Справа №22-ц-347/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Костенко

Категорія - 27 Суддя-доповідач - Семеній

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого -  Семеній Л. І.,

суддів -  Білецького  О. М.,  Кононенко  О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 січня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», третя особа – приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3

про визнання недійсним договору іпотеки, визнання відмови від договору купівлі-продажу нерухомого майна з розстроченням платежу та повернення майна,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 січня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано відмову ОСОБА_1 від договору купівлі-продажу з розстроченням платежу житлового будинку та земельної ділянки, укладеного 05 серпня 2008 року з ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №4314.

Повернуто ОСОБА_1 житловий будинок загальною площею 564,4 кв.м з господарчими будівлями та земельну ділянку площею 0,07400 га по АДРЕСА_1.

Визнано право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 564,4 кв.м з господарчими будівлями та земельну ділянку площею 0,07400 га по АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір іпотеки №0808/05-2, укладений 05 серпня 2008 року між ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №4321.

В апеляційній скарзі ПАТ «Західінкомбанк», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що рішенням Господарського суду Сумської області від 19 жовтня 2009 року №12/151-09, яке набрало законної сили, підтверджено право власності ОСОБА_2 на спірний будинок, а рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2010 року у задоволенні аналогічних позовних вимог, обґрунтованих тими ж мотивами, відмовлено. Крім того, у вказаній справі апеляційним судом було зазначено, що договір купівлі-продажу спірного будинку з підстав, які є аналогічними заявленому позову, не може бути розірваний.

Заслухавши пояснення представників банку Литвина Д.С., Гайдукова С.П., які підтримали скаргу з мотивів в ній наведених, представників позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_2, які заперечили проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що    05 серпня 2008 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу з розстроченням платежу житлового будинку з господарчими будівлями, загальною площею 564,4 кв.м., житловою – 131,9 кв.м., позначений на технічному плані під літерою «А-1» - цегляний, огорожа, зазначена на технічному плані як «1-3» - залізобетонні плити, метал та земельної ділянки, площею 0,7400 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. За згодою сторін договору ціна житлового будинку становить 2000000 грн., а земельної ділянки – 750 000 грн.

Відповідно до порядку розрахунків, 250000 грн. покупець зобов’язався сплатити одночасно з підписанням договору, а залишок ціни нерухомого майна в розмірі 2500000 грн. -  за рахунок кредитних коштів Сумської філії ПАТ «Західінкомбанк» протягом одного банківського дня з моменту укладення договору з нотаріальним посвідченням факту повного розрахунку.

Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору право власності на нерухоме майно – житловий будинок з господарчими будівлями та земельну ділянку виникає у покупця з моменту повного розрахунку, а факт розрахунку – нотаріально завіреною заявою продавця про такий розрахунок (а.с. 7).

05 серпня 2008 року між Сумською філією ПАТ «Західінкомбанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №0808/05-1, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на придбання житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 2500000 грн. з терміном користування кредитними коштами до 05 серпня 2011 року (а.с. 12-18) і в цей же день ОСОБА_2 отримав зазначені кредитні кошти, що підтверджується копіями меморіального ордеру №23 та грошового чеку серії ЛД3816552 (а.с. 132,133). Одночасно з цим договором, в забезпечення виконання зазначених в ньому зобов'язань, між цим банком, позичальником та поручителем – приватним інженерно-сервісним центром «Кварк» в особі директора ОСОБА_2, укладено договір поруки, а також між банком та позичальником укладено договір іпотеки, за умовами якого останній передав в іпотеку майно, що стане його власністю в майбутньому, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19-21).

05 серпня 2008 року ОСОБА_1 видала нотаріально посвідчену заяву про отримання   від ОСОБА_2  грошових коштів в сумі 2500000 грн.    

Проте, вона, як в своїй позовній заяві, так і в заявах, з якими неодноразово зверталася до правоохоронних органів та намагалася порушити кримінальні справи відносно ОСОБА_2, в позовах до Зарічного районного суду м.Cуми про розірвання договору купівлі-продажу, визнання права власності, в задоволенні якого їй було відмовлено та про визнання договору іпотеки недійсним, за яким провадження у справі судом було закрите, посилається на безгрошовість договору та на те, що зазначена заява була складена з метою отримання ОСОБА_2 кредитних коштів та не мала наслідків реального розрахунку за договором купівлі-продажу, оскільки на момент її складання відповідачами ще не був укладений кредитний договір, а ОСОБА_2 зазначеної суми не мав.

Ці факти не заперечуються відповідачем. Його пояснення про те, що отримані 05.08.2008 року кредитні кошти у сумі 2500000 грн. він продавцю не передавав, а в той же день,  помістив їх до сейфу ПАТ «Кредитпромбанк», і 12.08.2008 року використав на придбання нежитлового приміщення для ТОВ Інженерно-сервісний центр «Кварк», засновником якого він є, підтверджується матеріалами перевірок, проведених органами міліції та прокуратурою м.Суми за скаргою ОСОБА_1 щодо вчинення ним шахрайських дій при укладенні договору купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, зокрема: його особистими поясненнями та поясненнями ОСОБА_8, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 15 травня 2009 року, копією договору  №140х325х390//0009/DSF27-08 від 05 серпня 2008 року про надання йому у тимчасове користування індивідуального банківського сейфу №33 ПАТ «Кредитпромбанк» та копією договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12 серпня 2008 року.

Отже, з наведеного вбачається і сторонами визнається та обставина, що ОСОБА_2 коштів за придбане нерухоме майно ОСОБА_1 не передавав, а  видана позивачем нотаріально посвідчена заява про отримання від покупця коштів, не відповідає дійсності. З урахуванням вимог ч.1 ст.61 ЦК України зазначена обставина доказуванню не підлягає, тому суд першої інстанції вірно вважав її встановленою.

Відповідно до ч.2 ст.695 ЦК України якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення продавцю проданого нерухомого майна.

Враховуючи, що право власності на спірне нерухоме майно, яке підлягає поверненню, 10.09.2008 року зареєстроване в БТІ за ОСОБА_2, місцевий суд вірно визнав право власності на це майно за позивачем.

Приймаючи до уваги положення ст.317 ЦК України про те, що тільки власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, колегія суддів вважає, що у місцевого суду відповідно до вимог ч.1 ст.203, та ч.1 ст.215 ЦК України були підстави для визнання недійсним договору іпотеки №0808/05-2 від 05 серпня 2008 року, так як на даний час встановлено, що при укладенні цього договору ОСОБА_2 не був власником предмету іпотеки, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, і не набуде такого права в  майбутньому, тому не мав права розпоряджатися  цим майном.

Отже, суд першої інстанції вірно з’ясував спірні правовідносини, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч.1 ст.212 ЦПК України, дослідив усі наявні у справі докази та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішено рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 березня 2010 року, яке набрало законної сили, та яким ОСОБА_1 відмовлено у позові, є необґрунтованими, оскільки позов у цій справі заявлений позивачем з інших підстав.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 січня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -