ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" вересня 2006 р. | 10:00 | Справа № 3/381/06 |
м. Миколаїв
За позовом: ДП НАЕК «Енергоатом», м. Київ в особі ВП «Южно-Українська АЕС», м. Южноукраїнськ
До відповідача: Прокуратура Миколаївської області, м. Миколаїв
Про визнання недійсним та скасування протесту прокуратури Миколаївської області від 14.07.06р. за №07/4-149 вих.
Суддя Смородінова О.Г.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: Смірнов О.О., за довіреністю,
Кравченко А.М. за довіреністю;
Від відповідача: Порошина Н.П. , за довіреністю;
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до суду з позовом визнати недійсним та скасувати протест прокурора Миколаївської області від 14.07.06р. №07/4-149 вих.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржений протест не ґрунтується на нормах права, не відповідає фактичним обставинам та порушує інтереси позивача, а саме –право постійного користування земельною ділянкою в процесі завершення будівництва.
Відповідач заперечує проти позову посилаючись на перевищення повноважень облрадою щодо розпорядження землями державної власності.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.09.06р. В означений час суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -
В С Т А Н О В И В:
14.07.06р. прокуратурою Миколаївської області було винесено протест № 07/4-149 вих. яким скасовано рішення ІІІ сесії 5 скликання Миколаївської обласної ради «Про виключення земельних ділянок»№10 від 6 липня 2006 року щодо виключення зі складу регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя»земельних ділянок загальною площею 27,7218 га для розміщення хвостової частини Олександрійського водосховища, як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Позивач вважає, що вказаний протест впливає на права, інтереси та обов’язки Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електростанція», оскільки позивач безпосередньо здійснює добудову Ташлицької гідроакумулюючої електричної станції (далі - ТГАЕС), як за державні, так і за власні кошти. Зокрема, задоволення протесту прокурора призведе до нецільового використання бюджетних коштів та витрати підприємством власних коштів у особливо великих розмірах.
А саме, задоволення протесту прокурора і скасування Миколаївською обласною радою свого рішення від 06.07.2006р. № 10 унеможливить реалізацію протесту будівництва ТГАЕС, оскільки використання земельної ділянки, яку раніше передбачалось включити до складу РЛП «Гранітно-степове Побужжя», є невід’ємною частиною всього проекту будівництва ТГАЕС.
Відповідач же зазначає що протест прокурора Миколаївської області від 14.07.2006р. на рішення сесії Миколаївської обласної ради №10 від 06.07.2006р. внесено в межах повноважень, наданих органам прокуратури, та відповідно до вимог ст. 21,25 Закону України «Про прокуратуру», оскільки протест внесено на акт, що суперечить закону, в протесті прокурора зазначено, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення. Поняття «виключення земельних ділянок»взагалі не передбачено чинним законодавством, в тому числі Земельним кодексом України, Законом України «Про природно-заповідний фонд України», не визначені правові наслідки застосування цього поняття, тому прокурор в протесті посилається на порушення вимог ст. 150 Земельного кодексу України.
Крім того, відповідач вважає, що на час звернення позивача до суду з адміністративним позовом спірні землі вже були останньому надані в користування, тобто права та інтереси позивача не порушені, тому підстав для звернення до суду за захистом своїх прав у позивача не має.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
Позивач вважає, що вносячи оскаржуваний протест, прокуратура Миколаївської області:
а) помилково ототожнює дві непов'язані між собою юридичні дії: „вилучення особливо цінних земель" та „виключення земельних ділянок (майбутнього) об'єкту природно-заповідного фонду";
б) посилається на неіснуючий об'єкт природно-заповідного фонду –регіональний ландшафтний парк „Гранітно-степове Побужжя", безпідставно стверджуючи про наявність порушень Земельного кодексу України;
Дослідивши матеріали справи, та проаналізувавши діюче законодавство, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з наступного:
Виключення земельних ділянок [майбутнього] об'єкту природно-заповідного фонду - це юридична дія, передбачена ст.54 Закону України „Про природно-заповідний фонд України". Згідно з даною статтею, „зміна меж, категорії та скасування статусу територій об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону".
Частина 3 ст.53 Закону України „Про природно-заповідний фонд України" передбачає, що рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Таким чином, Закон України „Про природно-заповідний фонд України" надав Миколаївській обласній раді право як створювати, так і вносити зміни до складу РЛП „Гранітно-спепове Побужжя" - об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення. Отже, спірне рішення Миколаївської обласної ради від 06.07.06 № 10 було прийнято в межах компетенції обласної ради.
Відповідно до ст.ст.149 та 150 Земельному Кодексу України, вилучення особливо цінних земель - це юридична дія щодо примусової зміни землекористувача, без його згоди, яка може застосовуватися лише Кабінетом Міністрів України або обласною радою (у разі, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України), та за наявності підстав, передбачених законом.
З тексту постанови КМУ від 20.06.06 № 841 вбачається, що саме Кабінет Міністрів України розпорядився земельною ділянкою площею 27,7 га. Обласна рада, лише змінила межі РЛП „Гранітно-степове Побужжя", позбавивши своїм рішенням від 06.07.06 № 10 земельні ділянки площею 27,7 га, якими вже розпорядився Кабінет Міністрів України, статусу об'єкту природно-заповідного фонду, оскільки це належить до її компетенції.
Компетенція обласних рад у галузі регулювання водних відносин встановлена ст. 8 Водного кодексу України від 06.06.1995 року. Даною статтею передбачено, що обласні ради мають право на «прийняття у встановленому порядку рішень про віднесення водних об'єктів місцевого значення місцевого значення до об'єктів природно-заповідного фонду чи до відповідних категорій особливої охорони».
Річка Південний Буг відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення. Таким чином, до повноважень обласної ради не належало прийняття рішення про включення будь-яких ділянок річки Південний Буг до складу регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя», оскільки це відноситься до компетенції Верховної Ради України (п.2. ст. 7 Водного кодексу України).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Отже, з наведеного вбачається, що, оскаржуваний протест прокурора Миколаївської області 14.07.06 № 07/4-149вих слід визнати недійсним та скасувати, оскільки прокурор має право вносити протест лише у разі наявності порушень закону.
Виконання ж оскаржуваного протесту завдасть суттєвої шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача. Крім того, позивачем в судове засідання надані копії державних актів: серії ЯЯ № 198652 ЮА від 20.07.2006р. про право користування земельною ділянкою площею 4,3363 га в межах м. Южноукраїнська, серії ЯЯ № 1988651ЮА від 19.07.2006р. про право користування земельною ділянкою площею 11,7990 га в межах території Богданівської сільської ради Доманівського району, серії ЯЯ №198650 про право користування земельною ділянкою площею 11,5863 га в межах території Арбузинського району. В цих актах вказано цільове призначення земель –землі енергетики, акти видані на підставі саме постанови КМУ № 841 від 20.06.2006р., що ще раз підтверджує законне право позивача захищати свої інтереси щодо спірної землі.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 98, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати протест прокуратури Миколаївської області від 14.07.06р. за №07/4-149 вих.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя | О.Г.Таранущенко |