Справа № 932/9493/24

Провадження № 3/932/4319/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Юдіна Н.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 019393 від 08.10.2024 ОСОБА_1 , 06.10.2024 близько 14 год 00 хв, за адресою АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно своєї матері психологічне домашнє насильство, а саме: виражався нецензурною лайкою та погрожував, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров`ю. Так, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 019390 від 08.10.2024, ОСОБА_1 08.10.2024 о 13 год 00 хв за адресою АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї матері психологічне домашнє насильство, а саме: виражався нецензурною лайкою та погрожував, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров`ю. Так, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 019392 від 08.10.2024 ОСОБА_1 , 05.10.2024 близько 13 год 30 хв за адресою АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння вчинив відносно своєї матері психологічне домашнє насильство, а саме: виражався нецензурною лайкою та погрожував, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров`ю. Так, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення № 932/9493/24, провадження №3/932/4319/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення № 932/9494/24, провадження №3/932/4320/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення № 932/9495/24, провадження №3/932/4321/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП були об`єднані в одне провадження.

ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, провину визнав.

Потерпіла ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд за її відсутності, просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування вразі винесення такого припису,

- тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Таким чином, об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв`язок між ними.

Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.

У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за № 2229-VIII.

Згідно із частинами 2 та 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (або існувала реальна можливість їх настання).

При прийнятті остаточного рішенні по справи суд досліджує докази, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 019393 від 08.10.2024; протокол прийняття заяви ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується); письмові пояснення ОСОБА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_1 ; постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підтвердження повторності вчинення інкримінованого правопорушення; рапорти співробітників поліції; протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 019390 від 08.10.2024; протокол прийняття заяви ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується); письмові пояснення ОСОБА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_1 ; постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підтвердження повторності вчинення інкримінованого правопорушення; заяву ОСОБА_1 про визнання винуватості.

Окрім того, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , протокол серії ВАВ № 019392 від 08.10.2024, суд дійшов висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення за наступних підстав.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення співробітником поліції було внесено виправлення відмостей зазначених у протоколі, а саме у графі "дата складання протоколу".

Протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, тому як і у кримінальному провадженні суд у справах про адміністративні правопорушення повинен бути неупередженим і безстороннім, а відтак не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу, самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, а судовий розгляд повинен провадитися виключно в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Недотримання таких засад означатиме неминуче перебирання судом на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що в свою чергу є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин і повинен провадитися судовий розгляд.

Відповідно до п. 7 Глави ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено компетенцію суду щодо збору доказів. Такі дії порушили би принцип рівності сторін та фактично свідчили б про прийняття судом сторони обвинувачення, що є неприпустимим.

Оскільки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення співробітниками поліції були допущені істотні порушення законодавства, яке регулює порядок складання та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, суд при розгляді інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення не може брати до уваги та оцінювати протокол про адміністративне правопорушення як належний доказ щодо визнання винуватості або невинуватості останньої.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 019392 від 08.10.2024) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд визнає докази належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності для встановлення судом усіх обставин, що підлягають з`ясуванню.

Суду не надано доказів та не наведено доводів, які б викликали сумніви або вказували на суперечності в обставинах встановлених судом.

Відповідно до ст. 34 КУпАП обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлені.

Відповідно до ст. 35 КУпАП обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Частиною другою статті 36 КУпАП передбачено, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

При призначенні адміністративного стягнення суд виходить із змісту статті 33 КУпАП і враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, а також особу яка притягається до адміністративної відповідальності, її майновий стан, те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України.

Окрім цього, відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України "Про судовий збір", зі правопорушника необхідно стягнути судовий збір в розмірі, встановленому цим законом.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 34, 35, 173-2, 284, 285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративні стягнення:

за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн 00 коп.;

за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн 00.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , притягнутого до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП України роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ч. 1 ст. 308 роз`яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Суддя Н.М. Юдіна