Справа №22-ц-654/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко
Категорія - 52 Суддя-доповідач - Семеній
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Семеній Л. І.,
суддів - Білецького О. М., Кононенко О. Ю.,
з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ряснянське»
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 лютого 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ряснянське», третя особа – ОСОБА_2,
про скасування наказів, зміни дати звільнення, зобов’язання нарахувати та виплатити заробітну плату, допомогу по тимчасовій непрацездатності, стягнення грошової суми,
в с т а н о в и л а:
23 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що 28 червня 2010 року відповідач незаконно її звільнив, оскільки після подання заяви про звільнення з 28 червня 2010 року, вона фактично продовжила працювати 29 червня 2010 року, а з 30 червня 2010 року по 13 липня 2010 року знаходилася на лікарняному, тому вважає днем звільнення 16 липня 2010 року, тобто день, в який її ознайомили з наказом про звільнення, видали трудову книжку та провели розрахунок. Період знаходження на лікарняному їй не оплачено. Крім того, вважає незаконними накази №32 та №34 та утримання з її заробітної плати за червень 2562,27 грн., оскільки штрафні санкції Сумська МДПІ наклала на відповідача, а її вину у заподіянні матеріальної шкоди ТОВ «Ряснянське» не доведено. Просила суд змінити дату звільнення з 28 червня 2010 року на 16 липня 2010 року, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за період з 01 по 16 липня 2010 року, визнати незаконними накази № 32 від 10 червня 2010 року та №34 від 25 червня 2010 року про притягнення її до матеріальної відповідальності, стягнути з відповідача на її користь 2562 грн. 27 коп. безпідставно утримані з її заробітної плати за червень 2010 року.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 лютого 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано накази ТОВ «Ряснянське» №32 від 10 червня 2010 року та №34 від 25 червня 2010 року про стягнення коштів.
Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 28 червня 2010 року на 16 липня 2010 року.
Зобов’язано ТОВ «Ряснянське» здійснити нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 липня 2010 року по 16 липня 2010 року.
Стягнуто з ТОВ «Ряснянське» на користь ОСОБА_1 2562,27 грн. та 350 грн. витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на необґрунтованість рішення, недоведення обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
Зазначає, що на підставі письмової заяви позивача від 28 червня 2010 року про звільнення за власним бажанням того ж дня наказом №99-К її було звільнено, про що її повідомлено особисто в той же день та телефоном наступного дня. Однак, позивач ухилилась від отримання трудової книжки, не повернула ключі від кіоску та 29 червня 2010 року вийшла на роботу. Про знаходження на лікарняному позивач не повідомляла та оригіналу листа непрацездатності не надала. Також вказує, що наказом №33 від 16 червня 2010 року було скасовано наказ №32 від 10 червня 2010 року, яким з ОСОБА_1 утримано 4683,75 грн.
Заслухавши пояснення представника ТОВ «Ряснянське» - Корбута В.Л., який підтримав свою скаргу з мотивів в ній зазначених, доводи ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4, які заперечили проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Ряснянське» слід задовольнити частково.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанцій встановлено, що наказом №43 від 01 грудня 2004 року ОСОБА_1 прийнята на роботу до ТОВ «Ряснянське» продавцем кіоску в м. Суми (а.с.14, 79-80).
10 червня 2010 року директором ТОВ «Ряснянське» видано наказ №32 про утримання з її заробітної плати 4683 грн. 75 коп. до каси підприємства. Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності стало рішення про застосування штрафних санкцій Сумською МДПІ. З даним наказом позивачку було ознайомлено 14.06.2010 року (а.с.23).
Наказом №34 від 25 червня 2010 року за не проведення у відповідність документів роздрукованих на РРО, що було виявлено Сумською МДПІ, проведено утримання в розмірі середнього місячного заробітку у сумі 2562 грн. 27 коп. шляхом вирахування з заробітної плати (а.с.24).
Стягнення по наказу у сумі 2562 грн.27 коп. було проведено з заробітної плати позивача за червень 2010 року (а.с.16).
28 червня 2010 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення за власним бажанням з 28 червня 2010 року та цього ж дня наказом №99-К її звільнено за ст.38 КЗпП України, з яким вона ознайомилася 16 липня 2010 року, де зазначила, що з наказом в частині дати звільнення вона не згодна (а.с.6, 82).
З квитанції №09762086 від 29 червня 2010 року вбачається та відповідачем не заперечується, що 29 червня 2010 року ОСОБА_1 продовжувала працювати та перерахувала на рахунок ТОВ «Ряснянське» виторг в сумі 5283,58 грн. (а.с.9).
З 30 червня по 13 липня 2010 року позивач була тимчасово непрацездатна, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АВВ №618087 (а.с.11).
16 липня 2010 року позивачу видано трудову книжку та проведено розрахунок у сумі 4804 грн. 40 коп.(15,16).
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо незаконності наказу про звільнення позивача в частині дати звільнення, оскільки 29 червня 2010 року позивач продовжив виконувати свої трудові обов’язки та фактичного припинення трудових правовідносин не відбулося. Враховуючи, що 16 липня 2010 року він ознайомився з наказом про звільнення, отримав трудову книжку, в цей день з ним було проведено розрахунок, суд вірно вважав цю дату датою звільнення позивача та обґрунтовано зобов’язав відповідача оплатити період роботи з 14 по 16 липня 2010 року.
Визнаючи накази №32 від 10 червня 2010 року та №34 від 25 червня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності незаконними, місцевий суд виходив з того, що відповідачем не надано доказів про покладення відповідальності за опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій на позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду у цій частині, оскільки всупереч вимогам ст.60 ЦПК України відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не доведено, що ОСОБА_1 порушила свої трудові обов’язки, внаслідок чого підприємству заподіяна матеріальна шкода.
З цих підстав суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ТОВ «Ряснянське» на користь позивача 2562,27 грн., які утримано із заробітної плати ОСОБА_1 за червень 2010 року.
Проте, колегія суддів не може погодиться з висновком суду першої інстанції щодо зобов’язання ТОВ «Ряснянське» здійснити нарахування та виплату допомоги по тимчасовій працездатності ОСОБА_1 за період з 01 по 13 липня 2010 року.
Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року №2240-III підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.
Згідно з описом поштового відправлення на ім’я головного бухгалтера ТОВ «Ряснянське» від 16 липня 2010 року позивачем була надана копія листка непрацездатності, а не його оригінал (а.с.12). Цей факт не заперечується відповідачем.
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що оригінал листка непрацездатності 14 липня 2010 року знищений генеральним директором ТОВ «Ряснянське» ОСОБА_2 в його кабінеті. Проте, доказів, які б підтверджували цей факт, вона суду не надала.
Враховуючи, що факт знищення оригіналу листка непрацездатності не доведено позивачем, а також те, що ТОВ «Ряснянське» було основним його місцем роботи, і за сумісництвом він не працював, у відповідача були відсутні правові підстави здійснювати нарахування допомоги для її оплати згідно з копією листка непрацездатності.
За таких обставин рішення суду в частині вирішення позовних вимог про оплату допомоги по тимчасовій непрацездатності не можливо вважати законним, а тому відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні цих вимог.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ряснянське» задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 лютого 2011 року в частині вирішення позовних вимог щодо оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 01 по 13 липня 2010 року, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді -