Справа № 22-ц-1449/2011 Головуючий у I інстанції –Кузюра В.О.
Категорія –цивільна Доповідач - Демченко Л. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 травня 2011 року
30 травня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіДемченко Л.М.,
суддів:лазоренка м.і., Бойко о.в.,
при секретарі:вареник о.м.,
за участю:скаржника горбача в.і.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2011 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії начальника ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постановити ухвалу щодо поновлення пропущеного строку і направлення справи для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Оскаржуваною ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2011 року скарга ОСОБА_2 залишена без розгляду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що лише 04 березня 2011 року він дізнався про порушення своїх прав при отриманні в Управлінні Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі довідки щодо стягнення з його пенсії коштів.
Апелянт вказує, що 08 грудня 2010 року він звернувся до суду зі скаргою на дії начальника ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції, проте ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 січня 2011 року була йому повернута на підставі ст. 121 ЦПК України.
Також апелянт зазначає, що 08 квітня 2011 року в порядку ч. 2 ст. 31 ЦПК України він подав заяву про збільшення вимог щодо стягнення з ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 листопада 2010 року, про які йому стало відомо лише 12 квітня 2011 року.
Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, що причини пропуску строку є поважними.
Вислухавши доповідь судді, пояснення скаржника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції – залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішеннями, дією або бездіяльністю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на дії начальника ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції.
Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником був пропущений строк та не було подано клопотання про поновлення пропущеного строку, а підстави для його поновлення відсутні.
Такий висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечить нормам чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно зі ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний термін з дня, коли особа дізналась про порушення своїх прав чи свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 08 липня 2010 року, а постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій – 15 липня 2010 року (а.с. 5, 9, 13, 19).
Копії вищезазначених постанов ОСОБА_2 отримав 07 грудня 2010 року, що підтверджується його особистим підписом в матеріалах виконавчого провадження (а.с. 32, зворот), та про що він не заперечував в суді апеляційної інстанції.
Зі скаргою на дії начальника ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції ОСОБА_2 звернувся до суду лише 10 березня 2011 року відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України, пропустивши тим самим десятиденний строк для подання скарги до суду.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 385 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідне клопотання скаржником не було заявлено та не надано належних доказів суду щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що залишаючи скаргу ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції вірно виходив з положень ст. 385 ЦПК України, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_2 дізнався 07 грудня 2010 року.
Доводи апеляційної скарги щодо поновлення апеляційним судом строку не можуть бути взяті до уваги, оскільки питання про поновлення строку саме для подання скарги до суду вирішується судом першої інстанції, який розглядає справу, на підставі доказів, які підтверджують поважність причин пропуску строку.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: