Справа № 2-82-2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

20 січня 2011 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді –П.І. Профатило,

при секретарі –Хміль О.М., Савчук Д.В., Копійко Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов’янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання  договору дарування недійсним , -

В С Т А Н О В И В :

          Позивачі звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним. Свої вимоги обґрунтували тим, що житловий будинок, який розташований у АДРЕСА_1, належав на праві приватної власності ОСОБА_4, після смерті якого його дружина –ОСОБА_1, та діти –ОСОБА_2, ОСОБА_3, прийняли спадщину.

На підставі свідоцтва про право на власність за законом від 25.10.2004 року, кожному з зазначених осіб належить по 1/6 частини вказаного домоволодіння, крім того, дружині спадкодавця ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право власності на Ѕ частку у спільному сумісному майні подружжя. Вказують, що 24.10.2007 року між ними та відповідачем було укладено договір дарування, відповідно до якого позивачі подарували, а відповідач прийняв у дар 5/6 часток домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_1

Вважають, що даний договір є недійсним, оскільки до укладення договору дарування відповідач просив ОСОБА_1 продати йому належні їй 4/6 частин домоволодіння, обіцяючи при цьому після укладення договору відчудження надавати їй щомісячне утримання у грошовому вираженні та допомогу по догляду, сплачувати за себе та за неї комунальні платежі, а також провести відчудження частки земельної ділянки на користь позивача ОСОБА_2 На цих умовах ОСОБА_1 надала згоду на укладення договору вважаючи, що вона укладає договір довічного утримання. Пропозиція укласти договір відчудження частини домоволодіння надходила від відповідача, й він займався підготовкою документів для укладення договору відчудження частини домоволодіння. Відповідач домовлявся з нотаріусом про день та час укладення договору. Однак у приміщенні нотаріальної контори відповідач не надав позивачам можливості ознайомитись із текстом договору, пояснюючи при цьому, що він поспішає, та що відмовлятись від досягнутих умов він не буде і тому вони підписали договір, не бажаючи затримувати відповідача.

Одразу після укладення договору відповідач частково виконав свої зобов’язання, звернувся до територіально громади із заявою про присвоєння окремого поштового адресу, йому був наданий дозвіл на розробку технічної документації по відчуженню землі, відповідач також надавав позивачу ОСОБА_1 допомогу та здійснював догляд. Однак на теперішній час відповідач категорично відмовився продовжувати дії по відчуженню частки земельної ділянки на користь позивача ОСОБА_2, відмовився надавати допомогу та догляд позивачу ОСОБА_1, пояснюючи це тим, що він це робити не зобов’язаний, бо будинок належить тільки йому, він є єдиним власником цього будинку і може робити з ним і з особами, які там проживають те, що захоче. Тому вони вимушені звернутись до суду за захистом своїх прав, просять суд визнати недійсним зазначений договір дарування укладений між сторонами, та застосувати наслідки його недійсності, визнавши за позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 4/6 та 1/6 частки житлового будинку відповідно, а також стягнути з відповідача понесені ними судові витрати.

          Представник позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі, та надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

          Представник позивача ОСОБА_2 –ОСОБА_5, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі, та надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві

          Відповідач ОСОБА_3 судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що він разом з позивачами неодноразово приїжджали до нотаріусу, щоб подумати щодо укладення договору, у момент укладення договору на позивачів жодного тиску не було, нотаріус прочитала вголос текст договору та роз’яснила його суть у його з позивачами присутності.

          Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні, з тих підстав на які вказує відповідач.

Суд, вислухавши позивача, представник позивача, відповідача, представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що  позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання  договору дарування недійсним, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, якому на праві власності належало домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Після смерті спадкодавця, його дружина та діти, що є сторонами у даній справі, прийняли спадщину, про що Державним нотаріусом Першої Слов’янської Державної нотаріальної контори було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 жовтня 2004 року (а.с. 21), яким було засвідчено право власності зазначених осіб на Ѕ частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у рівних частках.

Крім того, дружині спадкодавця - ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право власності на Ѕ частку у спільному сумісному майні подружжя.

Таким чином, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на 4/6 та 1/6 частки домоволодіння відповідно, а відповідач ОСОБА_3 –на 1/6 частку домоволодіння.

Так, 24 жовтня 2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони, було укладено договір дарування. Згідно умов зазначеного договору  ОСОБА_1, ОСОБА_2 подарували, а ОСОБА_3 прийняв у дар 5/6 часток житлового будинку з відповідними частками господарських та побутових будівель і споруд до нього, під номером АДРЕСА_1).

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому)  безоплатно майно (дарунок) у власність (ст. 717 ч. 1 ЦК України). Договір дарування нерухомої  речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 719 ЦК).

Зі змісту нотаріально посвідченого договору  дарування вбачається, що він відповідав вимогам закону, будь-яких обов’язків обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру не містить (а.с. 22). Своїми  власноручними  підписами під договором позивачі підтвердили, що цей договір не носить характеру мнимого та удаваного правочину, укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним та усвідомленим, тобто вони розуміють значення своїх дій та діють добровільно, без примусу з будь-якого боку, перебуваючи при здоровому  розумі та ясній пам’яті (п. 8 договору).

Відповідно до п. 6 договору дарування, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Обдаровуваний свідчить, що він дарунок приймає. Прийняттям дарунку вважатиметься одержання оригінального примірника цього договору, після його нотаріального посвідчення.

У відповідності до ч. 1 ст. 722 ЦК України, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Згідно ч. 4 ст. 722 ЦК України, прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 229 ЦК України, Якщо особа, яка вчинила  правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі,  які значно знижують її цінність або можливість використання за  цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивачі обґрунтовують свої вимоги тим, що уклали договір дарування під впливом помилки, вважаючи, що укладають договір довічного утримання, оскільки відповідач зобов’язався надавати позивачам допомогу та інші матеріальні та нематеріальні блага, в іншому б разі вони не укладали б цей договір.

Помилкою є неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

Однак, зазначена позивачами помилка не може братися судом до уваги. Так, для визнання правочину недійсним, як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, ЦК розуміє помилку щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.

Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати. При вирішенні питання про істотне значення помилки, суд повинен виходити з істотності зазначених позивачами обставин для них самих з урахуванням їх становища, стану здоров'я, характеру діяльності, значення правочину тощо. При цьому за загальним правилом не має розцінюватися як помилка незнання сторонами правочину норм законодавства.

Крім того, з позовної заяви вбачається, що відповідач зобов’язався провести відчудження частини земельної ділянки на користь позивача ОСОБА_2

Однак, договір дарування є одностороннім договором та відповідно до ч. 2 ст. 717 ЦК України, договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Отже, на підставі викладеного, посилання позивачів на факт укладення договору під впливом помилки на сприймаються судом, та спростовуються поясненнями допитаної у судовому засіданні у якості свідка приватного нотаріусу Слов’янського міського нотаріального округу Донецької області –ОСОБА_7, яка пояснила, що пам’ятає як сторони приїжджали двічі для з’ясування всіх обставин укладення договору, мова йшла саме про укладення договору дарування, при укладенні договору вона роз’яснила сторонам умови договору та вголос зачитала текст договору у присутності сторін.

Пояснення свідка ОСОБА_8 допитаного у судовому засіданні не приймаються судом до уваги, оскільки вони носять загальний характер, та відносно обставин укладення договору йому стало відомо зі слів позивачі, тому у суду виникають сумніви, щодо їх об’єктивності та неупередженості.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009 року, встановлено, що відповідно до статей 229–233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи, що позивачами не надано доказів недійсності договору дарування з підстав ст. 229 ЦК України, їх позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 229, 717, 719 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009 року, ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_9, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду                                                                                П.І. Профатило

20.01.2011