Справа № 10-77/11Головуючий у 1-й інстанції Вирста М.М.
Категорія - запобіжні заходиДоповідач - Кунець І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 червня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Кунця І.М.
Суддів - Іващенка О.Ю., Вавріва І.3.
з участю :
прокурора —Кузика Д.І.
слідчого - Козака Ю.М.
захисника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі 03 червня 2011 року матеріали за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 30 травня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Козівського районного суду від 30 травня 2011року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та жителю АДРЕСА_1 вказаного селища, з середньою освітою, не працюючому, розлученому, раніше не судимому
обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
В апеляції захисник ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати і обрати ОСОБА_3 запобіжний захід - заставу, посилаючись на те, що це питання ставилося в суді першої інстанції, але залишено поза увагою, не дивлячись на клопотання заставодавця та не враховано думку прокурора, який в судовому засіданні не підтримав подання слідчого, і просив суд застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід в вигляді застави.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_2, який підтримав подану ним апеляцію, думку прокурора, який вважає постанову суду законною та обгрунтованою, а апеляцію такою, що задоволенню не підлягає, дослідивши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Органом досудового слідства стосовно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.317 КК України, і він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.317 КК України.
В поданні слідчий констатує, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 може продовжувати займатися злочинною діяльністю, ухилятися від органів досудового слідства та суду, але нічим це не мотивує.
Аналогічно в постанові суду вказується, що обвинувачений ОСОБА_3 може ухилятися від слідства та суду, в зв'язку з чим йому необхідно обрати запобіжний захід в вигляді арешту, але також нічим це не мотивується .
Відповідно до вимог ст.ст. 148, 155 КПК України взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він повинен обиратися лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належної поведінки.
Згідно п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України взяття під варту на стадіях дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку, коли особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, і коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилятися від слідства і суду aбo виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі, чи продовжувати злочинну діяльність.
Відповідно до п.15 вказаної постанови, суди мають дотримуватись вимог щодо змісту постанови про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, зокрема в ній наводяться підстави для обрання такого заходу і мотивується висновок про їх наявність, наводяться аргументи на користь того, що підозрюваний, обвинувачений може ухилятися від виконання процесуальних рішень перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність і що застосовування більш м'яких, ніж взяття під варту запобіжних заходів, може не забезпечити його належної процесуальної поведінки, а також наводяться мотиви, з яких суд не погодився з висунутими під час розгляду подання доводами підозрюваного, обвинуваченого, захисника чи законного представника.
Як видно із постанови цих вимог закону та судової практики судом дотримано не було .
Фактично, як видно із постанови, необхідність обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту обґрунтовується лише з мотиву тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, що не є достатнім обгрунтуванням згідно рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року у справі № 1-123/2003 р.
Крім того, в порушення ст.10 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України під час судового розгляду подання судом не досліджувалися обставини, які відповідно до ст.150 КПК України, мають бути враховані при обранні запобіжного заходу, що видно із протоколу судового засідання і постанови суду.
Більше того в постанові суддя вказує, що ОСОБА_3 вчинив умисний тяжкий злочин, що суд не вправі робити згідно п 10 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України .
Також в матеріалах справи мається письмове клопотання захисника ОСОБА_2 про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави, яку чоловік сестри, обвинуваченого ОСОБА_3- ОСОБА_4- готовий внести в розмірі визначеного судом, яке згідно протоколу судового засідання вони підтримали в суді, і прокурор, який брав участь в судовому засіданні, не заперечував проти цього.
Разом з тим, в порушення ст. 296 КПК України це клопотання залишилося поза увагою суду.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 року №6 «Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу»із послідуючими змінами за змістом ст.154-1 КПК України застосування чи незастосування застави повністю залежить від розсуду особи чи органу , в провадженні яких перебуває справа. Суд повинен вирішувати це питання (з наведенням відповідних мотивів) у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин, зазначених у ст.150 КПК...Клопотання обвинуваченого, підсудного його законного представника чи законного представника чи захисника, заставодавця, прокурора про застосування застави має бути розглянуто в порядку і строки, передбачені КПК. Якщо підстав для задоволення немає, суд виносить мотивовану постанову чи ухвалу про відмову в цьому.
Цих вимог закону та судової практики теж дотримано не було.
Також, як видно із матеріалів справи, в судовому засіданні приймав участь прокурор, який підписав подання слідчого про свою згоду на обрання ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Не дивлячись на це, що в судовому засіданні прокурор заявив, що вважає за можливе обрати ОСОБА_3 міру запобіжного заходу в вигляді застави, проте суд не з'ясував в судовому засіданні питання стосовно підтримання ним своєї згоди, висловленої в поданні слідчого і в постанові не мотивував чому суд не погоджується з думкою прокурора.
Виходячи із наведених аргументів, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, а подання направленню на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Під час нового судового розгляду суду слід усунути наведені порушення, належно вирішити заявлені клопотання і прийняти законне та обгрунтоване рішення.
Виходячи із наведеного, керуючись ст. ст. 362, 365, 382 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 30 травня 2011 року про обрання запобіжного заходу в вигляді взяття під варту ОСОБА_3 скасувати, а подання начальника СВ Козівського РВ УМВС України в Тернопільській області направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.М. Кунець