Справа №22-ц-69/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко

Код категорії 24 Суддя-доповідач - Семеній

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Семеній,  

суддів -    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»

про спонукання до виконання умов договору страхування,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Зазначає, що судом не враховано, що відповідно до страхового полісу №ВВ/4374121 та відповіді страхової компанії від 20 жовтня 2009 року №528 страхова виплата має бути сплачена саме ОСОБА_1, а доводи відповідача про невиконання умов договору добровільного страхування спростовані у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав скаргу з мотивів в ній викладених, пояснення представника відповідача Акімова Е.О., який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що згідно умов договору добровільного страхування від 21 серпня 2008 року вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ», тому позивач не має права вимагати стягнення страхової виплати на свою користь.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Піреус Банк МКБ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» (далі – ПАТ «Піреус Банк МКБ») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 7850 доларів США терміном з 21 серпня 2008 року по 21 серпня 2013 року для придбання автомобіля марки ВАЗ 210934, 2008 року випуску, вартістю 42700 грн. зі сплатою 12,8% річних за користування кредитом (а.с. 8-15).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 21 серпня 2008 року між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ОСОБА_1 укладений договір застави транспортного засобу № 3/08-08, предметом застави є легковий автомобіль ВАЗ-210934, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с. 160-162).

21 серпня 2008 року ОСОБА_1 уклав з Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (далі – ВАТ УСК «Дженералі Гарант») договір добровільного страхування №19G-0170376 автомобіля ВАЗ-210934, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 7).

Згідно з довідкою відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Суми та автомобільно-технічної інспекції від 02 листопада 2009 року №10/1-2473 15 серпня 2009 року відбувся наїзд автомобілем ВАЗ-21093 під керуванням ОСОБА_1 на перешкоду, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження (а.с. 6).

Вказані факти правильно встановлені судом на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, на які суд послався в рішенні.

Суд вірно застосував положення ст. 6 Закону України „Про страхування" та норми ст.ст. 979, 985 Цивільного кодексу України при визначенні обов’язку страховика виплатити страхувальнику або третій особі, у випадку укладення договору страхування на користь третьої особи, страхову виплату у випадку настання страхового випадку.

Відповідно до п. 3.5.2 договору застави транспортного засобу № 3/08-08 від 21 серпня 2008 року, заставодавець зобов'язаний за власні кошти в погодженій з банком страховій компанії забезпечити страхування на користь банку предмета застави – автомобіля ВАЗ-210934, реєстраційний номер НОМЕР_1 на умовах повного «КАСКО» на користь заставодержателя. У разі настання щодо предмета застави страхового випадку, страхове відшкодування повинно виплачуватись заставодержателю в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених заставою, або за письмовою згодою заставодержателя – заставодавцю для відновлення предмета застави до такого технічного та експлуатаційного стану, який існував на момент укладення цього договору.

З договору добровільного страхування №19G-0170376 від 21 серпня 2008 року вбачається, що вигодонабувачем є ПАТ «Піреус Банк МКБ».

Виходячи із зазначеного вище, а також враховуючи, що ОСОБА_1 банк згоди на відновлення за рахунок страхових виплат пошкодженого автомобіля не надавав, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що права позивача не порушені.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склались між сторонами, дав належну правову оцінку доказам, поясненням сторін.

В апеляційній скарзі не наведено обставин та доказів, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.

Доводи ОСОБА_1 про те, що саме він є вигодонабувачем відповідно до доданого до позовної заяви страхового полісу №ВВ/4374121 є необґрунтованими, оскільки зазначений поліс суду першої інстанції не надавався, а тому не був предметом його дослідження.  В матеріалах справи міститься поліс №19G-0170376, який одночасно є договором добровільного страхування від 21 серпня 2008 року, у якому вигодонабувачем зазначено ПАТ «Піреус Банк МКБ». Інших доказів позивачем суду не надано, а тих, що містяться у матеріалах справи не спростовано.

Посилання позивача на повне виконання зобов’язань за кредитним договором на день ухвалення рішення судом першої інстанції та надана ним суду апеляційної інстанції довідка банку від 25 січня 2011 року про проведення 26.11.2010 року остаточного розрахунку по зобов’язаннях за кредитним договором,  знаходяться поза межами розгляду як місцевого суду так і апеляційного. Такі підстави позову, як зміна вигодонабувача, ним не заявлялися, а тому не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування  рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -