Справа № 22-ц-1615/2011 Головуючий у I інстанції –Меженнікова С.П.
Категорія –цивільна Доповідач - Демченко Л. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіДЕМЧЕНКО Л.М.,
суддів:КВАЧА М.О., ЛАЗОРЕНКА М.І.,
при секретарі:Марченко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2011 року і винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм процесуального права.
Оскаржуваним заочним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що він позбавлений реалізувати право власності, а саме право на відчуження нерухомого майна, по причині ухилення відповідача від нотаріального посвідчення укладеного договору, істотні умови якого були обумовлені сторонами при його укладенні та виконані ними.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а саме положень ст. 212 ЦПК України, оскільки висновки суду ґрунтувались лише на припущеннях.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Судом по справі встановлено, що 13 січня 1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1. Договір зареєстрований на Чернігівській універсальній товарній біржі Джі-Ай-Пі.
З довідки КП „Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації” Чернігівської районної ради Чернігівської області вбачається, що за позивачем зареєстроване право власності на зазначений житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 12).
Із змісту позовної заяви ОСОБА_5 вбачається, що як на підставу для визнання дійсним договору купівлі-продажу, та можливість розпоряджатись своєю власністю, він посилався на ст. 220 ЦК України. Зазначеними нормами передбачені умови, за яких суд може визнати договір дійсним у разі недодержання сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення, зокрема, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, відбулося повне або часткове його виконання, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про ухилення ОСОБА_6 від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу.
Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а суд лише сприяє в їх отриманні, шляхом забезпечення доказів та їх витребування відповідно до положень глави 3 Розділу III ЦПК України.
Положеннями статті 227 ЦК України в редакції 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин, повинен бути нотаріально посвідчений з подальшою його реєстрацією. Недотримання даної вимоги тягне недійсність такого договору.
При цьому, зі змісту положень статті 128 ЦК УРСР випливає, що право власності на житловий будинок виникає у набувача саме з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
З правового аналізу вказаних положень правових норм слідує, що в разі недотримання обов’язкової нотаріальної форми, встановленої ч.1 ст. 47 ЦК УРСР для даного виду правочинів, сторона правочину, не набуває жодних прав на спірне нерухоме майно.
Частина 2 статті 47 ЦК УРСР містила положення про можливість визнання в судовому порядку угоди дійсною в тому випадку, якщо одна зі сторін повністю або частково її виконала, проте інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення. Аналогічну норму закріплено законодавцем в частині 2 статті 220 чинного ЦК України.
Враховуючи зазначені вище норми права та те, що позивач не надав суду письмових доказів домовленості щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу квартири, ухилення відповідачки від нотаріального посвідчення договору, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 Показання свідків є недопустимими доказами передачі грошових коштів за купівлю-продаж квартири.
Доводи апеляційної скарги не містять підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції обставини справи з’ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору; відповідно до встановлених обставин правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють; суд перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам в їх сукупності.
Постановлене судове відповідає матеріалам справи і вимогам закону, доводи апеляційної скарги обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2011 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: