Дата документу     Справа № 22-а-926/11

                                                Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-а-926/11                                                                Головуючий у 1 інстанції: Чемолосова С.П.

                                                                                                                 Суддя-доповідач: Коваленко А.І.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                         16 червня 2011 року                                                                                                 м. Запоріжжя

                 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

                         Головуючого:          Боєвої В.В.,

                            Суддів:                    Денисенко Т.С.,

                                                      Коваленко А.І.,

                           При секретарі:             Черненко А.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області на постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про поновлення строку для звернення до суду, визнання дій протиправними та зобов’язання,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про поновлення строку для звернення до суду визнання дій протиправними та зобов’язання.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона має статус дитини війни, що підтверджується відповідною відміткою Управління праці та соціального захисту населення Гуляйпільської райдержадміністрації у пенсійному посвідченні. Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни виплачується пенсія або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30 % розміру мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач зазначену надбавку до пенсії за 2006, 2007, виплати не проводив, а тільки 01.01.2008 року почав сплачувати 10% підвищення пенсії дітям війни. Посилаючись на вищевикладене, просила відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати незаконною бездіяльність УПФУ , зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з 09.07.2007 року по теперішній час, з урахуванням підвищення пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни.

Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ Гуляйпільському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період і 15.01.2009 р. по 3 1.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 04.02.2010 р.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суму недоотриманої нею пенсії за віком за період з 15.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 04.02.2010 р. розрахованої відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-1V від 18.11.2004 р. та вимог ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період 15.01.2009 р. по 3 1.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 04.02.2010 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, УПФУ у Гуляйпільському районі Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

          Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач відповідно до абз.1 ч.1 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджено ксерокопією пенсійного посвідчення, паспортом (а.с. 9-11).

У відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

           Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VІ до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).

            Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом ( ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" громадянам, які мають статус дитини війни, при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни.

Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

            Зміст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не коригувався та її дія на 2009-2010 рік законами України не була зупинена, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачу з 15.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 04.02.2010 року

          За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, колегія суддів не вбачає.

                    Керуючись ст.ст., 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:           

                  Судді: