ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2011 р.Справа № 9/11/5022-200/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Гевка В.Л.             

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, 12Г, м. Київ в особі філії - Тернопільське обласне управління Ощадбанку, майдан Волі, 2, м.Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхлібзбут", вул. Подільська, 44, м.Тернопіль, 46000

про стягнення заборгованості за кредитним договором №265 від 26.12.2007р. в розмірі 221 535 грн. 06 коп., з яких: 150 000 грн. - заборгованість за кредитом; 11 445 грн. 00 коп. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 52 956 грн. 12 коп. - прострочені проценти; 7 133 грн. 94 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, шляхом звернення стягнення на майно за договором застави №875 від 27.12.2007р.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1. –довіреність №1523 від 04.04.2011р.

           відповідача: ОСОБА_2. –доручення б/н від 28.03.2011р.

Представникам позивача та відповідача роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація  судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

У судовому засіданні 11.04.2011 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України ", вул. Госпітальна, 12Г, м. Київ в особі філії - Тернопільське обласне управління Ощадбанку, майдан Волі, 2, м.Тернопіль (надалі –позивач або ВАТ "Державний ощадний банк України") звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхлібзбут", вул. Подільська, 44, м.Тернопіль  (далі по тексту відповідач або ТзОВ "Західхлібзбут") про стягнення заборгованості за кредитним договором №265 від 26.12.2007р. в розмірі 221 535 грн. 06 коп., з яких: 150 000 грн. - заборгованість за кредитом; 11 445 грн. 00 коп. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 52 956 грн. 12 коп. - прострочені проценти; 7 133 грн. 94 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, шляхом звернення стягнення на майно за договором застави №875 від 27.12.2007р.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Кредитного договору № 265 від 26.12.2007р.; Додаткового договору №1 від 14.04.2008р.; Договору застави № 875 від 27.12.2007р.; заяви на видачу кредиту; претензії і поштової квитанції про їх надіслання;  та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 28.02.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 10.03.2011р., на 28.03.2011р., на 05.04.2011р. та на 11.04.2011р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів.

Представник позивача в судове засідання 11.04.2011р. прибув, позовні вимоги з врахуванням заяв про зміну та уточнення позовних вимог  (вих. №523 від 25.03.2011р. та вих.№531 від 28.03.2011р.) підтримав в повному обсязі.

При цьому у попередніх судових засіданнях представником позивача неодноразово уточнювалися позовні вимоги, зокрема подано суду заяви про уточнення позовних вимог від 04.03.2011р. № 583106-13, від 25.03.2011р. № 523 та від 28.03.2011р. №531, відповідно до яких позивачем змінено позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, зокрема, в заяві про зміну розміру позовних вимог №531 від 28.03.11р. позивач зазначає, що враховуючи ту обставину, що заборгованість за Кредитним договором №265 від 26 грудня 2007 року, станом на 28.03.2011р. непогашена, тому банком за період з 10.03.2011р. по 28.03.2011р. нараховані відсотки в сумі 1257 грн. 53 коп. Також, за даний період, у відповідності до п.п.5.2. п.5 Кредитного договору  №265 за порушення зобов’язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, Банком нарахована пеня 1306 грн. 10 коп.

Враховуючи зазначене представник позивача просить звернути стягнення на предмет застави (рухоме майно) за договором застави укладеним між ВАТ "Ощадбанк" та TOB "Західхлібзбут" та нотаріально посвідченим 27.12.2007р. і зареєстрованим в реєстрі за №875 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ВАТ "Ощадбанк" в особі філії - Тернопільське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" за кредитним договором №265 від 26.12.2007р. в розмірі 229 904, 50 грн. в тому числі: 150 000 грн. - заборгованість за кредитом; 57 078,03 грн. - заборгованість по нарахованих відсотках; 14 100,00 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 8 726,47 грн. - пеня по прострочених відсотках.

Розглянувши зазначені заяви суд розцінює їх як такі, якими збільшено розмір позовних вимог.

Зі змісту ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, позивачем, додатково сплачено державне мито на збільшену суму позовних вимог в розмірі 25 грн. 64 коп. згідно платіжного доручення від 25.03.2011р. № 723359_001 та в розмірі 58 грн. 05 коп. згідно платіжного доручення від 09.03.2011р. № 515298_001.

Враховуючи зазначене, судом прийнято до розгляду кінцеву заяву від 28.03.2011р. за №531 як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України і розгляд справи здійснюється з врахуванням зазначеної заяви та позовними вимогами про звернення стягнення на предмет застави (рухоме майно) за договором застави укладеним між ВАТ "Ощадбанк" та TOB "Західхлібзбут" та нотаріально посвідченого 27.12.2007р. і зареєстрованого в реєстрі за №875 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ВАТ "Ощадбанк" в особі філії - Тернопільське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" за кредитним договором №265 від 26.12.2007р. в розмірі 229 904, 50 грн.

Крім того, позивач поданим клопотанням №522 від 25.03.2011р. просив суд запросити на судове засідання за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" до ТОВ "Західхлібзбут" третю особу ОСОБА_3.

Згідно ч.2 ст. 27 ГПК України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Проте, як вбачається із поданої заяви позивач не зазначив підстав з яких належить залучити третю особу - ОСОБА_3, а тому, виходячи з вищенаведеного, суд відмовив в задоволенні клопотання позивача, як такому, що не відповідає вимогам ст. 27 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання 11.04.2011р. прибув та одночасно надав суду заяву б/н,  від 11.04.2011р. в якій зазначив, що позовні вимоги визнає повністю, з наслідками визнання позову ознайомлений.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України, зокрема, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом 26.12.2007р. між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_3 (надалі-Позичальник) був укладений письмовий правочин –Кредитний договір №265, згідно з яким Банк надав відповідачу кредит в сумі 150 000,00 грн. на споживчі потреби, а позичальник зобов’язувався повернути Банку кредит у порядку і на умовах, зазначених в даному Договорі. (далі по тексту –Кредитний договір).

Так, згідно п.1.1. Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути Кредит в сумі 150 000,00 грн., а також сплатити проценти за користування  Кредитом в розмірі 16% річних, комісійної винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Кредит надається на 60 місяців зі строком остаточного повернення Кредиту не пізніше 25 грудня 2012 року на споживчі потреби. (п.1.2. Договору).

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по договору (п.8.1 кредитного договору).

Підпунктом 1.6. п.1. Кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов’язаний здійснювати погашення кредиту рівними частинами щорічно в сумі 30 000,00 грн. шляхом внесення готівки до каси Банку, або шляхом безготівкових нарахувань, а саме 25 грудня 2008р., 25 грудня 2009р, 25 грудня 2010р., 25 грудня 2011р., 25 грудня 2012р. Останнє погашення Кредиту здійснюється Позичальником не пізніше 25 грудня 2012 року.

При цьому судом встановлено, що в процесі дії кредитного договору №267 від 26.12.2007р. сторонами  укладено додаткові договори:

Зокрема, Додатковим договором №1 від 14.04.2008р. змінено процентну ставку, а саме починаючи з 01.04.2008р. розмір річних складає - 17 %  відсотків.

Додатковим договором №2 від 23.12.2008р. укладеним у зв'язку з реорганізацією філії - Тернопільське міське відділення №6350 шляхом її перетворення у територіально відокремлене безбалансове відділення, доповнивши п.п. 1.6. вищевказаного Договору п.п. 1.6.1. згідно якого відстрочено термін сплати основного боргу в сумі 30000,00 грн. з 25.12.2008 р. до 25.09.2009 р. також вказаними доповненнями змінено реквізити Банку.

Одночасно укладеним додатковим договором №3 від 05.02.2009р. сторони дійшли згоди щодо внесення змін в п. 1.5.1.3 Кредитного договору виклавши його в наступній редакції: "сплата процентів, нарахованих Банком на залишок заборгованості за кредитом, здійснюється в валюті кредиту до останнього робочого числа кожного місяця, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків відкритих в установах ВАТ "Ощадбанк". Остання сплата процентів за користування кредитом здійснюється не пізніше 25 грудня 2012 р.", а також змінено реквізити Банку.

Згідно п.п.3.3.1. п.3 Кредитного договору Позичальник зобов’язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов’язання за цим договором. Точно в строки, обумовлені договором, погасити Кредит та своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як передбачено в договорі.

Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок Банку.

Пунктом 1.7 Договору сторони погодили, що при надходженні від Позичальника коштів у рахунок погашення заборгованості за цим Договором, виконання зобов’язань здійснюється у наступній черговості :

-          Плата за розрахунково-касове обслуговування при достроковому погашенні частини кредиту та залишку всієї заборгованості за кредитом за ініціативою Позичальника. Сплата зазначеної комісійної винагороди здійснюється на умовах, передбачених п.1.8. цього Договору;

          -          Прострочені проценти за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце);

          -          Прострочена основна сума боргу за кредитом (якщо прострочення буде мати місце);

          -          Строкові проценти за користування кредитом;

          -          Комісійні винагороди, окрім плати за розрахунково-касове обслуговування при достроковому погашенні частини основного боргу за Кредитом або залишку всієї заборгованості за ініціативи позичальника;

          -          Строкова сума основного боргу за Кредитом;

          -          Штрафні санкції, передбачені цим Договором.  

Як вбачається із вищезазначеного, між позивачем та Позичальником - ОСОБА_3 виникли зобов’язання з  Кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

З аналізу змісту статті 6 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із змістом статті 179 Господарського кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору, погодженні їх на вільний розсуд з врахуванням вимог Кодексів.

При укладенні  господарських  договорів  сторони  можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

В свою чергу, згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) виконання  боржником  обов'язку, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України Боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 1.6. п.1. Кредитного договору (з відповідними змінами внесеними додатковою угодою від 23.12.2008р.) сторони погодили, що позичальник зобов’язаний здійснювати погашення кредиту рівними частинами щорічно в сумі 30 000,00 грн. шляхом внесення готівки до каси Банку, або шляхом безготівкових нарахувань, а саме 25 вересня 2009р., 25 грудня 2009р, 25 грудня 2010р., 25 грудня 2011р., 25 грудня 2012р. Останнє погашення Кредиту здійснюється Позичальником не пізніше 25 грудня 2012 року.

Проте, як стверджує позивач та зазначене підтверджено ним належними доказами, позичальником - ОСОБА_3., порушено умови кредитного договору. Зокрема, з врахуванням обґрунтувань позовних вимог, викладених у позовній заяві, мали місце порушення умов Кредитному договору №265 від 26.12.2007р., а саме графіку погашення основної суми заборгованості "тіла кредиту". Із поданих суду відповідних розрахунків вбачається, що позивачем частково здійснювались платежі, однак вони зараховувались Банком в погашення заборгованості у відповідності до встановленої договором черговості виконання зобов’язань по погашенню платежів. У зв'язку з чим прострочена кредитна заборгованість за даним кредитним договором з основної суми кредиту склала станом на час звернення до суду 90 000,00 грн., і станом на час розгляду спору, Позичальником - ОСОБА_3 не погашена.

Вірність вказаних розрахунків підтверджуються відомостями, що містять відповідні виписки з рахунків, які відкриті Банком на виконання умов кредитного договору. Зокрема, згідно з  представленою суду Довідкою №518 від 25.03.2011р. вбачається, що установою ТВБВ №10019/08 філією –Тернопільське обласне управління ВАТ “Державний ощадний банк України” на позичальника ОСОБА_3. станом на 28.03.2011р. відкрито наступні рахунки: НОМЕР_1-60000,00 грн. –поточна заборгованість по кредиту; НОМЕР_2-90000,00 грн. –прострочена заборгованість по кредиту ; НОМЕР_3-52956,11 грн. –нараховані несплачені відсотки по кредиту; НОМЕР_4-2165,75 грн. –нараховані несплачені відсотки по кредиту; НОМЕР_5-1956,17 грн. - нараховані несплачені відсотки по кредиту.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає належним чином доведеним з боку позивача, заборгованість Позичальника - ОСОБА_3 по Кредитному договору в частині простроченої основної суми "тіла" кредиту, яка станом на час розгляду справи становить 90 000 грн. 00 коп. При цьому доказів протилежного, в тому числі щодо погашення вказаної заборгованості за Кредитним договором, відповідачем суду не надано, а судом самостійно не здобуто.

За користування чужими грошовими коштами Боржник зобов’язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір  процентів  та  порядок  їх  сплати  за   договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

П.п. 1.1. кредитного договору з врахуванням відповідних змін внесених додатковим договором №1 від 14.04.2008р. сторони погодили, що починаючи з "01" квітня "2008" року позичальник зобов’язувався сплачувати проценти за користування кредитом  у розмірі - 17 %  річних.

Згідно п.п.1.5. кредитного договору проценти нараховуються Банком щомісячно на рахунок №22032512102616 в філії Тернопільське міське відділення №6350 ВАТ "Державний ощадний банк України" за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий Позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано кредит. При нарахуванні процентів за користування Кредитом враховується перший і не враховується останній день користування Кредитом.

Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих Банком позичальнику згідно умов даного договору, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність Банку. (п.п.1.5.1.1., 1.5.1.2. Договору).

Сплата процентів, нарахованих Банком на залишок заборгованості за Кредитом, здійснюється одночасно в валюті Кредиту на день сплати частини кредиту згідно (п.1.6 кредитного договору).

З поданих позивачем матеріалів вбачається, що позичальник взяті на себе зобов’язання належним чином не виконував,  погашення отриманих в кредит коштів та сплату відсотків за користування кредитом здійснював частково.

Так, позивачем надано обґрунтований розрахунок суми простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом. Як доказ, що підтверджує вірність вказаних розрахунків представником позивача подано суду відповідні банківські виписки за рахунками відкритими Банком Позичальнику - ОСОБА_3 на виконання умов Кредитного договору (знаходяться в матеріалах справи) з яких вбачається, що Банком здійснено розрахунок процентів у відповідності до умов Кредитного договору та враховано платежі здійсненні Позичальником в погашення заборгованості по процентах за користування кредитом.

Враховуючи зазначене, суд вважає належним чином доведеним з боку позивача факт порушення зобов’язання з боку Позичальника - ОСОБА_3 за Кредитним договором, зокрема, існування простроченої заборгованості в частині сплати процентів за користування кредитом в розмірі 57 078 грн. 03 коп.

Відповідно до ч.2 ст.1050 та ч.2 ст.1054 ЦК України внаслідок порушення Позичальником зобов’язань щодо повернення чергової частини суми кредиту Позивач наділений правом достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Підпунктом 2.2. п.2. Кредитного договору визначено, що Ощадбанк має право вимагати від Мужила Б.О. дострокового повернення суми кредиту в цілому, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких зобов’язань за цим договором або  невиконання або неналежного виконання позичальником та майновим поручителем будь-яких зобов’язань за Договором застави.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу позичальника та на адресу поручителя ТзОВ "Західхлібзбут" надсилались письмові повідомлення –вимога банку (вих.№2760 від 12.11.2010р., вих. № 2771 від 12.11.2010р.) про усунення порушень, а саме погашення простроченої заборгованості та попередження про те, що у разі несплати Банк зверне стягнення на предмет застави ОСОБА_3. та ТзОВ "Західхлібзбут". Проте, зазначена вимога, як стверджує позивач була залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи зазначене, суд вважає правомірним звернення позивача до суду про дострокове повернення всієї частини позики (кредиту),  що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Щодо заявленої позивачем до стягнення пені, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що  прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Як встановлено судом, сторони відповідно до укладеного Договору, а саме п.п.5.2  погодили, що за порушення взятих на себе зобов’язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов’язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. визначено, що розмір пені обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, як вбачається із довідки-розрахунку пені, розмір пені нарахованої позивачем не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який обрахована пеня.

П. 1 ч. 2 Статті 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено позовну давність в один рік.

Статтею 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної  давності  укладається  у письмовій формі.

Сторони, у Кредитному договорі, погодили  строк позовної давності збільшити до 3 років для всіх грошових зобов'язань Позичальника передбачені умовами кредитного договору, в тому числі щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування,  пені  (п.7.8 кредитного договору).

Позивачем за неналежне виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору за період з 29.01.2010р. по 28.03.2011р. нарахована 8 726,47грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, які підлягають до задоволення повністю як правомірно заявлені та визнані відповідачем.

Також за несвоєчасне повернення основної суми "тіла" кредиту за період з 29.01.2010р. по 28.03.2011р. позивачем Позичальнику нарахована пеня у розмірі 14 100,00 грн., яка підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних  санкцій за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З аналізу змісту кредитного договору вбачається, що сторони не погодили застосування іншого правила до нарахування пені ніж передбачене ст. 232 ГК України, а тільки п. 7.8. Кредитного договору збільшили строк позовної давності для її стягнення проте не збільшували строку її нарахування.  

Отже, в даному випадку, для розрахунку пені необхідно встановити розмір боргу, день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане, та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня.

При цьому, як встановлено судом, відповідно до умов Кредитного договору право позивача на стягнення пені по основної суми "тіла" кредиту, виникло:

- строк оплати першої суми - 30 000,00грн. встановлено до 25.09.2009р. (платіж відстрочено додатковою угодою), а тому шестимісячний термін нарахування на цю суму платежу пені рахується з 26.09.2009р. по 26.03.2010р., отже, враховуючи період нарахований позивачем у поданих ним розрахунках, за несвоєчасну сплату тіла кредиту підлягає до задоволення пеня нарахована позивачем за період з 29.01.2010р. по 26.03.2010р. в сумі  - 855 грн. (57 (к-ть днів прострочки) * 30 000* 0,05% = 855грн.);

- строк оплати наступного платежу - 30000,00грн., встановлено договором до   25.12.2009р., а тому  шестимісячний термін нарахування на цю суму платежу пені рахується  з 26.12.2009р. по 26.06.2010р., отже, враховуючи період нарахований позивачем, за несвоєчасну сплату тіла кредиту підлягає до задоволення пеня нарахована позивачем за період з 29.01.2010р. по 26.06.2010р. в сумі -2 235 грн. (149 (к-ть днів прострочки) * 30 000* 0,05% = 2 235 грн.);

- строк оплати наступного платежу - 30000,00грн., встановлено договором до  25.12.2010р., а тому термін нарахування на цю суму платежу пені рахується з 26.12.2010р. по 28.03.2011р., отже, враховуючи період нарахований позивачем, за несвоєчасну сплату тіла кредиту підлягає до задоволення пеня нарахована позивачем за період з 26.12.2010р. по 28.03.2011р. в сумі –1395 грн. (93 (к-ть днів прострочки) * 30 000 * 0,05% = 1395грн.).

Отже всього підлягає до задоволення 4 485 грн. нарахованої пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту.

Слід зазначити, що представником позивача не подану суду інших розрахунків пені за інші періоди, які не враховано у поданих ним розрахунках. При цьому суд не вправі самостійно змінювати (збільшувати) обрахований період нарахованої пені позивачем за несвоєчасну сплату тіла кредиту та збільшувати її розмір. Суд в такому випадку перевіряє тільки відповідність проведених розрахунків пені вимогам чинного законодавства та у випадку його порушення вправі відмовити повністю чи частково у задоволенні позовних вимог про стягнення пені при невірному її обрахунку.

При таких обставинах, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в частині нарахованої за договором пені підлягають до задоволення  в сумі 4 485 грн. за порушення строків оплати платежів по основному кредиту "тілу кредиту" та 8726,47грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, а в частині нарахованої 9 615,00 грн. пені в позові відмовляється, як надмірно заявленому (пост. ВГСУ від 10.02.2011р. № 23/435) .

Відповідно до Договору майнової поруки №1, укладеного 26.12.2007року між ВАТ “Державний ощадний банк України”, як заставодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Західхлібзбут”, як заставодавцем - майновим поручителем,  погоджено, що майновий поручитель (Заставодавець) з метою забезпечення належного виконання зобов’язання позичальника ОСОБА_3, що випливає з Кредитного договору №265 від 26 грудня 2007 року, передає в заставу, а Заставодержатель приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених в цьому Договорі, Предмет застави, що належить Заставодавцю на праві власності.

Згідно п.п1.2. цього Договору предметом застави за цим Договором є майно, а саме: обладнання млина, згідно акту огляду і оцінки майна від 26 грудня 2007 року, який є невід'ємною частиною договору застави майна. Предмет застави знаходиться за адресою : смт.Микулинці, вул. Кооперативна,3, Теребовлянський район, Тернопільська область.

Розділ 3 даного договору передбачає право заставодержателя  на звернення стягнення на Предмет застави та реалізацію його в порядку, передбаченому цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язання за Кредитним договором, а саме : при несплаті або частковій сплаті у встановлені відповідно до Кредитного договору строки суми кредиту, та /або  при несплаті або частковій сплаті суми відсотків.

Договір є чинним з моменту нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов’язання позичальника ОСОБА_3.

Виконання зобов’язань по Кредитному договору також забезпечено і укладеним 27.12.2007р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" (Заставодержатель), в особі керуючої філії Савки О.А., (довіреність від 27.03.2007р. №2711), та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Західхлібзбут", в особі директора Гомонець Я. М., який діяв на підставі статуту (Заставодавець), договором застави, який нотаріально посвідчений 27.12.2007р. і зареєстрований в  реєстрі за № 875 (далі по тексту –договір застави) та відповідно до умов якого Заставодавцем в забезпечення виконання боржником (ОСОБА_3.) зобов’язань за кредитним договором, передано в заставу майно: автовага 30т. (1978р.в.) -1 шт., завальна яма з автозавантажувачем (1965р.в.) -1 шт., аспіратор А-І6ДА (1989р.в.) -1шт., бункер для висівок 40т. (1978р.в.) -1шт., бункер завантаження зерна 60т. (1983р.в.) -2шт., бенкерна ємність 40т. (1978р.в.) -2шт., вага ВЛР-200 лабораторна (1991р.в.) -1шт., вальцевий станок ЗМ1000*250 (1975р.в.) -4шт., вентилятор ВЦП-6 (1989р.в.) -2шт., вентилятор ВЦП-8 (1980р.в.) -1шт., вибійна машина (1953р.в.) -1шт., вибійна машина ВБГО-6 (1989р.в.) -1шт., вимельна машина ЗВО (1977р.в.) -1шт., дробарка ДДМ (1983р.в.) -1шт., замочка ЗЗМ-2 (1979р.в.) -1шт., конденсаторна установка (1979р.в.) -1шт, мотопомпа МП-80 (1978р.в.) -1шт., насос (1989р.в.) -1шт., норія дерев'яна (1953р.в.) -4шт., норія металева (1981р.в.) -14шт., норія НЦГ-10 (1991р.в.) -1шт., норія НЦГ-20 (1982р.в.) -1шт., норія Ц-21-2*20/204-926 (1989р.в.) -1шт., панель електрощитова (1988р.в.) -1шт., розсів ЗРМ (1991р.в.) -2шт., розсів ЗРШ-4м (1983 р.в.) -1шт., сепаратор ЗСМ-5 (1965р.в.) -2шт., транспортер верхній шнековий (1978р.в.) -1шт., циклон 4 БЦШ-350 (1989р.в.) -1шт., транспортер верхній шнековий (1960р.в.) -2шт., верстат деревообробний універсальний (1984р.в.) -1шт.

Майно знаходиться за адресою: Тернопільська обл., смт. Микулинці, Теребовлянського району, вул. Кооперативна, буд.3.

Відповідно до п.9.1 договору застави договір набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.

      До матеріалів справи долучено також Акт огляду і оцінки майна, яке пропонується в заставу. Згідно звіту про оцінку майна, проведеної суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Фенц М.І. 3 грудня 2007 року (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №2854 від 19.05.2005року, сертифікат суб’єкта оціночної діяльності №4730/06 від 05.04.2006 року виданий ФДМУ) ринкова вартість устаткування млина (в кількості 31 позиція) без врахування ПДВ становить 971 890,00грн.

На користь ВАТ "Ощадбанк" зареєстровано обтяження в Державному реєстрі рухомого майна, що підтверджується Витягом з реєстру №16395626 від 29.12.2007р.

Згідно ст.589 Цивільного кодексу України, а також відповідно до п.4.2. Договору застави у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання в цілому чи тієї, або іншої її частини, а також у інших випадках, передбачених, як цим так і Кредитними договорами, Заставодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет застави у порядку, визначеному договором.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про заставу" за рахунок  заставленого  майна  заставодержатель  має  право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Також і, відповідно до п. 6.1 договору застави Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано.

При таких обставинах, майновий позов підлягає до задоволення у спосіб заявлений позивачем, оскільки такий не суперечить вимогам чинного законодавства.

В свою чергу, у відзиві на позов від 11.04.2011р. відповідач позовні вимоги, визнав повністю. При цьому зазначив, що з наслідками визнання позову, передбаченими господарським процесуальним кодексом України, ознайомлений.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати  позов  повністю  або  частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В свою чергу ч.5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору позивачем доведено невиконання Позичальником умов договору як по погашенню суми  кредиту так і по відсотках, що є істотним порушенням умов договору (належних доказів протилежного не представлено), а тому оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи заяву відповідача від 11.04.2011р., суд вважає що позовні вимоги щодо стягнення на користь ВАТ "Державний ощадний банк України", в особі філії –Тернопільське обласне управління ВАТ "Ощадбанк",  заборгованості за кредитним договором №265 від 26.12.2007р. в розмірі 220 289 грн. 50 коп., шляхом звернення стягнення на рухоме майно належне на праві власності ТзОВ "Західхлібзбут" (ідент. код 32219985) та передане ним, згідно нотаріально посвідченого 27.12.2007р. і зареєстрованого в реєстрі за №875 Договору застави, такими що підлягають до задоволення оскільки доведені позивачем належними і допустимими доказами у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України і визнані відповідачем в повному обсязі. В частині звернення стягнення на заставлене рухоме майно згідно Договору застави укладеного між ВАТ "Ощадбанк" та ТзОВ "Західхлібзбут" (ідент. код 32219985) та нотаріально посвідченого 27.12.2007р. і зареєстрованого в реєстрі за № 875 в рахунок погашення заборгованості по пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 9 615 грн.00 коп., в позові відмовляється як надмірно заявленому.

При цьому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, державне мито у розмірі 2 202 грн. 90 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в порядку ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі та підлягають стягненню в користь позивача. В іншій частині державне мито покладається на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                               ВИРІШИВ:

         1. Позов задовольнити частково.

2.Звернути стягнення на предмет застави  (рухоме майно), що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., смт. Микулинці, Теребовлянського району, вул. Кооперативна, буд.3., та належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Західхлібзбут" (ідент. код 32219985), а саме:

автовагу 30т. (1978р.в.) -1 шт., завальну яму з автозавантажувачем (1965р.в.) -1 шт., аспіратор А-І6ДА (1989р.в.) -1шт., бункер для висівок 40т. (1978р.в.) -1шт., бункер завантаження зерна 60т. (1983р.в.) -2шт., бенкерну ємність 40т. (1978р.в.) -2шт., вагу ВЛР-200 лабораторну (1991р.в.) -1шт., вальцевий станок ЗМ1000*250 (1975р.в.) -4шт., вентилятор ВЦП-6 (1989р.в.) -2шт., вентилятор ВЦП-8 (1980р.в.) -1шт., вибійну машину (1953р.в.) -1шт., вибійну машину ВБГО-6 (1989р.в.) -1шт., вимельну машину ЗВО (1977р.в.) -1шт., дробарку ДДМ (1983р.в.) -1шт., замочка ЗЗМ-2 (1979р.в.) -1шт., конденсаторну установку (1979р.в.) -1шт, мотопомпу МП-80 (1978р.в.) -1шт., насос (1989р.в.) -1шт., норію дерев'яну (1953р.в.) -4шт., норію металеву (1981р.в.) -14шт., норію НЦГ-10 (1991р.в.) -1шт., норію НЦГ-20 (1982р.в.) -1шт., норію Ц-21-2*20/204-926 (1989р.в.) -1шт., панель електрощитову (1988р.в.) -1шт., розсів ЗРМ (1991р.в.) -2шт., розсів ЗРШ-4м (1983 р.в.) -1шт., сепаратор ЗСМ-5 (1965р.в.) -2шт., транспортер верхній шнековий (1978р.в.) -1шт., циклон 4 БЦШ-350 (1989р.в.) -1шт., транспортер верхній шнековий (1960р.в.) -2шт., верстат деревообробний універсальний (1984р.в.) -1шт.,

на користь відкритого акціонерного товариства "Ощадбанк", м. Київ, вул. Госпітальна,12Г, в особі філії –Тернопільське обласне управління ВАТ "Ощадбанк", м. Тернопіль, майдан Волі,2 (ідент. код 09338500) за Договором застави укладеного між відкритим акціонерним товариством "Ощадбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Західхлібзбут" (ідент. код 32219985) та нотаріально посвідченого 27.12.2007р. і зареєстрованого в реєстрі за № 875 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед відкритим акціонерним товариством "Ощадбанк" в особі філії –Тернопільське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" (ідент. код 09338500) за укладеним з ним Кредитним договором №265 від 26.12.2007р. в розмірі 220289 грн. 50 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом –150000,00грн.; заборгованість по нарахованих відсотках –57078грн.03коп.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту –4485 грн.00 коп.; пеня по прострочених відсотках –8 726 грн.47коп.  

3. В частині звернення стягнення на заставлене рухоме майно згідно Договору застави укладеного між відкритим акціонерним товариством "Ощадбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Західхлібзбут" (ідент. код 32219985) та нотаріально посвідченого 27.12.2007р. і зареєстрованого в реєстрі за № 875 в рахунок погашення заборгованості по пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 9 615 грн.00 коп., в позові відмовити.

          4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхлібзбут" вул. Подільська, 44, м. Тернопіль (ідент. код 32219985) в користь Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" вул. Госпітальна, 12Г, м. Київ в особі філії - Тернопільське обласне управління Ощадбанку майдан Волі, 2, м.Тернопіль (ідент. код 09338500)  –2 202 (дві тисячі двісті дві) грн. 90 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі,  якщо господарський суд вирішив  питання  про  їх права  та  обов'язки,  мають  право  подати  апеляційну  скаргу, протягом десяти днів з дня  підписання рішення, через місцевий господарський суд.

           Суддя                                                                                          В.Л. Гевко

          Повне рішення складено та підписано 18.04.2011р.