Справа № 22-756 2007р. Головуючий у першій інстанції Яковлев В.О.
Категорія 30 Доповідач Черниш Т.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2007року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Кривохижі В.І., суддів Черниш Т.В.,
Чорнобривець О.С. , при секретарі Тітенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Кіровоградського музичного училища на заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 9 жовтня 2006 року,
встановила:
В липні 2005 року ОСОБА_1звернулась до Кіровоградського музичного училища з позовом про стягнення заробітної плати, надбавки за вислугу років, допомоги на оздоровлення та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивувала тим. що музичне училище, де вона з 1974 року працює викладачем та концертмейстером, протягом 1997-2002рр. не виплачувало передбачені ст. 57 Закону України «Про освіту» надбавки за вислугу років та допомогу на оздоровлення, ' за період з 1 вересня 2002 року по 23 листопада 2004 року проводило оплату за концертмейстерські години за нижчими, ніж належить, кваліфікаційними категоріями.
В листопаді, а потім і в грудні 2005 року позивачка доповнювала і змінювала позовні вимоги, які в цілому зводились до виплати 249 грн.97 коп.3аборгованості по заробітній платі, що утворилась внаслідок оплати її праці за нижчими кваліфікаційними категоріями, 74 грн. 99коп.-щомісячних надбавок за вислугу років, 38 грн.83 коп. компенсаційних виплат, 3325 грн.54 коп. надбавки за вислугу років, 683 грн. допомоги на оздоровлення за період з 1997 по 2002 року та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок недоплати заробітної плати та невиплати передбачених ст. 57 Закону «Про освіту» виплат.
Справа судами розглядалась неодноразово. Останнім рішенням, ухваленим Ленінським районним судом м. Кіровограда 9 жовтня 2006 року при заочному розгляді справи, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено стягнути на її користь з музичного училища 249 грн.97 коп.3аборгованості по заробітній платі, 3325 грн.54 коп. надбавок за вислугу років, 38 грн.83 коп. компенсації за втрату частину заробітної плати у зв»язку з затримкою термінів виплати, 683 грн. на оздоровлення та 200 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою цього ж суду від 12 лютого 2007 року залишено без задоволення заяву відповідача про перегляд заочного рішення.
2
В апеляційній скарзі, поданій Кіровоградським музичним училищем ставиться питання про скасування рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначено, зокрема, що висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог не узгоджується з вимогами Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України «Про освіту», Типового положення про атестацію педагогічних працівників України».
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник музичного училища, діючи в межах визначених відповідною довіреністю повноважень, доводи апеляційної скарги повністю підтримав, позивач та її представник ці доводи заперечували.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства та колективного договору.
Статтею 57 Закону України «Про освіту передбачені гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним та іншим працівникам закладів освіти, в тому числі і виплата щомісячних надбавок за вислугу років (абзац 8 ч. 1) та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки (абзац 10 ч.1), які вводяться в дію відповідно з 1 січня 1997 та з 1 січня 1998 року.
Як підтверджено відповідною довідкою, виданою Кіровоградським музичним училищем 8 грудня 2005 року, і представником відповідача не заперечувалось, зазначені надбавки з 1998 по серпень 2002 р. позивачці не виплачувались, у зв»язку з чим за цей період визначена заборгованість в сумі відповідно 3325 грн.54 коп. та 683 грн.(а.с. 87).
Постановлючи про стягнення цих сум з відповідача, суд виходив з того, що такий борг утворився внаслідок порушення музичним училищем зазначеної норми Закону, однак не врахував, що відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів» №1994-1У від 9 вересня 2004 року, який встановлює та регулює правові відносини, що склалися у зв»язку з нефінансуванням з бюджету зазначених виплат, визначаються кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені ст. 57 Закону «Про освіту, зокрема, абзацами 8 і 10 ч. 1-у повному обсязі, що не були нараховані або не були виплачені.
Згідно ст. 2 Закону кредиторська заборгованість Державного бюджету України, встановлена ст. 1 Закону, є обов»язковою для погашення. Відповідними
постановами Кабінету Міністрів України (від19 вересня 2005р. №934, від 14 березня 2006 року №282) встановлено порядок та строки погашення цієї заборгованості, визначені заходи, спрямовані на реалізацію Закону №1994 від 9 вересня 2004 року.
Як пояснив представник відповідача, відповідно до зазначених правових актів ОСОБА_1, як і іншим педагогічним працівникам училища, частково заборгованість з зазначених виплат погашена. Цього не заперечувала і позивачка.
з
Виходячи з принципу цільового використання бюджетних коштів, за наведених обставин суд не мав правових підстав для стягнення з музичного училища заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону «Про освіту», а також 38 грн. 83 коп. компенсації за втрату частини заробітку у зв»язку з затримкою цих виплат.
Позбавлене належного правового та фактичного обгрунтування і висновок суду про недоплату позивачці 249 грн.97 коп.3аробітної плати за період з 1 вересня 2002 року по 23 листопада 2004 року.
Вирішуючи спір в цій частині, суд не з»ясував обставини справи, не врахував, що нарахування заробітної плати педагогічним працівникам здійснюється у відповідності до вимог Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 27 серпня 1993р. №310 ( з наступними змінами та доповненнями). За правилами п.3.2 цього Положення кваліфікаційна категорія, не розглянута атестаційною комісією протягом 5 років, втрачає чинність, і оплата праці в такому разі проводиться за категорією на ступінь нижчою.
Пославшись на аудиторський висновок №58 від 25 листопада 2005 року, якою визначене розмір недоплати в 249 грн.97 коп.(а.с. 74), суд належної правової оцінки зазначеному висновку не дав, не звернув уваги, що він не містить відповідних розрахунків, даних про застосування Типового положення про атестацію.
Між тим, проведеною контрольно-ревізійним управлінням в. Кіровоградській області за заявою ОСОБА_1 перевіркою встановлено, що їй за рішенням атестаційної комісії від 20 квітня 2001 року було підтверджено кваліфікаційну категорію «Спеціаліст вищої категорії» та присвоєно їй педагогічне звання «Старший викладач». Заяв про підтвердження кваліфікаційної категорії «Концертмейстер вищої категорії», встановленої за результатами попередньої атестації від 1 липня 1996 року, з 2001 року від неї не надходило, така кваліфікаційна категорія була підтверджена лише 26 листопада 2004р., тому підстави для оплати за кваліфікаційною категорією «Концертмейстер вищої категорії» за зазначений позивачкою період відсутні (а.с. 159-161). Наведені в акті КРУ від 11 лютого 2005 року зазначені обставини щодо проходження нею атестацій позивач не заперечувала, визнала, що відповідач сплатив їй 167 грн.34 коп. як суму визначеної КРУ недоплати у зв»язку з нарахуванням заробітної плати з 1 березня 2004 року по 22 листопада 2004 року по кваліфікаційній категорії «Спеціаліст» замість «Спеціаліст 1 категорії». Зазначений акт КРУ. наданий представником відповідача на обгрунтування заперечень проти позову, не став предметом дослідження і оцінки судом.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги, а , отже і позову в частині відшкодування моральної шкоди, наявність якої суд пов»язав з порушенням прав позивачки у зв»язку з неправильною оплатою її праці і не звернув уваги, що ОСОБА_1 звернулась з позовом в порядку ст. 237-1 КЗпП України з пропуском встановленого ст. 233 КЗпП строку.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, неповно з»ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що поширюється за спірні правовідносини, не дав належної оцінки доказам і це призвело до неправильного вирішення справи, постановлене рішення не можна визнати законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову ОСОБА_1 в позові.
4
На підставі Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів», Закону України «Про оплату праці», Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, ст. 237-1 КЗпП України та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Кіровоградського музичного училища задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 9 жовтня 2006 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кіровоградського музичного училища про стягнення заборгованості, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий