня 2009 року з врахуванням проведених нарахувань.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови   

Суддя                                                                                                              О. М. Соколов