Справа №2-303/2007

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2007 року                                      Кагарлицький районний суд Київської області

у складі

головуючого  судді     Костенко І.В.

при секретарі                                               Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  3-я особа: Кагарлицьке БТІ про визнання права власності по 1/2 частині на спадковий житловий будинок та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2,  ОСОБА_1,  3-і особи: Кагарлицька районна державна нотаріальна контора,  Кагарлицьке БТІ,  Халчанська сільська рада Кагарлицького району про визнання права власності на 1/3 частину спадкового будинковолодіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з даним позовом,  посилаючись на те,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько ОСОБА_4,  який до дня смерті проживав у власному будинку АДРЕСА_1.

Даний будинок є спадковим майном,  яке фактично перейшло до них,  його дітей -спадкоємців першої черги,  оскільки спадщину вони прийняли шляхом користування спадковим майном та взяття його під схорону,  про що свідчить рішення Кагарлицького райсуду від 16.03.2007 р.

Однак із-за відсутності правовстановлюючого документа на об'єкт нерухомості,  який відповідно до вимог закону підлягає обов'язковій державній реєстрації,  вони не можуть оформити спадщину.

Так як заяву для здійснення реєстрацій права власності на нерухоме майно подає власник,  а він помер,  то вони як спадкоємці просять визнати право власності по 1/2 частині за кожним із них на спадковий будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із зустрічною позовною заявою про визнання права власності на 1/3 частину спірного спадкового будинковолодіння,  обґрунтовуючи свій позов тим,  що спадкоємцями після смерті батька ОСОБА_4 є його діти: він,  ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Спадщину він прийняв після смерті батька шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном,  взяття його під охорону,  утримання його в належному технічному та санітарному стані,  обробітком присадибної ділянки.

Так як даний будинку АДРЕСА_1 не зареєстрований в БТІ і свідоцтво на право власності на нього не видавалося,  то він змушений звернутися до суду з питанням про визнання права власності на 1/3 частину спадкового будинковолодіння.

В судовому засіданні позивачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свій позов підтримали,  зустрічний позов ОСОБА_3 не визнали,  пояснивши,  що у останнього були недобрі стосунки з батьком,  а тому він його не доглядав,  про нього не турбувався. Після смерті батька ОСОБА_3з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не звертався,  у батьківському будинку не проживав,  а тому вважають,  що він спадщину не прийняв і немає на неї права. Спадкоємцями є лише вони.

ОСОБА_3 свій позов в судовому засіданні підтримав,  позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнав частково,  пояснивши суду,  що спірний будинок був побудований батьком,  і що спадкоємцями після смерті батька,  так як мама померла раніше,  є вони всі втрьох: він,  ОСОБА_1,  ОСОБА_2 Ніхто з них заяви до нотконтори    про прийняття

2

спадщини не писав,  однак вони всі разом робили похорони,  панахиди,  доглядали город та будинок. Крім того він весь час до 2005 року проживав у батьківському будинку. Вважає,  що кожен з них має право на 1/3 частину будинку.

Треті особи: Кагарлицьке БТІ,  Халчанська сільська рада Кагарлицького району,  Кагарлицька районна державна нотаріальна контора,  будучи належним чином увідомленими про день,  час і місце слухання справи,  в судове засідання не з»явилися.

Заслухавши пояснення сторін,  свідків,  дослідивши матеріали справи,  суд знаходить,  що позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід задоволити частково,  зустрічний позов задоволити в повному об'ємі.

Так в судовому засіданні встановлено,  що будинок АДРЕСА_1,  як пояснили сторони,  був побудований ОСОБА_4 та його дружиною - ОСОБА_5.

Як вбачається з технічної документації даний будинок був побудований в 1955 році.

Даний будинок був зареєстрований в по господарській книзі АДРЕСА_2,  особовий рахунок НОМЕР_1,  починаючи з 1964 року по 1998 рік,  де головою двору зазначено ОСОБА_4,  що передбачено законодавством того часу.

Поскільки будинок був побудований ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в період шлюбу,  то він є спільним майном подружжя,  що відповідає вимогам  ст.  22 КпШС України,  де розмір їх часток у майні є рівними.

25.12.1996 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила заповіт,  що стверджується копією останнього,  на все майно,  що буде належати їй на день смерті,  своїм дітям: ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_1.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2

Проте,  як пояснили сторони,  вони ніяких дій з приводу прийняття спадщини після смерті матері не виконували: заяви до держнотконтори не подавали і в управління чи володіння спадковим майном,  зокрема будинком,  не вступали,  оскільки в ньому залишався проживати батько - ОСОБА_4.

А тому ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно до  ст.  553 ЦК України(1963 р.) слід вважати такими,  що вони відмовилися від прийняття спадщини.

Таким чином ОСОБА_4 як чоловік ОСОБА_6,  будучи спадкоємцем 1-ї черги та проживаючи у спірному будинку,  прийняв спадщину після її смерті відповідно до  ст. 549 ЦК України (1963 p.),  вступивши у фактичне управління і володіння її Уг частиною у спільному майні подружжя.

Як видно з копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1,  а тому ІНФОРМАЦІЯ_1 є часом відкриття спадщини.

Відповідно до  ст.  524 ЦК України (1963 р.) спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Копіями свідоцтв про народження ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_1 стверджується,  що вони є дітьми покійного ОСОБА_4,  а тому згідно  ст.  529 ЦК України (1963 р.) є спадкоємцями першої черги у рівних частках.

«Для придбання спадщини необхідно,  щоб спадкоємець її прийняв» -  ст.  548 ЦК України (1963 p.).

А тому закон вимагає від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надання суду доказів того,  що їхній брат ОСОБА_3 спадщину не прийняв,  а вони лише вдвох є спадкоємцями майна після смерті батька.

Однак зазначених обставин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не довели,  чим не виконали вимоги  ст.  10 ЦПК України,  відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як пояснили свідки: ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10,  ОСОБА_11,  що ОСОБА_3 весь час проживав у будинку батьків по АДРЕСА_1 як за їх життя,  так і протягом 6 місяців після смерті батька,  фактично проживаючи до осені 2005 року. Весь цей час доглядав за будинком,  обробляв город. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 після смерті батька протягом 6 місяців і пізніше періодично теж приїжджали до батьківського будинку,  за яким доглядали,  обробляли город. Усі троє дітей відбували разом похорони і панахиди після смерті батька.

3

Ту обставину,  що після смерті батька ОСОБА_3 проживав по АДРЕСА_1 до осені 2005 p.,  поки він не посварився з ОСОБА_2 та ОСОБА_1,  ствердили в судовому засіданні і останні. Вони не заперечували,  що весь цей період спільно обробляли город біля спірного будинку,  доглядали за будинком.

Вищевикладені обставини стверджуються також довідками Халчанської сільської ради № 32,  № 33 від 23.01.2007 p.,  № 98/02-38 від 19.02.2007 р. та рішеннями Кагарлицького райсуду від 16.03.2007 року про встановлення факту прийняття спадщини.

А тому оцінюючи і аналізуючи дані докази в їх сукупності,  суд приходить до висновку,  що кожен із сторін фактично вступив в управління і володіння спадковим майном - будинковолодінням після смерті батька в 6-місячний термін.

За таких обставин відповідно до  ст.  549 ЦК України (1963 р.) вони є такими,  що прийняли спадщину в рівних частках і за кожним із них слід визнати право власності на 1/3 частину спадкового будинковолодіння АДРЕСА_1.

Так як позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково на суму 14435, 33 грн.,  то відповідно до  ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 72 грн. 18 коп. судових витрат та на користь ОСОБА_1 - 72 грн. 18 коп. судових витрат.

Позов ОСОБА_3 задоволено повністю на суму 7217, 67 грн.,  а тому на підставі  ст.  88 ЦПК України з ОСОБА_2 в доход держави слід стягнути 36 грн. 09 коп. судового збору та з ОСОБА_1 в доход держави слід стягнути 36 грн. 09 коп. судового збору.

Керуючись  ст. Ю,  11,  209,  212,  214-215,  217 ЦПК України,   ст.  524,  529,  548,  549 ЦК України (1963 р.),  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове будинковолодіння задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 Київської області  як на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 Київської області  як на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 72 грн. 18 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 72 грн. 18 коп. судових витрат.

Зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове будинковолодіння задоволити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 Київської області  як на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави 36 грн. 09 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 36 грн. 09 коп. судового збору.

Рішення набирає чинності відповідно до ч. 1  ст. 223 ЦПК України.

Рішення може бути оскарження до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький райсуд протягом 20 днів з дня подачі в 10-денний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження.